Історія вчень про державу і право
3. Розвиток державно-правових учень у середні віки
Державно-правові вчення Західної Європи у середні віки розвивалися під впливом християнства і римо-католицької церкви. Середньовічна християнська релігія була стрижнем світогляду феодального суспільства. Упродовж усього середньовіччя існувало жорстке протистояння між римо-католицькою церквою і світськими феодалами за панівну роль у суспільстві. Однак, незважаючи на релігійно-богословський характер державно-правових учень, відбувалися їх поступова раціоналізація і десакралізація. Середньовічні мислителі забезпечили спадкоємність ідей античної суспільно-політичної і державно-правової думки. У той період зародилася ранньокласична європейська державно-правова думка, сформувалися основи мусульманського права й ісламської концепції держави. Осмислення суспільно-політичних і державно-правових явищ відбувалося і в Київській Русі. У IX—XIII ст. з´явилися усні та писемні пам´ятки, в яких відображено погляди на право, державу, суспільство і людину. До скарбниці історії вітчизняної та світової державно-правової думки увійшли «Слово про Закон і Благодать», «Повість минулих літ», «Руська правда», «Повчання» Володимира Мономаха, Києво-Печерський патерик та ін.