Біржова справа

11.5. Забезпечення додаткових фінансових гарантій розрахункової палати

Процедура зміни суми на рахунку учасників ф'ючерсної торгівлі з метою відображення зміни котирувальної ціни контракту називається клірингом. В цілому сума на рахунку покупця або продавця дорівнює початковій маржі плюс щоденні виграші, мінус щоденні втрати.

Клієнт повинен постійно тримати на рахунку певний мінімальний маржевий внесок для підтримання маржі (за кожним окремим ф'ючерсним контрактом). Коли в результаті несприятливої ринкової кон'юнктури сума на рахунку виявляється нижчою від рівня підтримки, брокер подає клієнтові вимогу про відповідний додатковий внесок, так звану вимогу додаткових, фінансових гарантій.

Позиція членів розрахункової палати щодня змінюється. Після кожних торгів розрахункова палата проводить перерахунок коштів для кожного з них. Щовечора палата про це повідомляє розрахункові фірми. У випадку підвищення позиції додаткові кошти треба внести до відкриття біржі наступного дня. При зниженні позиції зайві кошти можуть повернути, але деякі фірми їх резервують.

Здебільшого початкової плати досить, щоб забезпечити відшкодування щоденних максимальних коливань цін. На Чиказькій товарній біржі початкові маржеві депозити збираються протягом 24 годин після укладення угоди (деколи - протягом 10 годин).

Клірингова палата досить суворо контролює надходження депозитів, які забезпечують коливання цін. Так створюється достатня кількість коштів на депозиті на момент виконання угод як фінансового забезпечення виконання ф'ючерсних контрактів.

Головною умовою роботи клірингової палати є підтримуюча маржа. Згідно з вимогами палати кожен клієнт повинен мати на ф'ючерсному рахунку суму, яка дорівнює або трохи нижча від початкової маржі. Ця частка згідно з даними зарубіжних джерел становить 65-75% початкової маржі. Якщо ця вимога не виконується, то клієнт має внести варіаційну маржу. Якщо клієнт не вносить потрібної маржі або просто не реагує на повідомлення, брокер за його рахунок ліквідовує позицію на ф'ючерсному ринку. Це повідомлення називається вимогою поповнення варіаційної (підтримуючої) маржі. На відміну від вимоги про поповнення початкової маржі, коли клієнтові бракує коштів на рахунку, ця вимога пов'язана лише з негативною для клієнта зміною цін.

Варіаційна маржа — це своєрідний показник, втрат і прибутків клієнта за біржовий день. Якщо сума на ф'ючерсному рахунку клієнта нижча на 65-75% від початкової маржі, брокерська фірма вимагає від клієнта поповнити рахунок до суми початкової, а не підтримуючої маржі.

Деякі біржі не встановлюють рівня підтримуючої маржі, а використовують лише початкову, і при негативній зміні цін одразу ж вимагають доповнення варіаційної маржі.

Коли клієнт відкриває рахунок у брокерській фірмі, очікується, що він забезпечить певний рівень маржі для відкриття позицій на ф'ючерсному ринку. Таке ж зобов'язання бере на себе брокерська фірма щодо клірингової палати. Якщо ситуація на ринку стає невигідною для фірми-члена палати, то вноситься додаткова маржа, що враховує ці зміни. Коли клієнт не може заплатити маржі, розрахункова фірма зобов'язана заплатити кліринговій палаті з власного капіталу. '

Для визначення рівня маржі для кожної фірми-члена у кліринговій палаті фіксуються звіти про всі торговельні операції, в тому числі офсетні. В кінці кожного дня підбивається баланс. Головна вимога - сума куплених угод має дорівнювати сумі проданих. Крім того, фіксується позиція кожного члена палати. Фірма, яка виконала офсетну операцію, не вносить маржі, оскільки розрахункова палата не є для неї другою стороною.

Маржа, що вноситься при зміні цін, враховує цю зміну і визначається як різниця між ціною, за якою контракт купувався чи продавався протягом дня, і ціною закриття біржі.

Внести варіаційну маржу можна двома способами:

1. Внесення додаткових коштів. Варіаційна маржа вноситься лише готівковими коштами, оскільки це не добровільна застава, чим насправді є початкова маржа, а поточна вартість ф'ючерсної позиції клієнта. При виграшній позиції клієнт отримує виграш, при програшній повинен внести лише готівкові кошти, тому що потрібен час, щоб ліквідні цінні папери перетворити на грошові кошти.

