Спеціальні та галузеві соціології
8.1. Об´єкт і предмет соціології особистості
Що ж таке особистість? У літературі подається багато визначень і змістовних трактувань цього поняття. Не наводячи переліку авторів і лаконічного викладу їхніх поглядів, бо цьому довелося б присвятити цілий розділ, зазначимо, що із всіх підходів до особистості (філософського, психологічного та інших) нас цікавитиме лише соціологічний, який базується на філософському, але має свої особливості. Саме цю специфіку ми і розглядатимемо, характеризуючи особистість. Насамперед з´ясуємо співвідношення понять, які найчастіше використовують поряд із поняттям "особистість": "людина", "індивід", "індивідуальність".
"Людина" — це найбільш широке поняття для визначення суб´єкта діяльності, пізнання, спілкування. "Людина" — це переважно біосоціальна категорія, яка означає конкретного представника біологічного виду "Homo sapiens". Це жива істота, яка володіє мовою і свідомістю, здатна створювати знаряддя праці і користуватися ними. Отже, поняття "людина" визначає якісну відмінність людей від тварин. До головних ознак людини належать:
- конституція тіла, зокрема будова, функціонування;
- пряма ходьба і двоногість;
- свідомість і самосвідомість;
- володіння мовою тощо.
"Індивідом" зазвичай називають людину як одиничного представника якогось цілого (біологічного виду "Homo sapiens" або соціальної спільноти, групи), наприклад, робітник, менеджер та ін. Зауважимо, що специфічні особливості реального життя і діяльності конкретної людини у зміст цього поняття не входять. У понятті "індивід" відображаються дві головні ознаки. По-перше, нероздільність або цілісність суб´єкта; по-друге, наявність у нього особливих (індивідуальних) рис, які відрізняють його від інших представників того ж виду. Людина народжується індивідом. Він вирізняється особливостями, які зумовлені природою, що називають генотипом. У процесі життєдіяльності індивідуальні генотипічні властивості розвиваються і стають фенотипічними. Отже, як індивід людина відрізняється від інших не тільки морфологічними особливостями, такими як зріст, конституція тіла, колір очей, тип нервової системи, але і психологічними рисами, такими як здібності, темперамент, характер.
Особистість - це якісно нове утворення. Воно формується у процесі взаємодії людини з умовами зовнішнього середовища, її риси детерміновані конткретно-історичними умовами життя суспільства. У процесі діяльності людина налагоджує відносини з іншими людьми (суспільні відносини), які і "створюють" особистість. Кожна особистість із певного моменту починає робити більш-менш вагомий внесок у життя окремих людей і суспільства. Тому поряд із поняттями особистість, особистісне, виявляється і поняття "суспільно значиме" (те, яке має значення для суспільства), яке може бути як суспільно-прийнятним, так і суспільно-неприйнятним.
Отже, "особистість" — це стійка система соціально значимих властивостей, ознак і рис, яких набуває індивід у певному суспільстві під впливом інститутів соціалізації, відповідної культури, конкретних соціальних спільнот і груп, до яких він належить і в життєдіяльність яких він залучений. Відповідно поняття "особистість" застосовується стосовно кожної людини, яка пройшла соціалізацію, оскільки вона індивідуально виражає головні риси певного суспільства, тієї чи іншої соціальної спільноти або групи.
"Індивідуальність" свідчить про неповторність, оригінальність, одиничність ознак і їх вияв у конкретної людини. Індивідуальність - це те особливе, специфічне, яке відрізняє одну людину від інших людей, охоплюючи як природні, так і соціальні, як тілесні (соматичні), так і психічні, як вроджені, так і набуті, вироблені в процесі індивідуального розвитку (онтогенезу) властивості. Видатний психолог Б. Г. Ананьев зазначав, що людиною народжуються, особистістю - стають, а індивідуальність завойовують. Індивідуальність - це поняття для означення винятковості людського індивіда і як біологічного, і як соціального. В ньому фіксується неповторність фізіологічних і психічних рис індивіда, особливість його соціальних якостей.
Коли йдеться про особистість як об´єкт вивчення філософії і загальної та соціальної психології, інших наук, може скластися враження, що соціологічна характеристика особистості мало чим відрізняється від характеристик інших наук, тим більше соціально-психологічної. Справді, між ними є багато спільного. Щоб з´ясувати специфіку соціологічного підходу до особистості, розглянемо, як вивчається особистість у філософії, загальній та соціальній психології.
