Соціологія
18.2. Основні напрямки гендерних досліджень
Провідними напрямами гендерних соціологічних досліджень є вивчення гендерної соціалізації та ідентичності, гендеру та стратифікації, визначення класової позиції жінок у сучасних суспільствах, патріархальних суспільних відносин, гендерних стереотипів, гендерної атрибутики як питань і явищ, що відображають зміни в сучасному суспільстві.
Гендерна соціалізація — це процес засвоєння гендерних (соціостатевих) ролей і відтворення типів поведінки, очікуваних суспільством від чоловіків та жінок. Загалом гендерна соціалізація проявляється як тенденція з дитинства готувати хлопчиків і дівчаток до різного суспільного ставлення та можливостей, що, в свою чергу надасть їм у майбутньому різні ступені суспільного впливу та влади, залежно від статі.
Статеві та гендерні ролі тісно пов´язані зі статевою та гендерною ідентичністю особистості. Усвідомлення своєї належності до певної статі та готовність дотримуватись відповідних суспільних гендерних норм називається гендерною ідентичністю. Остання є одним з вирішальних чинників у становленні соціальних відносин.
Гендерна соціалізація має особливості і специфічні труднощі у чоловіків та жінок. З першими проявами усвідомлення себе представниками певної статі дитина пов´язує це з цілою низкою ознак: з одягом, правилами поведінки, проявами почуттів. В процесі гендерної соціалізації велику роль відіграють батьки, сімейне оточення. Гендерні ролі батьків - найперший зразок гендерної поведінки для дітей, які часто будують власну гендерну ідентичність згідно з батьківськими моделями життя. Інколи життєвий сценарій дітей повторює сценарії батьків, тому що дитина вирішила "Буду таким як тато (мама)". Діти багато в чому копіюють ставлення батьків один до одного, формуючи стиль стосунків з протилежною статтю. Якщо дитина виховується у неповній сім´ї, це призводить до прогалин у гендерному розвиткові особистості дитини. Такі діти часто не отримують повного досвіду міжгендерних стосунків, що може позначитися на формуванні гендерних ролей та гендерної ідентичності, спричинити проблеми при створенні в майбутньому власної сім´ї [11, с. 147].
Первинна гендерна соціалізація людини починається з моменту народження. Хоча слід відмітити, що в принципі, даний процес починається ще до народження дитини, коли батьки купують хлопчикам одяг голубого кольору, а дівчаткам — рожевого. Вплив одягу на поведінку дитини досить характерний. Одяг, традиційний для хлопчиків, не обмежує рух, дозволяє дитині бути активною. Одяг дівчинки, навпаки, сковує рухи, вимагаючи бути охайною (так, деякі батьки полюбляють одягати дівчаток у святкові плаття і взуття), що призводить до пасивності дівчат.
Розглядаючи процес гендерної соціалізації в дитсадку і школі виявлено, що відбувається постійна критика фемінності хлопців (сльози) і маскулінності у дівчат (неохайність, агресивність, зайва рухова активність). Тенденція схиляти хлопців до вивчення точних наук, а дівчат до гуманітарних. Загалом хлопців піддають інтенсивнішій соціалізації, ніж дівчат. На них чинять більший тиск з метою вберегти їх від відтворення поведінки, яка суперечить чоловічим статево рольовим стандартам і стереотипам. Підвищена увага до соціалізації хлопців є одним із виявів закону статевої диференціації. Суть якого у визволенні хлопця з під жіночого впливу, під яким перебувають у ранньому дитинстві всі діти. Воно потребує додаткових зусиль як від нього самого, так і від вихователів. Дівчат же готують до виконання господарських обов´язків (батьки, вихователі заохочують їх участь у домашніх справах, вчать бути ніжними та охайними), а хлопців — до позасімейної та публічної діяльності (їм надають більшої незалежності, схвалюють активність і самостійність) [12, с. 447].
Жорсткість нормативної статево рольової диференціації стимулює підтримання стереотипів маскулінності — фемінності їх дотримання. Невідповідність суспільним нормам, що висуваються до гендерних ролей створює численні суперечності між гендерними ролями людини, її гендерною ідентичністю та соціальними очікуваннями до стандартів гендерних ролей. Такі суперечності проявляються як різноманітні гендерно-рольові конфлікти особистості. Гендерно-рольовий конфлікт найчастіше відбувається як суперечність між традиційними уявленнями про гендерну роль і реальними потребами людини. Крім гендерно-рольового конфлікту можуть виникати інші види дисгармоній, зокрема статеві девіації. Статеві девіації — це відхилення від нормативів статевих і гендерних ролей. До статевих девіацій можна віднести транссексуалізм, гомосексуалізм та трансвестизм.
Отже, гендерна соціалізація та розвиток гендерної ідентичності особистості — це складні і різноманітні процеси, які підлягають багатьом закономірностям і на їх шляху виникають багато суперечностей, проблем, дисгармоній. Знання цих закономірностей має допомогти уникненню цих проблем і суперечностей розвитку, гармонійності стосунків особистості із соціальним світом.
Значно впливають на гендерну соціалізацію гендерні стереотипи.
Гендерні стереотипи — узагальненні уявлення, що сформувалися в культурі по відношенню до поведінки чоловіка і жінки.
У суспільній свідомості стереотипи функціонують як стандартизовані уявлення про моделі поведінки та риси характеру відповідно до понять "чоловіче" та "жіноче".
Погляди на гендерні стереотипи філософи, психологи трактували відповідно до своєї епохи. Платон перший помітив різницю між жінкою і чоловіком відносно їх соціальної ролі в суспільстві. Він також вважав, що жінка у всьому безпорадніша ніж чоловік. Більшість мислителів трактували чоловічі відмінності як зачин, початок чогось, а жіночі відносять до відтворюючого елементу.
