Педагогіка
Система педагогічних наук
Структура сучасної педагогіки відображає зв´язки і відносини, що виникли під час історичного розвитку педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики. Нині педагогічна наука об´єднує до двадцяти педагогічних галузей. їх кількість зростає залежно від суспільних потреб (йдеться про самостійні науки із своїм предметом, методами дослідження, понятійно-категорійним апаратом). Певною мірою вони спираються на структуру та принципи загальної педагогіки, будучи її “дочірніми” і водночас самостійними науками.
Загальна педагогіка. Вивчає і формулює принципи, форми і методи навчання й виховання, які є загальними для всіх вікових груп та навчально-виховних закладів. Складається з чотирьох розділів:
— основи педагогіки (її філософські засади, характеристика систем освіти);
— теорія навчання та освіти (дидактика — сутність процесу навчання і змісту освіти);
— теорія виховання (сутність процесу виховання, організації виховного процесу);
— теорія управління навчально-виховним процесом (школознавство — система управління школою і діяльність органів освіти).
Вікова педагогіка. Вивчає закономірності виховання й навчання, організаційні форми й методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп. її поділяють на такі напрями:
— дошкільна педагогіка (закономірності виховання дітей дошкільного віку у сім´ї, в дошкільних виховних закладах);
— педагогіка загальноосвітньої школи (зміст, форми й методи навчання і виховання школярів).
Професійна педагогіка. Досліджує і розробляє питання підготовки фахівців для різних галузей народного господарства. Залежно від рівня освіти існують такі напрями:
— педагогіка професійно-технічної освіти (підготовка кваліфікованих робітників і фахівців середньої ланки для різних галузей народного господарства);
— педагогіка вищої школи (навчально-виховний процес у вищих закладах освіти, проблеми здобуття вищої освіти).
Спеціальна педагогіка (дефектологія). Вивчає проблеми і розробляє методи виховання, навчання та освіти дітей з різними фізичними або психічними вадами. Залежно від виду дефектів педагогічні знання цієї галузі поділяють на такі напрями:
— сурдопедагогіка (навчання й виховання глухонімих, глухих і туговухих дітей);
— логопедія (навчання й виховання дітей з порушеннями мовлення);
— тифлопедагогіка (навчання й виховання сліпих та слабозорих дітей);
— олігофренопедагогіка (навчання й виховання розумово відсталих і дітей із уповільненим розумовим розвитком).
Історія педагогіки. Висвітлює процес розвитку теорії та практики навчання й виховання в різні історичні епохи, різних країн і народів.
Методики викладання окремих предметів. Вивчають закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти різних типів.
Шкільна гігієна. Вивчає і визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального процесу залежно від віку, стану здоров´я.
Порівняльна педагогіка. Порівнює системи народної освіти різних країн.
Галузеві педагогіки. До них належать спортивна, авіаційна, військова, інженерна, медична, культурно-освітня; педагогіка виправно-трудової системи, педагогіка підвищення кваліфікації та перекваліфікації спеціалістів, робітничих кадрів.
Соціальна педагогіка. Вивчає закономірності й механізми становлення і розвитку особистості в процесі здобуття освіти і виховання у різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей та молоді в процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.
Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють:
— агогіка (проблеми попередження відхилень у поведінці дітей та підлітків);
— герогіка (соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку);
— андрагогіка (освіта й виховання людини протягом усього її життя);
— віктимологія (проблеми категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства).