Психологія управління
Особливості поведінки особистості у групі
Суттєвою характеристикою особистості є її поведінка у групі,вміння контактувати і взаємодіяти з іншими людьми, дотримуватисягрупових норм і правил. Оскільки процес відносин особистості й групи єнадзвичайно складним, для їх розуміння й оцінювання важливі яквластивості особистості, котра займає певні статус і позицію в групі,так і склад, характер діяльності, рівень організації групи та груповіпроцеси.
Психологія послуговується поняттями, котрі визначаютьмісце й особливості поведінки особистості в групі та в ширшихсоціальних об´єднаннях. Найважливішими серед них є статус, позиція іроль.
Статус. Він відображає визнання чи невизнання особи, повагу чи неповагу, симпатію чи антипатію до неї у групі, колективі, суспільстві.
Статус (лат. status — стан, становище) — становище індивіда в системі міжособистісних відносин у групі, суспільстві, його права, обов´язки і привілеї.
У різних групах одна людина може мати різний статус. Оскільки індивідперебуває у взаємозв´язках різного рівня, виокремлюють економічний,правовий, професійний, політичний, особистісний та інші статусиособистості. Більш узагальненими є психологічний і соціальний статуси.Розрізняють також заданий і досягнутий, формальний і неформальний,суб´єктивний і об´єктивний статуси.
Загалом статус постає якєдність об´єктивного й суб´єктивного, особистісного, як показниквизнання значущості особистості групою чи суспільством. У статусівиявляють себе групові норми й цінності. Головними складовими статусу єавторитет і престиж особистості. Основою авторитету є властивості іриси людини, що за рівнем свого розвитку суттєво переважають такі саміякості інших. В управлінській діяльності вирішальною у формуваннівзаємин на рівні “керівник — підлеглий” є не об´єктивна цінністьвластивостей людини, а суб´єктивна їх цінність для тих, хто взаємодіє.
Позиція. Це поняття характеризує особистість як суб´єкт суспільних відносин, сукупність її ставлення до життя в різних його виявах.
Позиція (лат. positio — становище) — погляди, уявлення, установки особистості відносно умов її життєдіяльності.
У тлумаченні цього поняття склалися такі підходи:
—соціологічний. Тлумачить позицію як щось зовнішнє до особистості, їїмісце в системі відносин, умови, за яких людина діє як особистість;
— психологічний. Розглядає позицію як внутрішній компонент структури особистості.
Позиція особистості показує реальне діяльне ставлення людини до подій. У ній виявляються цінності особистості.
Роль.Функціонування цього поняття пов´язане з поглядами на особистість нелише як на об´єкт, а й як на суб´єкт відносин у суспільстві.
Роль(франц. role — перелік) — певна соціальна, психологічна характеристикаособистості, спосіб поведінки залежно від її статусу і позиції у групі,суспільстві, в системі міжособистісних, суспільних відносин.
Кількість ролей, їх діапазон визначається різноманітністю соціальнихгруп, видів діяльності й відносин, до яких залучена особистість. Алежодна роль не вичерпує особистості повністю, людина протягом свогожиття виконує безліч ролей. Постійне виконання однієї чи кількох ролейсприяє їх закріпленню.
У соціології, психології виокремлюють таківиди ролей: соціальні (професійні, соціально-демографічні тощо),міжособистісні, активні (виконуються в конкретний момент), латентні (вконкретній ситуації не виявляються), організовані й стихійні. Рольрозглядають у соціальній, соціально-психологічній та психологічнійсистемах. У соціальному плані вона є об´єктивним результатом ісуспільною значущістю діяльності суб´єкта, у психологічному —відповідністю якостей індивіда виконуваній ролі, усоціально-психологічному — глибиною розуміння, прийняття тавідповідальності у виконанні ролі, співвідношенням ролі з груповиминормами та цінностями. Розуміння ролі як поведінки характеризує їїпередусім із соціально-психологічного погляду.
Розвиток ролі відбувається за такими стадіями:
—зразок ролі (у процесі соціалізації людина засвоює певні зразкиповедінки, які виступають як щось зовнішнє стосовно індивіда, як певнийстандарт для людини; зразок ролі виконує функцію орієнтира і регулятораповедінки, поступово перетворюючись на норму поведінки);
— моделіролі (зіставляючи зразки поведінки один з одним та з власнимиздібностями, індивід виробляє свою модель соціальної поведінки, яка єрезультатом поєднання індивідуального і соціального в структуріособистості);
— рольова поведінка (це реальні вчинки людей,опосередковані вимогами та очікуваннями оточення, індивідуальнимивластивостями людини; вона формується у процесі міжособистісногоспілкування).
Тривале виконання ролі можна співвіднести з маскою,яка з часом стає самим обличчям. Оточення у ставленні до особистостімає рольові сподівання — систему уявлень про те, як людина повиннаповодитися в певній ситуації, чого від неї можна очікувати. Середбагатьох ролей розрізняють передусім соціальні ролі — нормативно схвалений спосіб поведінки, очікуваний від кожного, хто займає певну позицію, та психологічні ролі, якідосягаються особистісними зусиллями індивіда. Для них характернастереотипність поведінки, однак вони можуть бути різноманітними.
