• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Соціологія

12.1. Предмет, категорії і функції соціології політики

Політика — багатогранне поняття, вивченням якого займаються багато наук. Провідними серед них є політологія, що вивчає всі питання пов´язані з політикою, насамперед проблему утвердження і функціонування політичної влади у суспільстві, а також функціонування і розвиток пов´язаних з владою політичних інституцій; філософія — вивчає походження і розвиток держави, закономірності переходу від одного типу держави до іншого; теорія держави і права — форми правління і режими влади; правознавство — функціонування інститутів права, їх залежність від політики, теорія міжнародних відносин — вивчає взаємовідносини держав на міжнародній арені.

Після першої світової війни і в соціології виділяється галузь, яка поставила собі за мету вивчати відносини між суспільством і державою, між соціальним ладом і політичними інститутами. Ця галузь соціології — соціологія політики.

Фундаторами соціології політики прийнято вважати М. Вебера, що розробив власну концепцію влади, довівши, що саме влада (а не багатство як у Маркса) є основним чинником соціальної нерівності, досліджував роль бюрократії у політичній системі; італійських соціологів-політологів Г. Москута, В. Парето, що розробили теорію політичних еліт, проаналізували зв´язки еліти і маси, німецького вченого Р. Міхельса, що дослідив проблему співвідношення демократії та олігархії, сприяв становленню теорії політичного лідерства.

По закінченні Другої світової війни соціологія політики вийшла на сучасний щабель розвитку, особливістю якого є не тільки аналіз теоретичних засад політичної соціології, а й насамперед, емпіричні дослідження соціальних аспектів політичного життя. Так, сучасна соціологія політики, завдяки передусім американським дослідникам, займається вивченням особливостей розвитку демократичних процесів у світі (С. Ліпсет), впливу масових комунікацій на політичні процеси (Г. Ласуелл), взаємодії середнього класу та політичної еліти (Ч. Міллс), соціальних конфліктів у політиці (німецький вчений Р. Дарендорф).

Окремі вчені вбачають соціологію політики лише як складовою політології, мотивуючи це схожістю предметів їхніх досліджень. Проте, як доводить американський соціолог С. Ліпсет — один із провідних дослідників цієї галузі соціології, наука про політику виходить віл держави і вивчає, як вона впливає на суспільство, тоді як соціологія політики є похідною від суспільства і вивчає характер і глибину впливу суспільства на державу [10, с. 29]. Так чи інакше, соціальні інститути і держава, суспільство і політика тісно пов´язані між собою. Тому це й дало привід багатьом сучасним дослідникам соціології політики (зокрема, В. Андрущенку, М. Горлачу, В. Воловичу) трактувати її як галузь соціології, що вивчає взаємозв´язки і взаємовплив суспільства і держави, політичного життя та інших сфер суспільного життя, політичних інститутів з соціальними [9, с. 565]. Інші ж соціологи, виходячи з того, що політика є соціальним явищем, і водночас сферою діяльності соціумів щодо завоювання та реалізації влади, вважають що соціологія політики є галуззю соціологічних знань, що досліджує соціальні механізми здійснення влади в суспільстві (В. Гордяненко, В. Піча та ін.) [8, с. 280]. У будь-якому випадку, соціологія політики є самостійною галуззю наукових знань, здебільшого відмінною від політології, що вивчає насамперед соціальні аспекти функціонування політичної сфери суспільства. Хоч і об´єкт обох наук по-суті спільний, попи використовують різноманітні метоли, стратегію і тактику досліджень політичного життя.

Соціологія політики — це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає соціальні механізми функціонування влади, вмив суспільства та окремих соціумів на політичні процеси, взаємозалежність політичного життя та інших сфер суспільного життя, політичних та інших соціальних інститутів.

Сферою соціологічних досліджень політичного життя є функціонування влади та обумовлених нею соціальних процесів, діяльність політичних партій та організацій, політичної поведінки різних категорій людей та різні аспекти взаємовідносин держави і суспільства. Соціологія політики вивчає наслідки соціальних змін, а також вплив політичних інститутів на соціальні процеси і структури. Зміст політичного життя являє собою реалізацію політичних інтересів соціальних спільностей — націй, класів, соціальних груп, а також організацій, що їх представляють партій, громадсько-політичних об´єднань тощо.

