Історія української культури
5.2.1. Стан освіти та науки
До середини ХVІІ ст. після занепаду Острозької академії на підвладних Речі Посполитій українських землях не було жодного вищого навчального закладу. Шляхетська Польща чинила опір створенню української вищої школи, яка могла б стати освітнім, науковим та культурним центром. Українська молодь змушена була здобувати вищу освіту в стінах Києво-Могилянської колегії, Краківського та інших європейських університетів.
Згідно зі статтями Гадяцької угоди (1658) між Україною та Річчю Посполитою уряд останньої обіцяв у майбутньому відкрити в Україні дві вищі школи-академії з правами, якими користувався Краківський університет: одну в Києві, а другу там, де знайдеться для неї відповідне місце. Впливові кола Речі Посполитої враховували й те, що під тиском певних політичних обставин в Україні могли утворитися власні національні університети.
Тоді ж єзуїтський орден у справі захисту католицизму в Україні покладав особливі надії на свою колегію у Львові, яка була відкрита ще в 1608 р. До середини ХVІІ ст. ця колегія занепала, але все ж єзуїти врятували її від закриття. Єзуїти розуміли можливість створення на основі братської школи у Львові університету, тому постійно домагались перетворення своєї колегії в академію. Після неодноразових клопотань король Ян ІІ Казимир (1609-1672) 20 січня 1661 р. підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора. Однак відразу ж після підписання диплома ініціатори створення академії стикнулись з рішучою опозицією Краківського університету та окремих впливових осіб держави, що його підтримували. Незважаючи на перешкоди, у Львівському університеті навчання велося за зразком інших європейських університетів. У 1758 р. польський король Август ІІІ затвердив диплом від 20 січня 1661 р. Від часу заснування і до 1773 р. Львівський університет повністю перебував під контролем єзуїтського ордену. Очолював університет ректор. Навчальний заклад будував і купував нові приміщення, мав свою бібліотеку та найбільшу у Львові друкарню.
Після розпуску в 1773 р. ордену єзуїтів, Львівський університет було закрито. Однак незабаром кілька підрозділів єзуїтської академії стали підвалинами Йосифінського університету у Львові після того, як у 1772 р. Галичина увійшла до складу Австрійської імперії, на чолі якої в той час був імператор Йосиф ІІ (1741-1790).
Урочисте відкриття Йосифінського університету у Львові відбулось 16 листопада 1784 р. у складі чотирьох факультетів: філософського, юридичного, медичного і теологічного.
У найбільших містах Правобережжя та Західної України продовжували діяти єзуїтські та уніатські колегії. Інтенсивний наступ католицизму призвів до закриття багатьох братських шкіл та занепаду тих, що продовжували існувати.
Після занепаду братських шкіл справу розвитку шкільництва перейняли ченці-василіяни. Василіяни організували духовні семінарії у Володимир-Во-линському, Свержні, Холмі, Радомишлі, Житомирі, Вільно, мали понад 20 своїх колегій і шкіл (в Барі навчалося 800 учнів, в Умані 700 учнів, в Овручі 400, а також у Каневі, Володимирі-Волинському, Острозі та інших містах). Після заборони в 1773 р. діяльності єзуїтів, у розпорядження василіян було передано їх шкільні будинки та майно. Доступ до навчання в таких освітніх закладах мали лише діти шляхти. У школах панувала сувора дисципліна, надзвичайно велику увагу зосереджували на релігійному вихованні. Василіянські школи піддавалися сильному полонізаційному впливу. Духовна і освітня робота василіян супроводжувалась і розвитком книгодрукування в Уневі та Почаєві.
Втім, після шкільної реформи 1776-1783 рр. на західноукраїнських землях організовано початкові та неповні середні школи, де, як правило, навчали німецькою мовою. Втім більшість дітей залишалась поза школою.
На відміну від освітніх процесів, де не відбулось якихось особливих зрушень, архітектура, скульптура та малярство зазнали значного піднесення і збережені в багатьох пам’ятках.