• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Психологія управління

Соціально-психологічна характеристика організації

Налагодження діяльності організації потребує знання її основнихсоціально-психологічних характеристик. Структурно організацію утворюютьрізноманітні зв´язки та взаємозв´язки її елементів. До її системивходять формальні, неформальні, напівформальні, позаформальні, офіційній неофіційні зв´язки. Неформальні реалізуються в системіміжособистісних контактів і відносин, формальні — у системі відносин,обумовлених і закріплених у службових інструкціях.
Організація як соціально-психологічний феномен стосовно кожного її індивіда виконує соціально-психологічні функції.
Функція адаптаціїпередбачає соціальну адаптацію працівника (забезпечення впевненості вадекватному розподілі благ та соціальній справедливості; забезпеченняпрофесійного пристосування до умов соціального середовища та ін.).Ефективність її здійснення залежить від того, наскільки адекватноіндивід сприймає себе і свої соціальні зв´язки і наскільки адекватно ворганізації сприймають його.
Функція актуалізації має наметі надання організацією кожному її члену соціально-технологічнихзасобів, які дають змогу реалізувати творчий потенціал в індивідуальнійдіяльності чи у співпраці, взаємодії з іншими. Умови організаційноїдіяльності забезпечують засвоєння працівником професійного досвіду,традицій професійної діяльності та ділового спілкування, актуалізаціюособистісних можливостей, здібностей і таланту. Значну роль у цихпроцесах відіграє найближче організаційне оточення.Соціально-психологічний продукт цих відносин — самооцінка, мотиваціядосягнень, рівень домагань та ін.
Функція групової інтеграції та активізації діяльностісприяє активній перебудові неупорядкованих групових станів вупорядковані, що, у свою чергу, забезпечує оптимальне поєднанняіндивідуальних дій в умовах спільної діяльності, погодженість рольовоїповедінки співробітників при розв´язанні спільного завдання. Важливимпоказником оптимальності внутрігрупової взаємодії є організованістьосіб спільноти, тобто здатність до використання досвіду інших,мінімізації помилок, самовдосконалення та ін. Отже, організація даєзмогу людині реалізувати енергію творчості. Водночас організованістьвиявляється в умінні належних до спільноти осіб самостійно створюватиорганізацію в ситуації невизначеності. Усі ці функції можутьреалізовуватися через параметри та властивості організаційного клімату:соціально-психологічний простір організації, інформаційний і діловийобмін, мотивацію активності організаційної діяльності.
Організація як соціально-психологічний феномен містить механізмисоціальної регуляції організаційної поведінки. З огляду на специфіку їхфункціонування виокремлюють такі групи цих механізмів:
1)механізми соціального впливу (організації впливають наморально-психологічний стан індивідів, на демографічні процеси; завдякисистемам влади в організації підтримується внутрішній соціальнийпорядок тощо);
2) механізми соціальної залежності (специфіка зв´язків між структурними компонентами організації);
3) механізми соціальної відповідальності (специфіка контролю наддіяльністю суб´єкта з погляду виконання ним прийнятих норм, правил,завдань та ін.).
Отже, організація як соціально-психологічнацілісність — це специфіка ієрархічних зв´язків, їх стан і рівеньрозвитку; особливості динаміки комунікативних процесів (діловогоспілкування, спільної взаємодії та ін.); специфіка процесівкоординації, інтеграції та концентрації людських зусиль, творчості,ініціативи, професіоналізму; специфіка соціально-психологічних умов(частота організаційних зв´язків, їх суб´єктивна доцільність, ступіньсумісності, симпатії-антипатії та ін.); адекватність сприйманняорганізації та її планів усіма учасниками організаційного середовища;специфіка інформаційно-ділового обміну (завдяки йому індивідуальнідосягнення стають загальними, але не втрачають свого первинного носія;обмін дає змогу регулювати як відносини кожного суб´єкта зорганізацією, так і відношення між організацією та підструктурами).