Філософія вирішує фундаментальні, методологічні проблеми місця людини у світі, її сутності, розглядає особистість як суб´єкт діяльності, пізнання і творчості. Загальнопсихологічний підхід до особистості — це дослідження абстрактної людини як носія стійкої цілісності психічних процесів, властивостей і відносин. Психологів цікавить виявлення опосередкованої ролі внутрішніх психічних властивостей і процесів у сприйнятті впливу зовнішнього соціального середовища, а також вивчення внутрішніх властивостей і рис людини, зокрема характеру, темпераменту, здібностей, мотивів поведінки. Отже, у психологічному підході акцентується на внутрішніх, суб´єктивних відносинах і рисах людини, що роблять її особистістю, членом суспільства, на мотиваціях її поведінки і діяльності, тобто усвідомленому потягу до активності; йдеться про систему мотивів (спонукань) і взагалі суб´єктивних властивостей людини, про структуру її соціально-зумовлених ознак як суб´єкта діяльності.
Соціальна психологія - це особлива галузь знань, що межує з соціологією і психологією. її предметом стосовно особистості є конкретно-історичне дослідження особливостей психічних властивостей і внутрішньої структури особистості як суб´єкта соціальних відносин у певних соціально-конкретних обставинах. Соціальна психологія досліджує, з одного боку, як і, передусім, в яких групах особистість сприймає соціальні впливи, а з іншого - яким чином, в яких групах вона реалізує свою соціальну сутність і через які види спільної діяльності. Якщо розглядати особистість у дзеркалі соціологічної теорії, то, як писав І. С. Кон, насамперед необхідно зазначити, що вона виступає як "сукупність, точніше, система соціально значимих якостей, які характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства чи спільноти, як продукт суспільного розвитку, суб´єкт праці, спілкування і пізнання, детермінований конкретними умовами життя суспільства" [6, 8].
На відміну від психологічного аналізу, коли важливе значення надається індивідуальному в особистості, соціологію особистості цікавить соціально типове, яке характеризує її входження у суспільство, соціальні групи, організації, інститути. Соціолог досліджує особистість під кутом зору її участі в економічному житті, тобто його увага звернена на трудову діяльність людини (інтерес до праці, її змісту, характер, результат, установка на працю тощо). З погляду політичного життя, соціолога цікавить, передусім, людина-громадянин. Входження особистості в духовне життя соціолог розглядає крізь призму культури. Все це визначає умови буття особистості в суспільстві [2, 181].
Оскільки особистість існує не автономно, не сама по собі, завжди є членом тієї чи іншої спільноти, елементом багатьох соціальних структур (соціально-демографічних, соціально-класових, соціально-територіальних, соціально-професійних та інших), вона виконує певні соціальні функції, здійснює численні поведінкові акти. Тому, відповідно, вихідним пунктом соціологічного аналізу особистості є не індивідуальні особливості людини, а соціальні функції, які вона виконує.
Отже, соціологія розглядає особистість як продукт і елемент суспільних відносин, як суб´єкт суспільного і власного життя, як учасника і представника певної соціальної групи, спільноти. З огляду на це, предметом вивчення спеціальної соціологічної теорії особистості є дослідження особистості суб´єкта й об´єкта соціальних відносин [8, 53].
Як об´єкт соціальних відносин особистість, з одного боку, індивідуально виражає значимі риси певного суспільства, інтегрує соціальні відносини зовнішнього середовища і виробляє своє, особливе ставлення до зовнішнього світу. З іншого боку, економічні, політичні та соціальні відносини переломлюються через внутрішній світ особистості, виявляються в її діяльності як особисте ставлення до об´єктивної дійсності. В цьому випадку особистість виступає як суб´єкт соціальних відносин, який керується в поведінці своїми потребами, інтересами, соціальними установками, ціннісними орієнтаціями. Соціальні відносини, інтегровані особистістю як певна система зв´язків індивідів, які склалися в процесі їхньої взаємодії в умовах певного соціального середовища та які виявляються в діяльності і поведінці, як і її соціальні якості, є предметом соціології особистості. Основні складові структури особистості, які впливають на її поведінку в суспільстві, і визначають її як суб´єкта соціальних відносин.