• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Історичне краєзнавство

2. Сугдея (Солайя, Сурож, Судак)

Виникнення назви Сугдея пов´язане з предками сучасних осетин (алан). Греки і візантійці називали місто Сугдеєю, Сидагносом; слов´яни - Сурожем, тюрки - Судаком, Солтаком, Шолтатією; генуезці - Солдайєю. Народження Сугдеї зафіксовано в Синиксарі - грецькій рукописній книзі: "Побудована фортеця Сугдея в 5720 році (5720 років від "створення світу" і відповідає 212 р. н.е.)". В судацькій долині жили таври, алани, греки. В період раннього середньовіччя вона знаходилася під владою Візантійської імперії, Хазарського каганату, печенігів, половців (кипчаків), венеціанців. Венеціанці володіли містом з 1207 по 1365 рр.

У XIII ст. монголи грабували місто у 1223, 1238, 1248 та 1249 рр.

Востаннє вони обклали його даниною і посадили там намісника. Залежність від татар спочатку, очевидно, ще слабко відчувалася і виражалася лише в данині, яку місцеві правителі (севасти) регулярно відвозили хану Батию. Здійснивши набіг, татари йшли, населення поверталося і місто оживало. Про це розповідає сучасник - арабський письменник Ібн-Ал-Асир. І тільки в 1299 р. орди Ногая повністю знищили Судак.

З 1265 по 1365 рр. в Сугдеї вели торгівлю венеціанці з торгового дому братів Поло. У 1289 р. тут був венеціанський консул. За словами арабського письменника Ібн-Батути, "тодішня торгівля Сугдеї дорівнювала Кафі". У кінці XIII ст. венеціанці спробували витиснути з Чорного моря генуезьців, і в 1296 р. захопили Кафу, але у 1299 р. генуезьці її повернули. А в 1365 р. захопили у Сугдею. З цього часу безроздільними господарями південного узбережжя Криму від Чембало до Боспора (Керчі) стали генуезьці.

Внутрішнє життя Сугдеї регламентувалося Статутом колонії, прийнятим в 1449 р. в Генуї. Консул призначався в метрополію терміном на рік, але підпорядковувався консулу Кафи. Він же був головнокомандуючим, казначеем, комендантом фортеці. В ній знаходився невеликий гарнізон - 120 солдат і 8 кінних стражників під начальством двох підкомендантів. Під час військових дій в Сугдеї головною військовою силою було міське ополчення, що нараховувало близько 1000 чоловік. При консулі працював комітет попечителів, призначених з жителів Сугдеї, - одного - італійця, другого - грека. В середині XV ст. в місті мешкало від ЗО до 40 тисяч людей, а на його околицях ще 50 тисяч (для порівняння, в Парижі в середині XV ст. проживало близько 100 тисяч, у Константинополі перед захопленням турками- османами 40-50 тисяч).

Протягом 1341-1414 рр. у Сугдеї була збудована фортеця з 14 баштами (вона збереглася до наших днів). Головна башта, або Консульський замок, був притулком останнього консула Сугдеї Христофора ді Негро, який, за переказами, згорів у ній при штурмі у червні 1475 р.

"Історію треба знати у всій повноті й складності, бо це наша історія, творцями якої були наші пращури і ми з вами"

Петро Тронько