Соціологія: 100 питань 100 відповідей
Що являє собою сім´я як соціальний Інститут?
Сім´я відіграє особливу роль у всій історії розвитку людського суспільства. Саме вона виступає в ньому як носій "соціальної спадкоємності". Сім´я є найважливішим соціальним інститутом, це ціла система зв´язків: шлюбних і родинних, господарських і правових, етичних і психологічних. Тому сім´я відтворює людину не тільки як біологічну істоту, але і як громадянина, оскільки саме в ній, передусім, відбувається соціалізація особистості. Всю сукупність найважливіших проблем, пов´язаних з сім´єю, вивчає така спеціальна соціологічна теорія, як соціологія сім´ї.
Сім´я представляє собою складний соціальний феномен. Вона є якнайдавнішим природним співтовариством людей, зв´язаних кровною спорідненістю. Разом з тим — це мала контактна група людей, які взаємодіють між собою, це особлива форма взаємодії.
Це — особливий соціальний інститут, який регулює відтворення людини за допомогою особливої системи ролей, норм, організаційних форм.
Як правило, в сучасних визначеннях сім´ї підкреслюються всі ці характеристики. Так, Н. Смелзер вважає сім´єю засновані на кровній спорідненості, шлюбі або усиновленні об´єднання людей, зв´язаних спільністю побуту і взаємною відповідальністю за виховання дітей. Відомий дослідник сім´ї А. Г.Харчев звертає увагу на зв´язок сім´ї з потребами суспільства. Він розглядає сім´ю як історично конкретну систему шлюбних взаємин, як малу соціальну групу, члени якої пов´язані шлюбними, родинними відносинами, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю. Соціальна необхідність сім´ї, на думку Харчева, була обумовленою потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення.
Складний характер сім´ї як соціального утворення вимагає різних методологічних підходів до її соціологічного аналізу.
Як мала контактна група сім´я вивчається, перш за все, на мікро рівні, особлива увага при цьому звертається на аналіз міжособистісної взаємодії в сім´ї, організацію сімейного життя, групову поведінку. Сучасний напрям символічного інтеракціонізму розглядає сім´ю як систему соціальних ролей.
Як соціальний інститут сім´я вивчається на макрорівні, в цьому плані аналізуються перш за все її соціальні функції. При цьому функціоналісти виходять з гармонії сім´ї і суспільства як цілісності, розглядають функції сім´ї як природний вияв і реалізацію потреб суспільства. Представники конфліктного підходу звертають увагу на складний, суперечливий характер сімейних відносин, на рольові та інші конфлікти, які виникають на фунті суперечливих сімейних і інших відносин. Очевидно, складність феномену сім´ї робить необхідним об´єднання різних підходів. Важливо ураховувати, що, вивчаючи міжособистісну взаємодію, не можна абстрагуватися від того, що групова поведінка залежить від соціальних, економічних і соціокультурних умов життєдіяльності сім´ї, тобто об´єднання підходів сприяє більш глибокому аналізу.
Як особливий соціальний інститут, як елемент соціальної структури сім´я тісно пов´язана з економікою. Особливості сім´ї, її історичні типи визначаються пануючими економічними відносинами. Сім´я не обмежується лише родинними взаєминами, а передбачає і спільне мешкання родичів, наявність спільних елементів побуту, сімейного домашнього господарства, розподілу праці.
Спільне мешкання зв´язано в окремих сім´ях із спільним виробництвом, тобто сім´я може виступати і як економічна категорія. На сім´ю впливають і інші соціальні інститути: політика, системи моралі, право, культура. Причому, для кожного виду культури характерне домінування тих або інших рис сім´ї.
Інститут сім´ї має конкретно-історичний характер, він постійно змінюється і розвивається у зв´язку з розвитком потреб суспільства. Життя сім´ї, її історичні типи, її структура залежать від загальних тенденцій зміни, розвитку суспільства.
Під час переходу від традиційного суспільства до сучасності сім´я істотно міняється. Домашнє господарство перестає бути основною економічною одиницею, відбувається розділення "дому" і "роботи". Здійснюється перехід від розширеної сім´ї, яка складається з трьох поколінь, де домінують старші, до децентралізованих нуклеарних сімей, де шлюбні обов´язки ставляться вище родинних, батьківських. Відбувається перехід від стабільної багатодітної сім´ї до малодітної і масової одно дітної сім´ї. Відмічається також перехід від сім´ї, заснованої на соціокультурних приписах, до міжособистісних уподобань.
У свою чергу, сім´я впливає на всі сторони життя суспільства. В сім´ї закладаються генетичні, біологічні основи здоров´я, звички, установки по відношенню до свого здоров´я. Сім´я виховує смаки і потреби; у молодшого покоління багато в чому визначає вибір професії, рівень духовних цінностей. Саме в сім´ї закладаються основи ставлення до старшого покоління. В сім´ї людина вперше стикається з розподілом праці, з формами господарської діяльності.
Сім´я має високу персональну значущість. Для більшості людей сьогодні — це необхідний життєвий осередок, особлива ніша, яка оберігає, захищає людину.
Соціологія сім´ї — це область соціології, що вивчає формування, розвиток і функціонування сім 7, шлюбно-сімейних відносин в конкретних культурних і соціально-економічних умовах.
Головними об´єктами соціології сім´ї є шлюб і сім´я.
Шлюб — це історично мінлива соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, за допомогою якої суспільство упорядковує і санкціонує їхнє життя, встановлює подружні і батьківські права і обов´язки.
Сім´я представляє собою більш складну систему відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об´єднує не тільки подружжя, але і їхніх дітей, а також інших родичів і близьких. Крім того, сім´я виступає як соціальний осередок суспільства, що представляє собою, як правило, дуже близьку "до оригіналу" модель всього суспільства, в якому вона функціонує.
Сім´я — це соціальний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин). В той же час це — організаційно історично обумовлена мала група, члени якої зв´язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю. Соціальна необхідність сім´ї обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворюванні населення.
Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім´ї використовує наступні категорії: "умови життя сім´ї", "структура сім´ї", "спосіб життя сім´ї", "успішність функціонування сім´ї", "етапи життєвого циклу сім´ї" ТОЩО.
• Умови життя сім´ї представляють собою сукупність чинників макросередовища (загальні соціальні умови) і мікро середовища (найближче соціальне оточення). В процесі аналізу специфіки функціонування сім´ї враховуються, зокрема, такі чинники, як соціально-економічні і соціально-політичні умови в суспільстві, екологічні умови, в яких проживає сім´я, характеристики можливої зайнятості членів сім´ї, характеристики сфери обслуговування в регіоні і багато інших.
Під структурою сім´ї розуміють всю сукупність стосунків між її членами, включаючи, крім відносин спорідненості, систему духовних, етичних відносин, у тому числі відносин влади, автори- тету і ін.
Функції сім 7 — це способи вияву її активності, життєдіяльності всієї сім´ї і окремих її членів. Виділяють, зокрема, наступні функції сім´ї: репродуктивну (відтворювання населення), виховну, господарсько-побутову, економічну, первинного соціального контролю, духовного спілкування, дозвілля, емоційну, сексуальну. Велике значення має і феліцитологічна функція сім´ї (від лат. слова felicite, шо означає — щастя).
Під способом життя сім´ї розуміють сукупність тих видів життєдіяльності, які здійснюються спільно всіма або деякими з її членів, або одним з них, але від імені або для сім´ї. Природно, що між способом життя сім´ї і способом життя певного соціального шару, класу, нації, суспільства, в рамках яких вона функціонує, спостерігається найтісніший зв´язок.
Шлюб і сім´я — історично мінливі явища. їхній суспільний, соціальний зміст складає те, що властиво ним як різновидам суспільних інститутів і відносин. Шлюб і сім´я знаходяться в складній взаємодії з суспільними умовами, з природно-біологічною, інстинктивною природою статевих потреб людей. Виходячи з цього, можна виділити такі соціальні особливості сім´ї:
соціально-історична обумовленість сімейних відносин і сімейної організації;
існування сім´ї та її специфічна соціальна функція є наслідком об´єктивної необхідності, пов´язаної з однією з найважливіших форм виробництва і відтворювання безпосереднього життя, з одного боку, виробництвом самої людини, продовженням роду і, з іншого боку — виробництвом прожитків;
наявність в сім´ї, разом із загальними для всіх соціальних явищ, рис і якостей, ряду специфічних соціальних особливостей, а саме: чисельності сімейної групи, близькості спорідненості, спільності побуту, взаємної моральної відповідальності та інше.
Що стосується соціально-історичної обумовленості сімейних відносин, то вона, безумовно, має місце, і пояснюється цілим рядом чинників — не тільки суспільних (в тому або іншому суспільстві сім´я покликана виконувати різноманітні функції — наприклад, роль жінки в сім´ї і на виробництві), так і тих, які власне витікають з внутрішньої природи сім´ї.
Сім´я як соціальний інститут виникла з самого початку формування людського суспільства. На перших етапах його розвитку відношення між чоловіком і жінкою, старшим і молодшим поколіннями регулювалися племінними і родовими звичаями. З виникненням моральності, релігії, а потім держави, регулювання статевого життя придбало відповідно етичний, релігійний і правовий характер.
Це дозволило посилити соціальний контроль над шлюбом і в той же час знецінити зовнішньо-релігійні і зовнішньо-правові санкції шлюбу у випадку, якщо вони вступили в суперечність з інтересами держави.
В цілому введення шлюбного права і виникнення пов´язаних з ним правових відносин між подружжям виявилося не тільки історично закономірною, але і в значній мірі історично прогресивною справою.
Сім´я як соціальний інститут, власне, і виникає для реалізації соціальних функцій. Сім´я покликана, з одного боку, забезпечити фізичне і духовне відтворювання населення, тобто виконати таку соціальну функцію, яка "не під силу" жодному іншому соціальному інституту. Причому, в процесі подібного відтворювання реалізуються такі функції сім´ї, як репродуктивна, виховна, первинного соціального контролю, духовного спілкування, соціально-статусна, функція дозвілля, емоційна.
Іншими словами, сім´я передусім і головним чином здійснює соціалізацію нових членів суспільства. Соціалізація являє собою процес становлення особистості, навчання і засвоєння індивідом цінностей і, норм, установок, зразків поведінки, властивих даному суспільству, соціальній спільноті, групі.
Паралельно сім´я виконує і інші соціальні функції — господарсько-побутові, економічні, оскільки в людському суспільстві життя в сім´ї пов´язано із спільністю, якщо не всього матеріального забезпечення, то, принаймні, побуту і спільною матеріальною турботою про непрацездатних родичів, бо між членами сім´ї неминуче складаються певні господарсько-економічні відносини.
Таким чином, сім´я є найважливішим соціальним інститутом суспільства, тобто системою дій і відносин, яка виконує соціальні функції відтворювання людини, вона здійснює соціальний контроль за вчинками своїх членів завдяки системі позитивних і негативних санкцій.