Психологія управління
Психологія планування людських ресурсів
Планування людських ресурсів є одним із чинників послідовноїзаміни керівників вищої ланки спеціально підготовленими співробітникамиорганізації з дотриманням принципу спадкоємності. Роль психології прицьому виявляється не тільки у вимірюванні, оцінюванні особистих якостейпретендентів на керівні посади, а й у прогнозуванні, проектуванні,формуванні кадрів та кадрових змін в організації. Прогнозуваннявиявляється у передбаченні попиту та пропозицій на людські ресурси.Можливості задоволення прогнозованих кількісних і якісних потреб укадрах залежать від кількості робочих місць різних категорій на початокпередбачуваного періоду, скоригованого на:
— кількість працівників, які у передбачуваний період вийдуть на пенсію, подадуть у відставку, звільняться тощо;
— кількість працівників, яких буде прийнято на роботу в запланований період;
— кількість внутрішніх переміщень працівників між категоріями робочих місць (наприклад, підвищення у посаді).
Завданням управління в плануванні людськими ресурсами є досягненнябалансу стимулів і можливостей виробництва. Важливість його посилюєтьсяпостійною змінюваністю навколишнього середовища, конкурентноюборотьбою. Водночас зовнішні умови негативно впливають на точністьпланування, а отже і на цінність прогнозів.
Ефективність планування управлінського розвитку залежить від дотримання основних принципів:
1. Планування від цілі (бажаного кінцевого результату) до засобів.Основу такого плану утворює ієрархічна система цілей, з´ясування якоїнеможливе без знання закономірностей формування й корекції образумайбутньої кар´єри.
2. Довгостроковість планування. Це дає змогусконцентрувати зусилля на досягненні кінцевого результату, вносити занеобхідності у план відповідні корективи.
3. Активний пошукресурсів реалізації плану. Такими ресурсами є засоби, завдяки якимможна подолати розрив між вимогами майбутньої діяльності та рівнемрозвитку управлінських здібностей.
4. Обов´язковість формуванняплану тим, хто його реалізовуватиме. Реалізація цього принципу даєзмогу максимально враховувати індивідуальні потреби особистісногорозвитку.
Не менш важливими при цьому є знання початкового рівнярозвитку управлінських здібностей, особистісних властивостей,врахування оцінки потенціалу розвитку, здатності керівника набуватинеобхідні знання, вміння та навички.
Потребу в управлінських кадрах розраховують за допомогою таких показників:
— плинність кадрів;
— кількість знятих керівників (понижених у посаді) за конкретний період;
— тривалість збереження вакантними посад певних рівнів;
— наявність резерву на висунення;
— кількість претендентів.
Звичайно, такий аналіз вимагає значних витрат часу та ресурсів.Пріоритет при цьому надають кількісному та якісному оцінюваннюпретендентів. Аналіз потреби в управлінських кадрах вимагає: з´ясуванняметодів збору інформації (співбесіди, спостереження, вивчення діловоїдокументації тощо); формування групи осіб, які будуть збиратиінформацію; з´ясування способу структурування інформації. На вибірметодик впливає специфіка країни та окремої організації. Особливо цестосується резерву на висунення та відбору претендентів. Однак якими бне були методи, цілі аналізу потреби в управлінських кадрах спрямованіна оптимізацію процесу управління та підвищення ефективності діяльностіорганізації.
Плануючи індивідуальні програми управлінського розвитку, необхідно передбачати такі етапи:
— оцінення суб´єктивної готовності людини стати керівником;
—оцінення управлінських здібностей, індивідуальних особливостейкерівників, їхньої здатності набувати необхідні знання та навички(використання психодіагностичних методів забезпечує інформацією пропридатність до керівної роботи та пов´язані з нею ймовірні проблеми);
—узгодження індивідуальних цілей з цілями конкретного підрозділу,організації, аналіз можливих напрямів розвитку, виокремлення основнихпроблем.
Будь-яку програму розвитку не слід сприймати догматично,її необхідно постійно уточнювати, коригувати, пам´ятаючи, що їїреалізація залежатиме від того, наскільки адекватно сформульовано цілі,від активного прагнення людини до професійного і кар´єрного розвитку,від різноманітних чинників, які стимулюватимуть ці процеси.