2. Ліквідація позиції повністю або зменшення кількості відкритих позицій. Причому варіаційну маржу клієнт вносить на вимогу брокерської фірми незалежно від того, яка - виграшна чи програшна - на цей момент в нього позиція. Пізніше він може забрати ці кошти як виграш, але цю вимогу брокерської фірми зобов'язаний виконати.

Приклад

Клієнт має на ф'ючерсному рахунку $4000 і коротку позицію (зі-іогі;) на два нафтових контракти з поставкою в грудні за ціною 19,5 $/за барель. Початкова маржа становить 2000 $/за контракт, підтримуюча -1400 $/за контракт, тобто коштів на рахунку достатньо. Якщо через день ціна на нафту зросте до 20,5 $/за барель, то рахунок клієнта дебетується на $2000 (1 х 1000 х 2) і становитиме $2000, що є нижчим від рівня підтримуючої маржі. В такому випадку клієнт отримує вимогу про внесення додаткових коштів - варіаційної маржі. Клієнт може виконати вимогу двома способами.

1) внести $2000 для відновлення рівня початкової маржі за двома контрактами; 2) ліквідувати позицію за одним контрактом і залишити $2000 як початкову маржу за один контракт.

Відділ маржевих розрахунків брокерської фірми щоденно отримує від біржі інформацію про стан ф'ючерсних рахунків кожного клієнта, для цього біржа надсилає брокерській конторі звіт. На основі такого звіту брокерська фірма надсилає вимоги клієнтам про поповнення маржевих внесків.

Для цього аналізується баланс готівкових коштів (сазН. Ьаіапсе), тобто наявність коштів на рахунку клієнта після розрахунків за всіма операціями біржового дня. В рахунку відображаються маржеві внески, виграші за завершеними операціями, списані з рахунку суми програшів.

Приклад

Клієнт брокерської фірми бажає відкрити ф'ючерсний рахунок для операцій на Нью-Йоркській біржі кави, цукру і какао. 20 жовтня він відкриває ф'ючерсний рахунок, на який переказує $20000. До кінця місяця клієнт забрав з рахунку $8000, отримав $3000 виграшу, з рахунку було списано $4000 програшу. Отже, баланс готівки на рахунку становить:

20000 - 8000 + 3000 - 4000 = $11000.

Розрахункова палата надсилає брокерській фірмі відомості про кількість відкритих позицій клієнта— нетто-результат нереалізованих прибутків і збитків за відкритими позиціями. Цей показник може бути як додатнім, так і від'ємним залежно від того, яку позицію займає клієнт - збиткову чи прибуткову. Продовжимо наш приклад.

Продовження прикладу 11.8

Клієнт на кінець місяця має дві відкриті позиції 1оп§ на цукор за ціною 11 ^/за фунт. Початкова маржа - 750 $/за контракт, підтримуюча - $650. Біржа закриває контракт за ціною 11,5 С/ за фунт, тобто клієнт має на рахунку прибуток за двома незакритими позиціями в сумі $1120 (0,005 х 112000 х 2).

Головною цифрою звіту про стан рахунку є сумарні кошти - сума балансу готівкових коштів та результату за відкритими позиціями.

Продовження прикладу 11.8

Якщо розрахункова ціна біржового дня на цукор становить 11,5 ф/за фунт, то клієнт на рахунку має $12120 (11000 + 1120).

Загальна вартість рахунку подається із урахуванням кількості цінних паперів на депозиті.

За рахунками клієнтів робиться перерахунок початкової маржі.

Продовження прикладу 11.8

Нехай у нашого клієнта відкрито п'ять позицій "1оп§" на грудневий контракт на цукор. Початкова маржа становить $3 750 (5 х 750) та один грудневий контракт "зпогї" на каву, початкова маржа - $9000, тобто необхідна сума початкової маржі становить $12 750. Підтримуюча маржа за цими контрактами становить: 650 х 5 + 6 750 = $10 000. На рахунку клієнта надлишку маржі нема, але поки що вимога про поповнення маржі не буде надсилатися, оскільки до рівня підтримуючої маржі досить коштів.

Оскільки клієнт не має додаткової застави у вигляді цінних паперів, наступна негативна зміна ціни одразу ж вимагатиме поповнення рахунку готівковими коштами. Навіть при більш ніж достатній вартості цінних паперів на депозиті найменший депозит на рахунку грошових коштів брокерська фірма вимагає негайно ліквідовувати.

Більшість брокерських фірм вимагають від клієнтів надходження коштів до того, як для них відкриють позиції на ф'ючерсному ринку, а в процесі біржових торгів можуть вимагати постійного поповнення рахунків.

