Психологія управління

Управлінські ролі керівника

Роль керівника в організації є багатоплановою. Він наділенийправом вирішувати, впливати на підлеглих, що передбачає певний типстосунків з іншими людьми. Особистісний авторитет керівника і офіційніповноваження є підґрунтям, на якому формується його реальний вплив надіяльність організації, зокрема й управлінську систему загалом.Керівник повинен знати не тільки всі аспекти взаємин у групі, а йчинники, що сприяють формуванню позитивного морально-психологічногоклімату. Залежно від ситуації він є організатором, комунікатором,експертом, критиком і безпосереднім виконавцем.
Управлінські ролівизначають обсяг та зміст роботи керівника незалежно від специфікиконкретної організації, вони взаємопов´язані і діють для розв´язаннянакреслених завдань. Детальніший розгляд окремих управлінських ролейкерівника сприяє глибшому розумінню їх психологічної природи (табл. 5).

Таблиця 5

Управлінські ролі (за Г. Мінцбергом)

Роль	Опис	Характер діяльності за матеріалами обстеження роботи керівників
1	2	3
Міжособистісні ролі
Головний керівник	Символічний глава, до обов´язків якого входить виконання звичайних правових або соціальних завдань	Церемоніали, дії, зумовлені становищем, клопотання
Лідер	Відповідальний за мотивацію та активізацію підлеглих, за набір, підготовку працівників і пов´язані з цим обов´язки	Фактично всі управлінські дії за участю підлеглих

Продовження таблиці 5

1	2	3
Сполучна ланка	Забезпечує роботу мережі зовнішніх контактів, яка саморозвивається, та джерел інформації, які надають інформацію і послуги	Листування, участь у зовнішніх нарадах, інша робота із зовнішніми організаціями та особами
Інформаційні ролі
Приймальник інформації	Розшукуєта отримує різноманітну спеціалізовану (здебільшого поточну)інформацію, яку успішно використовує в інтересах своєї організації,координує зовнішню та внутрішню інформацію, що надходить в організацію	Обробленнявсієї пошти, здійснення контактів, пов´язаних переважно з отриманнямінформації (періодичні видання, ознайомлювальні поїздки)
Розповсюджувач інформації	Передаєв організацію отриману із зовнішніх джерел або від інших підлеглихінформацію, частина якої має суто конфіденціальний характер, а рештавимагає інтерпретації окремих фактів для формування поглядів організації	Розсиланняпошти в організації з метою отримання інформації, вербальні контактидля передавання інформації підлеглим (огляди, бесіди)
Оратор	Передаєінформацію для зовнішніх контактів організації стосовно планів,політики, дій, результатів роботи організації, діє як експерт з питаньцієї галузі	Участьу засіданнях, звертання через пошту, усні виступи, включаючипередавання інформації у зовнішні організації та окремим особам
Ролі, пов´язані з прийняттям рішень
Підприємець	Відшукуєможливості в самій організації та поза її межами, розробляє й запускаєпроекти з удосконалення, які викликають зміни, контролює розробленняпевних проектів	Участьу засіданнях з обговоренням стратеги, огляди ситуації, які містятьініціювання або розроблення проектів удосконалення діяльності
Той, хто усуває порушення	Відповідає за коригування дій, коли організація опиняється перед необхідністю важливих і несподіваних порушень	Обговорення стратегічних і поточних питань, включаючи проблеми та кризи

Закінчення таблиці 5

1	2	3
Розподільник ресурсів	Відповідальнийза розподіл ресурсів організації, що фактично зводиться до прийняттяабо схвалення всіх значущих рішень в організації	Складанняграфіків, запити повноважень, будь-які дії, пов´язані із складанням івиконанням бюджетів, програмування роботи підлеглих
Здійснювач переговорів	Відповідальний за представництво організації на всіх важливих переговорах	Ведення переговорів