Особливості поведінки особистості у групі визначаються також характеромдіяльності групи, рівнем організації спільності та груповими процесами.Суттєвою характеристикою життя групи є функціонування в ній процесівнормативної поведінки, пов´язаної з реалізацією групових норм.
Групові норми. Ефективна управлінська діяльність передбачає знання керівником впливу групових норм на діяльність підлеглих.
Групова норма — сукупністьправил і вимог, вироблених реально функціонуючою спільністю і єважливим засобом регуляції поведінки осіб групи, характеру їх взаємин,взаємодії, взаємовпливу і спілкування.
Нормиздебільшого є продуктом соціальної взаємодії й виникають у процесіжиттєдіяльності групи. Вони можуть формуватися відносно конкретних дійі ситуацій, регламентувати поведінку окремих осіб, регулюватидіяльність групи як організованої спільноти. Існування групових нормзумовлене об´єктивною необхідністю організації діяльності працівниківустанови, їхнього виживання, розвитку, прогресу і відтворення.Наявність санкцій в організації забезпечує дотримання групових норм.Завдяки таким особливостям і механізмам, як вплив норм груповоїбільшості, нормативний вплив групової меншості, наслідки відхиленняіндивіда від групових норм, референтні групи особистості, нормаконкретизує вплив групи на поведінку людини.
Групова згуртованість. В управлінській діяльності значущими є знання особливостей групової згуртованості.
Групова згуртованість — процес групової динаміки, який характеризує міру (ступінь) прихильності до групи належних до неї осіб.
Вона передбачає утворення і розвиток у групі (організації, установітощо) зв´язків, які забезпечують перетворення зовнішньо заданоїструктури на психологічну спільність людей, складний психологічнийорганізм, якому властиві безконфліктність спілкування і узгодженістьвнутрігрупових дій. Конкретними показниками згуртованості є: рівеньвзаємної симпатії в міжособистісних стосунках; ступінь привабливостігрупи для її учасників.
Міжособистісна сумісність.Головні її ознаки — взаємне прийняття партнерів у спілкуванні таспільній діяльності, висока безпосередня задоволеність учасниківвзаємодії її процесом і результатом, коли кожний із них виявився нависоті вимог іншого. Базується вона на оптимальній схожості абодоповнюваності ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів,мотивів, інших індивідуально-психологічних та соціально-психологічниххарактеристик особистості. Критерієм міжособистісної сумісності єсуб´єктивна задоволеність партнерів результатами взаємодії.
Знання і врахування чинників психологічної сумісності важливі на всіхетапах створення і функціонування колективу, є одним із стрижневихелементів управлінської діяльності, оскільки психологічна несумісністьпороджує конфлікти, антипатію, які спричинюють зниження ефективностіфункціонування колективу, а інколи і його розвал. Часто до пагубнихнаслідків призводять, наприклад, несумісність керівника і йогозаступника, формального і неформального лідерів.
Для ефективногофункціонування виробництва важлива сумісність різних рівнів: “керівник— підлеглі”, “керівник — інші керівники”, “співробітники — працівники”.
Основною особливістю психологічної сумісності на рівні “група — іншічлени групи” є змога безконфліктного спілкування і узгодженості дійлюдей в умовах спільної діяльності, зумовленої виробництвом чисоціальним управлінням. Психологами помічено, що навіть мовчазнаприсутність сторонніх у групі змінює психологічний стан її учасників: водних показники роботи поліпшуються, в інших — погіршуються. Цезумовлено багатьма чинниками, зокрема й темпераментом. Встановлено,наприклад, що за необхідності оперативного прийняття рішень івідповідної організації діяльності неминуче виникатимуть напруженіситуації в колективі, у складі якого половина холериків, чвертьфлегматиків і чверть меланхоліків. Найкраща сумісність між людьми навиробництві (у відділах, бюро, бригадах тощо) досягається заоптимального поєднання людей із протилежними типами темпераменту.Комплектування управлінських і виробничих колективів з урахуваннямособливостей темпераменту їх працівників повинно зважати на специфікузавдань, які доведеться їм розв´язувати. Так, до інтенсивних процесіввиробництва більш схильні сангвініки і флегматики, до монотонніших —меланхоліки. Найефективніше діяльність, пов´язану зі спілкуванням,можуть виконувати орієнтовані на співробітництво сангвініки і слабковиражені холерики, які виявляють ініціативу в складних ситуаціях.Холериків доцільно призначати на роботи, що вимагають швидких дій ірухливості.
Формування груп в управлінських підрозділах необхідноздійснювати на основі добору представників різних темпераментів ірізних здібностей, але з перевагою тих, чиї типологічні характеристикибільше відповідають поставленим завданням.