• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Історія української культури

3.3. Особливості формування та розвитку культури Галицько-Волинського князівства

Перші літописні згадки про землі, які ми називаємо галицько- волинськими належать до кінця Х ст. Так під 981 р. згадується захоплення та приєднання В. Великим до Київської Русі Перемишля, Червена та інших міст. Дещо пізніше засновано місто Володимир. Перші прояви децентралізації галицьких земель від Києва спостерігаються в 1084 р., коли тут самочинно почали князювати Рюрик, Володар та Василько Ростиславичі, сини тмутороканського Ростислава Володимировича, онука Я. Мудрого.

Після смерті в 1124 р. Василька й Володаря (Рюрик помер у 1094 р.) між їхніми спадкоємцями спалахнула війна, переможцем із якої вийшов Володимир Володаревич (1124-1153). У 1141 р. він об’єднав теребовлянську, звенигородську, галицьку та перемишльську землі і переніс столицю з Перемишля до Галича, таким чином ставши засновником Галицького князівства. Його син Ярослав Осмомисл (1153-1187) закріпив батькові здобутки. Після смерті Я. Осмомисла на княжому престолі утвердився його син Володимир (1187-1199). З його смертю, оскільки Володимир не мав синів, закінчився рід Ростиславичів. У цій ситуації найініціативнішим серед сусідів виявився волинський князь Роман Мстиславович, який того ж таки 1199 р. оволодів Галичем. Так уперше Волинь, Забужжя, Подністров’я і Прикарпаття було об’єднано в один політичний організм - Галицько-Волинське князівство.

Поява Романа Мстиславовича на історичній арені не була випадковою. До кінця 1160-х років волинські волості були підпорядковані київському князю. Проте за Мстислава Ізяславовича, правнука Володимира Мономаха, який княжив у Києві в 1167— 1170 рр., цю традицію було змінено. Мстислав передав Луцьку землю своєму братові Ярославу, а Володимир розділив між синами: старший Роман одержав Володимир, троє молодших відповідно Белз, Червен і Берестя. Після смерті дядька й молодших братів Р. Мстиславовичу вдалось об’єднати під власною зверхністю всю Волинь, а в 1199 р. приєднати Галицьке князівство.

Галицько-Волинські землі були найдальшим на заході форпостом східнослов’янської культури. Різні галузі культури - освіта, письменство, мистецтво - розвивалися у тісних зв’язках з усією Руссю.