Наукове вивчення гендерних стереотипів почалося в середині 50-х років XX ст., коли американські соціологи Мак Кіта Шерріфс визначили типово чоловічий та типово жіночий образи. Так, типово чоловічий образ – це риси, пов´язані з компетентністю, раціональними здібностями, активністю і результативністю. Жіночий образ характеризують соціальні і комунікативні навички, теплота, емоційна підтримка [12, с. 448].
Стереотипи дуже повільно змінюються, але така тенденція у сучасних суспільствах існує. Наприклад, змінюється ідеал "істинної жіночності", якому в XIX ст. були властиві шляхетність, покірливість, відданість чоловікові. Водночас у жіночій свідомості з´явились нові риси: інтелектуальність, енергійність, підприємливість. Стереотипи маскулінності також зазнають певних змін. Традиційна маскулінність на передній план висувала фізичну силу, нестриманість у вияві почуттів. Сучасна маскулінність віддає перевагу інтелекту, а не фізичній силі, вимагає виявлення ніжності, такту, стриманості. Отже, можна сказати, що маскулінність на рівні буденної свідомості ототожнюється з активністю, а фемінність з пасивністю та репродуктивністю.
Стереотипи створюються суспільством штучно, формуючись протягом багатьох років, важко піддаються коригуванню або ліквідації, обмежують свободу, прийняття рішень у різних сферах життєдіяльності. Вони діють як соціальні очікування та відіграють активну роль у формуванні соціальної поведінки людини. Якщо реальна поведінка не збігається з нормативними, то суспільство здійснює певний тиск на свідомість людини, використовує певні санкції. В сучасному суспільстві ці санкції носять переважно психологічний характер: осуд, негативні оцінки тощо. Як результат — людина переживає почуття провини, сором, внутрішні чи зовнішні рольові конфлікти. Щоб уникнути неприємних переживань, людина прагне задовольнити суспільні очікування, засвоюючи більш-менш адекватні суспільним вимогам форми гендерно-рольової поведінки.
Отже, суспільні стереотипи стосовно жіночих і чоловічих гендерних ролей здатні впливати на гендерний розвиток людини. На індивідуальному рівні традиційні гендерні стереотипи обмежують розвиток особистості, можливості самореалізації, вибору моделей та манер поведінки, видів професійної діяльності, кар´єрного просування, звужують або розширюють економічні, політичні та соціальні можливості людини. На рівні міжособистісних відносин стереотипні уявлення обмежують прояви тих соціально-психологічних рис, що їх вважають непритаманними цій статті. Внаслідок чого, наприклад, чоловіки мають набагато менш близькі й емоційні зв´язки з дітьми, батьками, друзями. Натомість жінку, котра у взаємовідносинах з іншими проявляє принциповість, твердість, незворушність, сприймають як відхилення від норми, як жінку, що втрачає жіночність.
Фахівці вважають, що є два основні способи руйнування традиційних уявлень про маскулінне та фемінне у суспільстві. Перший — просвітництво, поширення науково обґрунтованих знань з метою привернути увагу людей до нерідко упереджених та хибних стереотипних уявлень та їхнього впливу на ставлення до себе та інших. У цьому могли б допомогти ЗМІ. Однак, сьогодні ЗМІ в Україні є трансляторами традиційних гендерно-рольових стереотипів. Другий, значно ефективніший, спосіб руйнування традиційних уявлень полягає в забезпеченні й заохочуванні в громадській сфері суспільства багатьох прикладів успішного виконання гендерно нетрадиційних ролей. Це можливо лише при підтримці владних органів, політичних партій та громадських організацій [11, с. 170-171].
Крім питань гендерної соціалізації та гендерних стереотипів, суттєвим є питання гендеру та стратифікації, гендеру та класу. Зумовлено це тим, що сучасний вимір соціального становища родини, жінки заснований на соціальному становищі її чоловіка, відповідно визначається її класова позиція. Але на стратифікаційні процеси впливають і такі чинники, як гендер, етнічне походження, віросповідання. Наприклад, чоловіки мають набагато вищі можливості у службовому просуванні, ніж жінки [12, с. 449]. Образ ділової жінки, яка досягла великих успіхів, залишається "мужеподібним". Вчені дослідили, що гендерні стереотипи, які зображують жінок непридатними для ролі керівникам досить сильні в суспільстві [9,43]. Прийнято вважати, що місце жінки в дома або жінки погані лідери та не підходять для відповідальної роботи, через це їх не призначають на керівні посади. Останні дослідження підтверджують, що успішний керівник має мати, на думку оточуючих, риси особистості, які вважаються швидше чоловічими, ніж жіночими. Більшість людей, коли їх просять подумки намалювати портрет керівника, уявляють чоловіка, а не жінку. Цей початковий образ лідера може впливати на відношення працедавця до жінок, які претендують на лідерські посади. Так, наприклад, влада у нас асоціюється в основному з чоловіками, а не з жінками. Програвати жінці в змаганні, особливо чоловікові з традиційними, консервативними поглядами на стосунки між статтями, майже завжди означає заниження самооцінки, у відповідності із стереотипами, які існують в культурі суспільства. Зарубіжні дослідження зафіксували різницю у сприйнятті особистості керівника в залежності від статті. Про чоловіка-керівника найчастіше висловлюються позитивно, ніж про жінку. Тому жінці, яка стала керівником, потрібно кожного дня підтверджувати свої професійні та особистісні якості. Вимоги до неї значно більші, ніж до чоловіка-керівника.