Керівник як лідер організації.В організації (на виробництві, в установі, фірмі тощо) існує чіткийрозподіл управлінських відносин, за яким одні керують, інші виконують іпідпорядковуються керівництву. Найчастіше суб´єктом управління єкерівник або колективний суб´єкт управління (рада засновників,наглядова рада, рада директорів тощо). Керівник водночас може бути ілідером в організації. Іноді функції управління бере на себенеформальний лідер групи. Керівництво і лідерство є персоніфікованимиформами соціального контролю, способами соціально-психологічного впливуз метою досягнення максимального ефекту в діяльності фірми чи установи.
Між керівництвом і лідерством є схожість і відмінності. Ізпсихологічної точки зору керівництво є процесомсоціально-психологічного впливу, коли індивід свідомо впливає на іншихз метою структурувати дії та відносини у групі, організації. А керівникдля психології є передусім індивідом, який реально виконує особливіфункції керівництва, управління та організації діяльності. До основнихйого функцій належать визначення цілей спільної діяльності відповіднодо напряму розвитку організації, структурування діяльності й відносин,здійснення впливу на персонал під час виконання накреслених цілей.Лідерство (англ. leader — провідник, ведучий, керівник) виявляється увмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимутьнаблизитися, “вдихнути” в них необхідну для цього енергію. Воно теж маєв собі ознаки організації та управління групою, впливу на неї. Упсихологічному аспекті лідер належить до групи і наділений правомприймати рішення в значущих ситуаціях. Він, як центральна фігура ворганізації спільної діяльності та регулюванні взаємин у групі, впливаєна окремих осіб або на групу загалом, спрямовує їхні зусилля надосягнення поставлених цілей.
До спільних рис керівника і лідера належать:
— здійснення ролі координаторів, організаторів соціальної групи;
— реальний соціальний вплив у групі, що здійснюється, однак, різними засобами;
— використання субординаційних відносин, які чітко регламентовані для керівника і не передбачені для лідера.
Відмінності між керівництвом та лідерством виявляються у таких аспектах:
— керівника призначають офіційно, а лідер формується стихійно. Отже, керівництво є офіційно регламентованим процесом;
— керівникові закон надає певні права та обов´язки, а лідер може їх не мати;
—керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій,використовуючи які, може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції ненадані;
— керівник представляє свою групу в зовнішній сфері відносин, а лідер обмежений переважно відносинами в групі;
— керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі;
—керівник здійснює регуляцію офіційних відносин групи як певноїсоціальної організації, а лідер регулює міжособистісні стосунки у групі;
—лідерство виникає за умов мікросередовища (мала група), а керівництво єелементом макросередовища, тобто воно пов´язане з усією системоюсуспільних відносин;
— керівництво є явищем більш стабільним, аніж лідерство (висунення лідера залежить від настрою групи);
—процес прийняття рішення керівником значно складніший, опосередкованийбагатьма обставинами, які не обов´язково мають витоки в цій групі чиорганізації, тоді як лідер здебільшого приймає безпосередні рішення,які стосуються групової діяльності.
У західній науці виокремлюють такі відмінні ознаки лідерів і керівників:
1) керівник — високоосвічений спеціаліст з великим досвідом, постійнопідвищує свій професійний і науковий рівень, а лідер здебільшого ненамагається зберегти систему, меншою мірою, ніж керівник, спирається назагальноприйняті управлінські методи, може нехтувати правиламиуправлінської ієрархії;
2) керівники добре розуміють особливостісистеми з її правилами і процедурами, які вони розробляють у будь-якійформі (формальній і неформальній) і забезпечують їх застосування встандартній системі. Лідер вважає, що простота — головний принципуспіху. Якщо лідер навчає співробітників простих способів удосконаленнясвоєї діяльності, то керівник — складних процедур і методів;
3)керівники є прихильниками кількісних, а не якісних показників. їхняувага сконцентрована переважно на короткочасних досягненнях. Лідеричасто непередбачувані, винахідливі;
4) керівник шукає сумлінних виконавців, а лідер — однодумців;
5) керівники не вибачають помилок ні собі, ні іншим, а лідери переважновизнають свої помилки і не бояться відкрито вживати необхідних заходівдля їх виправлення;
6) керівники вважають, що підлеглі навіть звисокою компетенцією неспроможні виконувати роботу без контролю івказівок зверху. В основі роботи лідера — принцип рівності;
7)керівники намагаються створити собі позитивний імідж, хоча це неможливо через конфліктну природу відносин між керівником і підлеглими.Лідери цінують повагу колег, наділені репутацією людини з високоюетикою, з повагою ставляться до працівників, захищають їх інтереси.Працівники вдячні лідерам і всіляко їх підтримують.