Маржеві внески клієнтів на всіх біржах США відділенні від коштів фірм-членів палати. Ці кошти вкладені на окремі банківські рахунки або на депозит за окремими маржевими внесками в Розрахунковій палаті. Брокерська фірма не може їх використовувати для власних потреб. Однак на ці депозити клієнти, як правило, не отримують доходів. Мало того, брокерська фірма може їх покласти на власний депозит, тому постійні клієнти бірж як початкову маржу вкладають державні цінні папери, як правило, казначейські векселі, за якими отримують дисконтний дохід.

Щоденно на рахунках клієнтів відображаються зміни, що сталися за торговельну сесію. Суми програшів списуються з одних рахунків на інші. Система клірингу (взаємозаліку) складається з трьох ланок: самої розрахункової палати, її членів - розрахункових фірм та розрахункових банків.

Вище ми вже охарактеризували фірми-члени палати. Розгляньмо тепер діяльність самих розрахункових палат. Кожна з них співпрацює з певним колом банків. Структури розрахункових палат різних бірж відрізняються між собою. Наприклад, на СМЕ та NУМЕ (Чиказькій та Нью-Йоркській товарних біржах) вони належать до організаційної структури як підрозділи. На СВОТ і СОМЕХ - це самостійні організації. Вже згадувалося, як створена Міжбіржова клірингова організація у Великобританії. Сьогодні ця Міжнародна Товарна Розрахункова Палата обслуговує біржі Великобританії, Франції, Австралії, Гонконгу.

Справжні учасники ф'ючерсної операції Розрахунковій палаті невідомі. Вона оперує позиціями своїх членів-розрахункових фірм. Кожна клірингова фірма відповідає за баланс у розрахунковій палаті, що відображає позиції клієнтів. Клієнт в свою чергу відповідає за підтримку балансу свого ф'ючерсного рахунку перед кліринговою фірмою, а остання - перед палатою.

Рахунки всіх клієнтів та самої фірми-члена палати обчислюються щодня. Кожна угода підлягає подвійній реєстрації у фірмі та в палаті. Інформація про угоду містить такі дані:

покупець і продавець;
клірингова фірма;
час укладення;
характер угоди;
обсяг;
ціна;
розрахунковий банк.

Розрахункова палата порівнює інформацію, виявляє неправильні угоди і повідомляє про це розрахункову фірму.

На біржах США розрахункові палати використовують два принципи переказу маржі. Нетто-принцип нарахування - це вимога палати вкласти депозит лише за чистими позиціями. Брутто-принцип - за всіма. Брокерські фірми надають перевагу першому принципові, оскільки це дозволяє кошти клієнтів тримати у себе, розміщувати їх на депозити та отримувати дохід. Зібрані маржеві внески клієнтів фірмою не членом розрахункової палати перераховуються на так званий рахунок "Омнібус", відкритий на ім'я даної фірми на рахунку фірми-члена розрахункової палати.

Для забезпечення фінансової стійкості самої клірингової палати створюється гарантійний фонд. Клірингова палата, так само, як і її члени, використовує початковий депозит і маржу, яка враховує коливання цін, як захист від значних програшів. Однак ці депозити формують лише початкову основу міцного фінансового механізму, який дозволяє палаті гарантувати оплату і поставки за контрактами. Вклади членів палати до гарантійного фонду є лише часткою фінансового захисту і умовою членства в палаті. Внесок до гарантійного фонду означає безпосередню участь кожного члена у фінансовій стабільності і загальній інтеграції даної організації. Всі депозити вносяться у державних цінних паперах і грошових коштах, вони розміщуються на рахунку у певному банку. Ні готівки, ні цінних паперів не може зняти з рахунку для оплати поставки ні член палати, ні сама клірингова палата, за винятком відповідного наказу, підписаного трьома директорами палати.

Ще одним фінансовим джерелом клірингової палати є так званий додатковий фонд (зигріиз), який складається з щомісячної оплати кожної клірингової операції. Порівняно з послугами клірингової палати ця послуга незначна, але за рік її сума вражає.

Ці фонди переважно інвестуються в державні облігації, а відсотки відшкодовують витрати клірингової палати. Як правило, доходи від цього фонду досить високі, що і дозволяє брати незначну плату за послуги.

