Філософія: відповіді на питання екзаменаційних білетів
50. Основні методи наукового пізнання
На кожному з рівнів наукового пізнання застосовуються свої методи. Так, на емпіричному рівні використаються такі основні методи, як спостереження, експеримент, опис, вимірювання, моделювання. На теоретичному рівні – аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, ідеалізація, історичний та логічний методи тощо.
Спостереження – це планомірне і цілеспрямоване сприйняття предметів і явищ, їх властивостей і зв´язків в природних умовах або в умовах експерименту з метою пізнання об´єкта, що досліджується.
Основні функції спостереження такі:
– фіксація та реєстрація фактів;
– попередня класифікація фактів, вже зафіксованих на основі певних принципів, сформульованих на основі існуючих теорій;
– порівнювання зафіксованих фактів.
З ускладненням наукового пізнання дедалі більшої ваги набувають мета, план, теоретичні установки, осмислення результатів. Внаслідок цього зростає роль теоретичного мислення у спостереженні.
Особливо складним є спостереження в суспільних науках, де його результати значною мірою залежать від світоглядно-методологічних установок спостерігача, його ставлення до об´єкта.
Метод спостереження є обмеженим методом, тому що з його допомогою можна лише зафіксувати певні властивості і зв´язки об´єкта, але неможливо розкрити їх сутність, природу, тенденції розвитку. Всебічне спостереження об´єкта є основою для експерименту.
Експеримент – це дослідження будь-яких явищ шляхом активного впливу на них за допомогою створення нових умов, відповідних меті дослідження, або шляхом зміни проходження процесу в певному напрямку.
На відміну від простого спостереження, яке не передбачає активного впливу на об´єкт, експеримент – це активне вторгнення дослідника в природні явища, в хід процесів, що вивчаються. Експеримент – це такий вид практики, в якому практична дія органічно поєднується з теоретичною роботою думки.
Значення експерименту полягає не лише в тому, що за його допомогою наука пояснює явища матеріального світу, а й у тому, що наука, спираючись на експеримент, безпосередньо оволодіває тими чи іншими досліджуваними явищами. Тому експеримент служить одним із головних засобів зв´язку науки з виробництвом. Адже він дає змогу здійснити перевірку правильності наукових висновків і відкриттів, нових закономірностей. Експеримент служить засобом дослідження та винаходу нових приладів, машин, матеріалів і процесів у промисловому виробництві, необхідним етапом практичного випробування нових науково-технічних відкриттів.
Експеримент широко застосовується не лише в природничих науках, а й у соціальній практиці, де він відіграє важливу роль у пізнанні та управлінні суспільними процесами.
Експеримент має свої специфічні особливості порівняно з іншими методами:
– експеримент дає можливість досліджувати об´єкти в так званому чистому вигляді;
– експеримент дає змогу досліджувати властивості об´єктів в екстремальних умовах, що сприяє більш глибокому проникненню в їх сутність;
– важливою перевагою експерименту є його повторюваність, завдяки чому в науковому пізнанні цей метод набуває особливого значення і цінності.
Опис – це зазначення ознак предмета або явища як суттєвих, так і несуттєвих. Опис, як правило, застосовується відносно одиничних, індивідуальних об´єктів для більш повного ознайомлення з ними. Його метою є дати найбільш повні відомості про об´єкт.
Вимірювання – це певна система фіксації та реєстрації кількісних характеристик досліджуваного об´єкта за допомогою різноманітних вимірювальних приладів та апаратів. За допомогою вимірювання визначається відношення однієї кількісної характеристики об´єкта до іншої, однорідної з нею, прийнятої за одиницю вимірювання. Основними функціями методу вимірювання є, по-перше, фіксація кількісних характеристик об´єкта; по-друге, класифікація та порівняння результатів вимірювання.
Моделювання – це вивчення об´єкта (оригіналу) шляхом створення та дослідження його копії (моделі), яка за своїми властивостями певною мірою відтворює властивості об´єкта, що досліджується.
