Педагогіка

Основні проблеми організації системи народної освіти у країнах Європи

Виховні ідеали гармонійного розвитку людини в античній школі, сувора логіка середньовічної науки, яка заклала основи наукових та освітніх структур, класична освіта школи епохи Реформації, ідеї реальної освіти у проектах французьких просвітителів — джерела європейської школи та педагогіки XIX ст., яке, увібравши досягнення попередніх епох, поставило низку нових освітніх проблем перед педагогікою як наукою та практикою шкільництва. Деякі з поставлених питань частково були вирішені у XX ст., а деякі й нині до кінця не розв´язані.

Основними проблемами організації системи народної освіти у XIX ст. були:

— організація державної загальнодоступної системи народної освіти із забезпеченням наступності усіх її ступенів, вирішенням проблем фінансування;

— забезпечення національного змісту освіти та використання рідної мови у навчанні;

— становлення професійної учительської освіти, що відповідає вимогам підготовки молоді до життя;

— удосконалення методів навчання з урахуванням інтересів та вікових особливостей учнів, використання досягнень психологічних наук;

— визначення оптимального співвідношення класичної та реальної освіти.

Основні ланки європейської освіти (елементарна початкова школа, класична або реальна гімназія та університет), що склалися в цей період, мали національні особливості у різних країнах.

Педагогічна думка XIX ст. була нерозривно пов´язана із щоденною практикою шкільництва, яке перевіряло і коригувало ідеї науковців.