Соціологія політики на відміну від політології, завжди вивчає політичні процеси та явища, опираючись на такі характерні соціальні риси як-то тип суспільства, його соціальна структура та соціальна стратифікація, характер соціальних інститутів та соціальних відносин, політична свобода та активність окремих індивідів. Політика як явище йде від людей і застосовується до людей. Тому велике значення у дослідженні політичних процесів з соціологічного кута зору є врахування таких явищ як політична активність соціумів, а також рівень обізнаності громадян з політичними процесами у суспільстві, їх розуміння. Інакше кажучи соціологічні дослідження політики є неможливими без врахування таких аспектів як політична свідомість та політична поведінка.

Таким чином, предметом соціології політики є політична свідомість і поведінка людей, які втілюються у діяльності держав і громадсько-політичних організацій, а також механізм впливу соціальних спільностей та утворених ними політичних інститутів на процеси функціонування політичної влади.

Серед основних методів дослідження політичного життя, якими найчастіше користувалася у вивченні політичного соціологія політики з моменту свого виникнення і користується зараз можна виділити такі:

• вивчення впливу економіки, культури та інших факторів на політичні процеси;

• аналіз ролі соціальних спільностей (класів, соціальних груп, націй) в політичному житті;

• структурно-функціональний аналіз політичних інститутів (держав, партій, громадських організацій);

• системний аналіз великих і малих політичних структур;

• порівняльний метод;

• комплексний аналіз політичного управління і керівництва суспільством;

• аналіз політичної динаміки;

• методи політичного планування і прогнозування.

Відповідно до предмета соціології політики можна виділити її основні категорії. До них належать політика, влада, політичний інтерес, політична свідомість, політична поведінка, політичні відносини.

Політика — (грец. вміння керувати державою) — це сфера діяльності людей, класів, соціальних груп, націй, яка пов´язана з завоюванням, утриманням і використанням влади, насамперед державної.

Ядром політики є влада.

Влада — це реальна здатність соціального суб´єкта здійснювати волю над іншими людьми, реальна здатність змінювати під своїм впливом за допомогою різних засобів поведінку інших людей.

До засобів здійснення влади належать закон, насильство, авторитет, переконання. Іншими словами, владою можна назвати реальний вплив на інших людей, спроможність заставити інших людей змінити свої погляди, бажання, переконання, поведінку і дії відповідно до інтересів і потреб суб´єкта влади, тобто примусити інших людей робити те, що потрібно суб´єктові влади. Таким чином, влада виражається через політичний інтерес її суб´єкта. Політичні інтереси формуються на основі політичної свідомості, котра, як уже було сказано, є одним із основних предметів досліджень політичної соціології.

Політична свідомість — це теорії, ідеї, погляди та інші компоненти суспільної свідомості, в яких індивід, соціальна група, клас, нація, суспільство в цілому усвідомлюють свої політичні інтереси, формують політичні цілі і завдання.

Інакше кажучи, політична свідомість — це усвідомлення реального стану політичної сфери і своїх власних політичних інтересів.

Політична поведінка — це активність індивідів, груп, організацій у сфері політичних відносин, пов´язана з впливом на владу чи протидією її реалізації.

Отже, основою здійснення політичної поведінки є зріз активності політичного суб´єкта, або відсутність подібної активності.

Нарешті, важливою категорією соціології політики є політичні відносини, котрі є прямим предметом дослідження галузі, оскільки є однією з форм вираження соціальних відносин. Це логічно, адже у суб´єктів політичних відносин виявляються відмінності у творенні ними політики, їхній політичній активності та свідомості. Такі відмінності дозволяють стверджувати про соціальний характер політичних відносин.

Політичні відносини — це вид соціальних відносин, що проявляється у взаємодії різних соціальних спільностей (націй, народів, класів) та створених ними організацій у процесі формування, утвердження і реалізації політичної влади.

Соціологія політики покликана виконувати такі функції:

• теоретико-пізнавальну, що пов´язана з виробленням наукової інформації про політичні процеси та явища;

• прогнозтичну, яка проявляється у прогнозуванні політичних змін, виділенні зон політичної напруги, запобіганні можливим конфліктам;

• прагматичну, пов´язану з розробкою шляхів, методів, способів забезпечення соціальної злагоди різних соціальних груп, рухів сил; розробкою технологій запобігання кризовим ситуаціям; пошуком шляхів виходу із конфліктів, що виникли;

• соціалізації, що пов´язана з залученням громадян до демократичної системи політичних цінностей.