Соціологія: 100 питань 100 відповідей
Які соціологічні категорії охоплюють сутність діяльності людини?
Для позначення явищ у фундаментальній для соціологічної науки області — у людській активності — в соціології розроблені теоретичні категорії, що описують сутнісні характеристики діяльності людей.
• Суспільство — це активність, діяльність людей. Не існує суспільства без діючих суб´єктів. Все, що існує в суспільстві — це або наслідки, або вияви людської активності. Розробляючи біхевіористський підхід до аналізу форм діяльності, Джордж Хоманс, акцентував увагу саме на категорії "поведінка". Незалежно від рівня складності, всіма взаємодіями керують п´ять основних законів, аналогічних законам вчення інструменталізму, відкритих в ході експериментів на тваринах:
якщо будь-яка дія частіше винагороджується, суб´єкт частіше робить таку дію;
якщо стимулююча ситуація супроводилася задоволенням, то особистість намагається знов в ній опинитися;
чим більшу цінність для даної особистості представляє нагорода за її дії, тим частіше особистість буде чинити такі дії; чим частіше людина одержує нагороду, тим меншу цінність вона для неї представляє; якщо суб´єкт одержує несподівану нагороду або уникає покарання, яке він чекав, він задоволений і симпатизує всім. Головна складова частина соціального життя — це соціальні дії, поведінка, звернута до інших людей і регульована суспільними правилами (ціннісно-нормативною системою).
Дія — це поведінка, з якою зв´язано більш або менш складне мотиваційне і культурне значення. Ф. Знанецький зі всієї сукупності соціальних дій виділив найскладніші і найміцніші соціокультурні системи: соціальні відносини, соціальні ролі, соціальні кола і групи.
Діяльність, звернута до інших людей, вже представляє собою соціальну діяльність. Залежно від значення цієї діяльності Флоріан Знанецький виділяв діяльність влади, виховну, просвітницьку діяльність, розважальну, інформаційну і інші форми діяльності, які виявляються в питаннях, повчаннях, проханнях, наказах і інших формах.
Дії, які чиняться з урахуванням активної або потенційної реакції на інших людей, представляють собою соціальні дії. Дж. Мід відзначав, що ключовий момент успішної соціальної дії — це адекватне "уявлення собі іншого", ідентифікація партнера, до якого звернута наша дія і яка повинна справдити наші очікування.
Розрізняються ціле раціональні дії, обумовлені розрахунком досягнень і витрат (наприклад, економічні акції) та імпульсивні, спонтанні, необдумані. Ціле раціональна дія представляє собою суб´єктивну раціональність, шо визначається з точки зору діючого суб´єкта, відповідає його сприйманню ситуації і уявленням про ієрархію пріоритетів. Особливо значуща для людини інструментальна раціональність, ціннісна раціональність (з точки зору цінності).
Традиційна дія побудована на логіці "так робилося завжди" або "так ухвалено поступати в цій спільноті". Афективні дії носять емоційний характер, емоційний характер, "чуттєво пофарбовані".
Взаємодія являє собою соціальний контакт, збудований на поєднанні ініціативної дії і дії-реакції. В соціології розроблені і успішно функціонують як методологічний інструментарій чотири теорії взаємодії:
біхевіоризм як взаємини між двома або великою кількістю суб´єктів, чия поведінка залежить один від одного;
теорія обміну;
теорія раціонального вибору;
символічний інтеракціонізм як взаємодія на основі символів і цінностей.
Мережа взаємодій, які розгортаються в суспільстві, представляють собою соціальні відносини, шо мають характер повторюваних, регульованих. Серед основних рис соціальних відносин потрібно виділити:
безліч взаємодій;
включення у відносини деяких сегментів їхньої особистості, їхньої індивідуальності;
міцність;
нормативне регулювання;
соціальні очікування.
Завдяки формуванню соціальної організації складається соціальна структура, існування і розвиток якої обумовлює масові дії, масові рухи.
Підсумувавши розробки основних категорій, шо описують континуум виявів людської активності, Петер Штомпка описав певну специфічну мову, якою користується соціологічна наука для опису того фундаментального матеріалу суспільного життя, якою є діяльність людей, при цьому діяльність не ізольованих один від одного або поодинці діючих суб´єктів, а така діяльність, що протікає в "міжособистісному просторі" (просторі між людьми), в оточенні інших людей, в постійному зверненні до цих людей, в зв´язках з ними.
Розпочавши з поведінки, тобто спостережуваних збоку фізичних рухів, він виділив дії, тобто такі моменти поведінки, яким надається певне значення. Від соціальної діяльності, тобто діяльності, адресованої іншим людям, він перейшов до соціальних дій, орієнтованих на потенційну реакцію інших людей. На основі соціальних контактів (одноразовий взаємний обмін реакціями на соціальні дії партнера) він виділив поняття взаємодії(інтеракції), яке тлумачиться як послідовність взаємно орієнтованих і взаємно мінливих, модифікованих соціальних дій, обмежених одним епізодом, замкнутих в ньому. Взаємодія, що повторюється, визначається як безліч випадкових епізодів взаємодії між одними і тими ж партнерами. Регулярна взаємодія — це безліч інтерактивних епізодів (епізодів взаємодії), але не випадкових, а таких, що відбуваються в певному часовому ритмі.
Регульована взаємодія — це така взаємодія, весь хід якої позначений нормативно, приречений соціальними правилами, що зобов´язують до тих або інших дій і реакцій.
В результаті розгортання цього логічного ряду сформувалося поняття соціальних відносин, які трактуються як абстрактні взаємини соціальних статусів, що реалізуються в безлічі взаємодій, полягають у виконанні взаємно орієнтованих, нормативно затверджених соціальних ролей.
Саме ці десять понять (поведінка, дія, соціальна діяльність, соціальна дія, соціальний контакт, взаємодія (інтеракція), взаємодія, що повторюється, регулярна взаємодія, регульована взаємодія, соціальні відносини) утворюють певну специфічну мову, яка дозволяє, з одного боку, виявити відмінності між схожими на перший погляд речами і явищами, а з іншого боку, зрозуміти щось загальне в соціальному бутті. Кожна чергова категорія в цьому логічному ряду виявляється багатшою за попередню, відрізняється від неї новою, додатковою рисою, має однією ознакою більше.