Соціологія: 100 питань 100 відповідей
Які основні елементи культури?
Концепція культури, як і концепція суспільства, є основною в соціології. Культура містить цінності, сформовані окремими соціальними групами, норми, яким вони слідують в житті, і матеріальні речі, які створені людьми.
В якості цінностей виступають абстрактні ідеали, тоді як норми є окремими принципами або правилами, які люди повинні виконувати протягом свого життя. Норми відображають дозволене і недозволене в соціальному житті.
Головними проблемами соціології культури є питання, пов´язані з виявленням сутнісних характеристик людини та її природи.
З´ясувавши ці питання, ми зможемо пояснити, чим відрізняються різні типи культур одна від одної, оскільки в різних типах суспільства існують і різні типи культури.
Культура — це переконання, норми, цінності і їхні символи, що виявляють (включаючи, мистецтво і літературу), які є загальними для групи і служать впорядковуванню досвіду і регулюванню поведінки її членів.
Переконання, цінності і символи певної частини людей в групі (суспільстві) часто називають субкультурою. Субкультура може формуватися під впливом таких чинників, як соціальний клас, ет- нічне походження, релігія, місце проживання і т.п. Цінності субкультури стають частиною особистості, характеристикою членів даної групи.
Дослідники, шо займалися вивченням культури, намагалися виділити основні елементи, з яких складається культура. Антрополог У. Гуденау включив в культуру чотири види елементів:
Поняття (концепти). Вони містяться головним чином в мові і допомагають людям організувати і упорядкувати свій досвід. Ми всі сприймаємо світ через форми, колір, смак предметів, але різні культури організовують свій світ по-різному. Вивчення слів певної мови дає людині засоби для орієнтування в навколишньому світі шляхом засвоєння, накопичення і організації свого досвіду.
Відносини. Культури насправді не тільки описують за допомогою понять те, з чого складається світ, але і містять певні уявлення, як ці складові частини пов´язані один з одним в просторі і часі, за значенням. Кожна культура характеризується своїми поглядами на взаємини між поняттями як реального світу, так і світу надприродного.
Цінності. Цей елемент культури представляє собою сприйняття всіма переконання відносно цілей, до яких потрібно прагнути. Вони лежать в основі моральних доктрин. І хоча різні культури можуть вважати цінностями різні речі (геройство на війні, художня творчість, аскетизм), кожний соціальний устрій робить свій вибір — що вважати цінністю, а що ні.
Правила. Ці елементи (включаючи і норми) визначають, як повинна поводитися людина, щоб жити у згоді з цінностями своєї культури.
У. Гуденау об´єднав ці елементи таким чином: на його думку, культура складається із стандартних рішень:
"що є" (поняття і відчуття);
"шо може бути" (відносини);
"як відноситися до того, що є, і шо може бути" (цінності);
"що і як робити з цим" (правила і норми).
Ці складові частини культури тісно взаємозв´язані.
Необхідно відзначити, що цінності обґрунтовують норми або очікування і стандарти поведінки, що відносяться до сфери взаємодії людей. Виникає питання, чому все ж таки люди підкоряються їм, навіть якщо це не відповідає їхнім інтересам? Наприклад, студент, що здає іспит, міг би списати відповідь у свого сусіда, але його стримує страх отримати двійку. Це тільки один з декількох можливих стримуючих чинників. Соціальні заохочення, такі як пошана, також є стимулом дотримуватися норм сумлінності і чесності.
Соціальні покарання або заохочення, які сприяють дотриманню норм, називаються санкціями.
Покарання, що відохочують від певної поведінки, називаються негативними санкціями, включаючи тілесне покарання, штраф, заточення до в´язниці догану, зневагу оточуючих та інше.
Позитивними санкціями (такими як грошова винагорода, влада, престиж) називається заохоченням за дотримання норм. Санкції набувають легітимності (законності) завдяки нормам.
Санкції, норми, цінності і наявні знання про світ утворюють ланцюг механізмів соціального контролю, кожна ланка якого має більш загальний характер, ніж попередній і служить для його обґрунтовування: цінності — правила —• санкції.
Переважна більшість соціологів вважає стрижнем і ядром культури систему цінностей і норм. В цьому контексті культура визначається як певна система важливих для людини смислових комплексів — цінностей, які здатні виступати регулятивними принципами індивідуальної і групової поведінки.
Вітчизняні соціологи акцентують увагу на тому, що цінності виступають узагальненням емпіричного досвіду людства і мають свою градацію і типологію. Серед цінностей виділяються:
• смислоутворюючі або смисложиттєві (уявлення про добро і зло, щастя; ціль і значення життя);
вітальні (від лат. vitalis — життєвий) — це цінності життя, здоров´я, особистої безпеки, добробуту, сім´ї; цінності освіти, кваліфікації, правопорядку тощо);
цінності суспільного визнання і покликання (любов до роботи, соціальне положення, служіння суспільству і людям);
цінності міжособистісного спілкування (чесність, порядність, надійність, доброзичливість);
демократичні цінності (права людини, свобода совісті, слова, переконань, вірувань, свобода політичного вибору, національний суверенітет);
партикулярні цінності (прихильність до малої батьківщини, сім´ї, віра в Бога, прагнення до Абсолюту).
При аналізі соціокультурної системи суспільства використовуються терміни "символ" і "звичай".
Під символами розуміють якийсь предмет, звук, візуальний образ або тип поведінки, який має певне значення для тих, хто розділяє ці символи. Люди використовують символи як стенографічну форму мови — економний засіб передачі ідей в простій, стислій формі. Необхідно ураховувати особливості символів, їх соціокультурний контекст. Для того, щоб бути корисними, значення символів повинні бути зрозумілими переважній більшості — якщо не всім членам — тих суспільств або культур, які їх використовують. Інакше вони не зможуть ефективно передавати зміст самого поняття в тому вигляді, в якому воно задумане. Існують "символи довільні"; вони можуть і не мати ніякої схожості з тими предметами, які вони символізують. Наприклад, дорожній знак "Заборона лівого повороту" схожа на той предмет, який мається на увазі, а голуб як символ миру не має подібності з ідеєю, яку він передає. Значення символів можуть зберігатися постійними, але можуть і змінюватися з часом.
Можна виділити такі різновиди символів:
предмети як символи (прапор України символізує Україну і патріотизм);
звуки як символи (дзвінок в школі може означати, що урок закінчений; автомобільний сигнал може означати, що водій дуже поспішає);
кольори як символи (білий, як правило, символізує чистоту і невинність, наприклад, весільний одяг нареченої; червоний іноді символізує кров, мужність або пристрасть);
зразки поведінки як символи (мерехтіння автомобільних фар може мати декілька значень: водій забув включити фари; попередження про аварію; попереду на дорозі міліція затримує порушників швидкості руху. Потиск рук символізує вітання або прощання — залежно від обставин);
символи в мові. Мова — письмова і усна — також заснована на символах. Букви, які складають алфавіт, — це символи, яків різноманітних комбінаціях утворюють різні слова. Алфавіт кожної мови складається з певного набору букв, які і передають звуки цієї мови. Хоча букви однієї мови можуть значно відрізнятися від букв іншої, вони досить часто означають ті ж самі звуки. Комбінації букв, які складають слова, неоднакові в різних мовах і одна і та ж комбінація може мати абсолютно інше значення.
Звичаї — це прості умовності або звички повсякденного життя. Це незначні і, як правило, неістотні справи або варіанти поведінки, які базуються на уявленнях, існуючих в суспільстві. Передбачається, що люди повинні дотримуватися певних зразків поведінки, які диктуються звичаями.