• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Психологія управління

Організація діяльності

Організація як управлінська функція передбачає підбір кадрів таїх розстановку; виділення рівнів управління (наприклад,“заступникидиректора”, “керівники лабораторій” та ін.); розподілдоручень між співробітниками; визначення завдань і повноваженьвиконавців, встановлення взаємозв´язків повноважень, які забезпечуютьобмін інформацією, спілкування і процес прийняття управлінських рішень;організацію дисципліни, відповідальності за доручену справу,впорядкування роботи керівника і його підлеглих; прийняття рішень щодорозвитку організації; створення спеціальних служб та підрозділів тощо.Цей етап управління є для керівника надзвичайно відповідальним,оскільки йому доводиться діяти в складній структурі, елементами якої єіндивідуальні, психофізіологічні особливості працівників та їх груп,формальні й неформальні взаємозв´язки, психологічні механізмивзаємовпливу. Керівник при цьому повинен правильно і завчасно оцінитине лише свої можливості впливу на підлеглих, а й їх психологічніособливості, вміло спілкуватися із співробітниками, вести діловіпереговори. Значущими є чіткий розподіл між працівниками керівнихповноважень, обов´язків і відповідальності за їх виконання (делегуванняповноважень), управління людськими ресурсами. Серед різноманітнихспособів координації та регуляції керівником діяльності підлеглихнайголовнішими з погляду психології управління є:
— прямекерівництво (керівник безпосередньо керує роботою підлеглих, що маєзабезпечити їх спільну, узгоджену з політикою установи діяльність);
—ієрархія(якщо відділи нездатні прийняти остаточне рішення, то викладають своїаргументи вищому керівнику, якому належить виробити загальне рішення);
— правила і процедури (забезпечення необхідної погодженості дій учасників організації нормативними засобами);
—стандартизація навичок (однаковий рівень підготовки працівників маєгарантувати виконання однакового завдання переважно на одному й томусамому рівні);
— безпосередній особистий контакт (цей механізмкоординації є ефективним як у простих, так і в складних управлінськихситуаціях, особливо там, де задіяний людський чинник).
Отже,організація діяльності як функція управління є такою формоюцілеспрямованого впливу на групу людей, яка передбачає створення новихта упорядкування функціонуючих організаційних структур управління якелементів процесу реалізації планів і цілей установи.