Клірингова палата встановлює норми і правила процедур для захисту від збитків:

на випадок невиконання контракту фірмою-членом палати вона розпродує всі контракти даного члена, закриває його рахунок, який кредитується або дебетується. В результаті виявляється борг збанкрутілого члена палати. Для відшкодування збитків палата списує маржу;
якщо її замало, то використовує його внески до гарантійного фонду;
якщо сум не вистачає, то за погодженням з радою директорів використовуються його внески до додаткового фонду;
якщо програш настільки значний, що й цих коштів недостатньо, використовується загальний гарантійний фонд;
якщо загальний гарантійний фонд вичерпується, то збитки розподіляються на всіх членів палати за принципом: хто має більші прибутки від клірингової палати, той робить більший внесок.

Отже, ф'ючерсні біржі спираються на одну з основних функцій Клірингової палати — реєстрація всіх угод і контроль за виконанням контрактних зобов'язань кожним з учасників, на чиє ім'я зареєстрований контракт. Так забезпечується фінансова надійність ринку в цілому.

Кожен член Клірингової палати страхується через депозит — додаткову плату на випадок невиконання зобов'язань.

Для відкритого ф'ючерсного контракту найбільш характерний ризик — зміна цін на активи порівняно з обумовленою в контракті ціною.

Система попередніх депозитів ефективно страхує від втрат. Щоденні маржеві внески робить кожен учасник.

Однак банки вночі не працюють, ринок також. Тому ризик зміни цін розподіляється на розрахований і потенційний.

Приклад нарахування маржі та депозиту, що застосовується Кліринговими палатами США, подає Ф. Шварц.

1. За точку відліку при визначенні маржі клірингова палата вважає ситуацію на ринку на момент його закриття. Для кожного місяця поставки різного товару аналізується остання квота продавця та покупця, остання угода, за допомогою стандартної формули обчислюється остання названа ціна.

2. Контролюючи зміни цін, клірингова палата оцінює передбачену зміну цін, на основі цього публікується депозитний тариф. Якщо максимальні зміни цін становлять 8 (гі/за фунт, — депозит становить 8%, якщо 3 0/за фунт - 3% тощо).

3. Маржа, яку має виплатити кожен член клірингової палати, відшкодовується порівнянням останньої названої ціни з контрактною ціною. Робиться це під час комп'ютерної обробки документації при закритті ринків.

4. Щоранку, у визначений час, має бути сплачена різниця між відшкодуванням, забезпеченим фірмою, та загальним боргом кліринговій палаті.

5. Якщо загальний борг перевищує відшкодування, різницю виплачує член розрахункової палати.

Клірингова палата має свої Правила, які відрізняються від Правил біржової торгівлі. Правила клірингової палати регулюють процедуру прийняття контрактів до реєстрації від імені члена клірингової палати, методи розрахунку маржі і депозиту, час розрахунків за контрактом.

Страхуючи кожного члена від зміни цін з допомогою виплати щоденної маржі, утримуючи депозит з метою відшкодування потенційного ризику до оплати маржі наступного дня, клірингова палата гарантує кожному своєму членові виконання зобов'язань за контрактами незалежно від другої сторони.

Кожна сторона після реєстрації контракту в кліринговій палаті купує або продає товар на умовах, передбачених контрактом, у того або тому партнерові, на якого вкаже клірингова палата.

Клірингова палата гарантує виконання гарантійної та новаційної функцій. Новація - це процес, в якому одна зі сторін, що домовляються, постійно замінюється іншою. Новація - гнучка і вигідна форма, саме вона забезпечує надійність ринку, усуває фінансовий ризик угод.

Ще одна особливість ф'ючерсного контракту полягає в тому, що якщо він залишається відкритим до завершення чинності, то члени клірингової палати мають виконати зобов'язання поставити (прийняти) товар або розрахуватися грішми.

Клірингова палата гарантує однакову кількість контрактів на купівлю та продаж на момент закінчення чинності, тобто контролює, наявність продавців і покупців для виконання зобов'язань за контрактами.

Інформація про реєстрацію контрактів членів розрахункової палати є секретною, вона доступна лише самій палаті і даному членові палати. Коли клірингова палата - самостійна організація, навіть біржа не має доступу до такої інформації.

Клірингова палата має переваги (як самостійна організація):

використання одного основного відшкодування - готівкового фонду або банківської гарантії;
отримання щоденно у вигляді грошових сум чистої суми маржевих та депозитних виплат, що суттєво зменшує банківські, адміністративні, канцелярські видатки;
оперування через одну організацію, що економить кошти на засоби зв'язку;
стандартизація системи звітності;
чіткий контроль за всім апаратом.

Міжнародна клірингова палата забезпечує такі переваги:

зменшує валютний ризик, оскільки розрахунки відбуваються у превалюючій валюті, ризику для місцевої валюти немає;
створює поліпшені умови для арбітражних операцій.