• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Психологія управління

Психологічні чинники ефективності навчання

Освітньо-навчальна політика все більше орієнтується на роботу злюдським чинником, поведінку персоналу організації. Це актуалізує рольпсихологічних аспектів ефективності навчання. Тому особливу увагуприділяють міжособистісним і груповим проблемам; навчанню способіввиконання пов´язаних з інноваціями завдань і процедур; коригуваннюустановок і поведінкових стереотипів співробітників; вивченню впливузмін в організації на норми і цінності персоналу, що зумовлюємодифікацію установок поведінки, стимулює підвищення продуктивностіпраці, якості виконання завдань.
Ефективність навчання управлінських кадрів забезпечують такі психологічні, зокрема й соціально-психологічні, чинники:
1. Розв´язання у процесі навчання реальних практичних проблем,засвоєння з цією метою нових методів і засобів роботи. За таких умовнавчання функціонує в єдності з творчим розв´язанням проблем.
2.Ставлення до навчання як до одного з видів дослідницької роботи. Цестворює додаткову мотивацію та підвищує якість засвоєння нових ідей інового матеріалу. Завдяки цьому відбувається поєднання навчання йдослідження.
3. Орієнтація навчання на розвиток людини, зміну їїпоглядів, установок, цінностей, норм, уміння діяти відповідно знабутими знаннями. Всі ці критерії характеризують розвивальне навчання.
4. Інтенсивне заглиблення в проблему, відволікання від поточних справзавдяки глибокій концентрації на матеріалі. Це забезпечує розкриттявнутрішніх резервів особистості людини, нереалізованих і новихздібностей.
5. Побудова навчальної роботи від складного допростого, а не навпаки. Суть цього підходу полягає в тому, що людинасприймає новий вид діяльності як складний і суперечливий процес. Зчасом з допомогою пізнавальної діяльності вона осмислює складнуінформацію і виокремлює в ній прості складові.
6. Включення уроботу надмірних об´ємів інформації. За таких умов виявляються йактивізуються резервні можливості свідомості й психіки людини.
7.Орієнтація на інтенсивний розвиток особистості під час групових занять.Це дає змогу активізувати діяльність кожного учасника завдякиінтенсивному подоланню етапів розвитку групи: за кілька днів семінаругрупи долають шлях, для якого у звичних умовах можуть знадобитисямісяці.
8. Орієнтація на самостійність здобуття знань, відмовавід “інформаційного підходу”, за якого зусилля спрямовані на“наповнення” пам´яті людини готовими знаннями.
9. Використання унавчанні послідовностей “від знань до практичних дій” і “від дій дознань”. Завдяки цьому забезпечується вибірковість, цілеспрямованістьвідбору знань, мотивація звернення до конкретної інформації.
Кожен із перелічених вище чинників може бути складовою моделейнавчання, адже вони містять операціональні (певні дії) орієнтири нанове розуміння, нове бачення ситуацій і проблем.