Моделювання використовується тоді, коли безпосереднє вивчення об´єктів з деяких причин неможливе, ускладнене чи недоцільне. Розрізняють два основних види моделювання: фізичне і математичне. На сучасному етапі розвитку наукового пізнання особливо велика роль відводиться комп´ютерному моделюванню. Комп´ютер, який функціонує за спеціальною програмою, здатний моделювати найрізноманітніші реальні процеси: коливання ринкових цін, орбіти космічних кораблів, демографічні процеси, інші кількісні параметри розвитку природи, суспільства, окремої людини.
Методи теоретичного рівня пізнання.
Аналіз – це розчленування предмета на його складові (сторони, ознаки, властивості, відношення) з метою їх всебічного вивчення.
Синтез – це об´єднання раніше виділених частин (сторін, ознак, властивостей, відношень) предмета в єдине ціле.
Аналіз і синтез діалектично суперечливі та взаємообумовлені методи пізнання. Пізнання предмета в його конкретній цілісності передбачає попереднє розчленування його на складові і розгляд кожної з них. Це завдання виконує аналіз. Він дає можливість виділити суттєве, те, що становить основу зв´язку всіх сторін досліджуваного об´єкта. Тобто, діалектичний аналіз є засобом проникнення в сутність речей. Але, відіграючи важливу роль у пізнанні, аналіз не дає знання конкретного, знання об´єкта як єдності різноманітного, єдності різних визначень. Це завдання виконує синтез. Отже, аналіз і синтез органічно взаємопов´язані і взаємообумовлюють один одного на кожному етапі процесу теоретичного пізнання.
Абстрагування – це метод відволікання від деяких властивостей та відношень об´єкта й, одночасно, зосередження основної уваги на тих, які є безпосереднім предметом наукового дослідження. Абстрагування сприяє проникненню пізнання у сутність явищ, руху пізнання від явища до сутності. Зрозуміло, що абстрагування розчленовує, огрублює, схематизує цілісну рухому дійсність. Однак саме це і дає змогу більш глибоко вивчити окремі сторони предмета "в чистому вигляді". А отже, і проникнути у їхню сутність.
Узагальнення – це метод наукового пізнання, який фіксує загальні ознаки та властивості певної групи об´єктів, здійснює перехід від одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального.
У процесі пізнання нерідко доводиться, спираючись на вже існуючі знання, робити висновки, які є новим знанням про невідоме. Це здійснюється за допомогою таких методів, як індукція і дедукція.
Індукція – це такий метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне. Це спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези. В реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, органічно пов´язана з нею.
Дедукція – це метод пізнання, коли на основі загального принципу логічним шляхом з одних положень як істинних з необхідністю виводиться нове істинне знання про окреме. За допомогою цього методу окреме пізнається на основі знання загальних закономірностей.
Ідеалізація – це спосіб логічного моделювання завдяки якому створюються ідеалізовані об´єкти. Ідеалізація спрямована на процеси мислимої побудови можливих об´єктів. Результати ідеалізації – не довільні. У граничному випадку вони відповідають окремим реальним властивостям об´єктів або допускають інтерпретацію їх, виходячи з даних емпіричного рівня наукового пізнання. Ідеалізація пов´язана з "мисленим експериментом", внаслідок якого з гіпотетичного мінімуму деяких ознак поведінки об´єктів відкриваються чи узагальнюються закони їх функціонування. Межі ефективності ідеалізації визначаються практикою.
Історичний і логічний методи органічно поєднані. Історичний метод передбачає розгляд об´єктивного процесу розвитку об´єкта, реальної його історії з усіма її поворотами, особливостями. Це певний спосіб відтворення в мисленні історичного процесу в його хронологічній послідовності та конкретності.
Логічний метод – це спосіб, за допомогою якого мислення відтворює реальний історичний процес у його теоретичній формі, в системі понять.
Завданням історичного дослідження є розкриття конкретних умов розвитку тих чи інших явищ. Завданням логічного дослідження є розкриття ролі, яку окремі елементи системи відіграють у складі розвитку цілого.