Узявши заоснову функціональні і психологічні відмінності між керівником талідером, можна змоделювати й охарактеризувати ситуації, що позначаютьсяна гармонізації життя і діяльності групи (В. Лозниця):
1. Лідер ікерівник — різні особи, які не знаходять спільних точок взаємодії. Цене сприятиме успішній діяльності групи і гармонізації міжособистіснихстосунків.
2. Лідер і керівник — різні особи, які на основівзаємоповаги і компромісів знаходять точки взаємодії. Група можепрацювати успішно, і в ній пануватиме певний “дух” змагання ісуперництва, хоча можливі деякі відхилення. Якщо група виконуватимероль третьої сили між лідером і керівником, то співпраця будеефективною.
3. Лідер і керівник — одна і та сама особа. Групапрацюватиме як єдина команда, віддана своєму капітанові,найефективніше, а відносини в ній будуть найгармонійнішими.
Загалом, міра впливу керівника-лідера на групу (організацію) не євеличиною постійною: за одних умов лідерські можливості можутьзростати, а за інших — знижуватися. Отже, феномен керівника-лідера — цединамічний процес групи, який може бути доволі суперечливим: мірадомагань лідера і міра готовності інших належних до групи осіб прийнятикерівника як лідера, тобто його провідну роль, можуть не збігатися.
Керівник як новатор.Ця управлінська роль керівника є дуже важливою, особливо в час змін інововведень. Зміни в організації спрямовані на перетворення певнихкомпонентів структури або функціонування організації. Керівник, якправило, є ініціатором їх впровадження. Натомість серед підлеглихзавжди є люди, котрі блокують зміни і нововведення, знаходячи для цьогопевні причини: ймовірність скорочення кадрів, необхідністьперекваліфіковуватися, непередбачуваність ситуації, страх передневідомим тощо. Керівник у такій ситуації має виявити своїорганізаторські (залучати до участі у реалізації нововведеньпідлеглих), професійні, комунікативні (широко інформувати про перевагизмін), лідерські (допомагати переборювати приватні інтереси) якості.
Керівник як вихователь.Такий керівник уміє передати власний досвід іншим, надаєпсихолого-педагогічну допомогу тим, хто її потребує (підлеглим, молодимкерівникам). На ранніх стадіях управлінського розвитку такий впливкерівника-наставника є особливо значущим. У процесі взаємодії з ним умолодого керівника формуються особистісні риси (наполегливість,ініціативність, вимогливість та ін.), необхідні для майбутньоїуправлінської діяльності. Взаємодія молодого керівника із своїм старшимколегою може розгортатися за різними схемами. Дослідники (О. Молл)здебільшого акцентують на таких із них:
1. Можливості цільовоївзаємодії обмежені. Це нерідко гальмує особистісний розвиток керівникачерез відсутність значущого зворотного зв´язку, адекватної оцінкиуправлінської діяльності, відсутності корекції окремих дій і стилюроботи загалом. У такому разі молодому керівнику варто бути активнимпри встановленні контактів, пропонувати на обговорення безпосередньогокерівника власні думки щодо розв´язання важливих виробничих завдань.
2. Гармонійна взаємодія із старшим керівником. За таких умов конфліктине виникають, молодий керівник готовий розцінювати високі вимоги вищогокерівництва як намагання поліпшити справу, відмовитися від непотрібнихзвичок тощо. Все це сприяє ефективній адаптації молодого керівника.
3. Молодий керівник підпорядкований некомпетентному, недобросовісномукерівнику або такому, що швидко регресує. За таких обставин запорукоюрозвитку молодого керівника може стати його особистісна стійкість донегативних впливів зовнішнього середовища. Доцільним є і перехідпрацювати в інший підрозділ організації, зосередження зусиль на тому,щоб про професійні й управлінські достоїнства молодого керівникадізналися за межами підрозділу. Цьому сприяє розширення обов´язків,помітні акції в інших сферах діяльності.
4. Наявність у молодогокерівника справжнього наставника, яким є безпосередній керівник абоособа, рівна за посадою, але досвідченіша. Роль керівника-наставника необмежується переданням знань, умінь та навичок. Вона виявляється вемоційній підтримці, навчанні, оцінюванні, аналізі, корекціїуправлінської діяльності молодого керівника. Цілеспрямований впливнаставника на молодого керівника може здійснюватися по-різному:
—передавання моделей діяльності, активне використання методу “роби, якя”, що сприяє засвоєнню елементів діяльності, стилю керівництва івзаємодії. Використання цього методу може призвести до некритичногокопіювання управлінської діяльності, що знижує особистісний розвиток,звужує можливості корекції управлінської діяльності;
— аналіз,оцінювання і корекція діяльності молодого керівника. Як правило, цевідбувається через аналіз інформаційного поля спілкування, конкретнихуправлінських рішень;
— тренування у виокремленні пріоритетів;
— створення умов для найповнішого розгортання управлінських здібностей тощо.
Роль керівника-вихователя виявляється і на рівні функціональноїдіяльності організації. Зокрема, він дбає про належний моральний тасоціально-психологічний клімат групи, гарні стосунки (партнерські,ділові) в організації, що сприяє ефективному розв´язанню її завдань,стратегічних планів і кінцевих цілей.