• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Психологія управління

Становлення і розвиток зарубіжної психології управління

Становлення психології управління тісно пов´язане з розвитком теорії управління та психологічної науки. У Західній Європі цей напрям психології найчастіше має назву “психологія праці та організаційна психологія”. У США частіше вживають поняття “промислова психологія та організаційна психологія”. Зазначений напрям є одним з найбільш значущих у психології. Структуру психології праці та організаційної психології становлять: психологія праці, психологія персоналу і власне організаційна психологія (європейський варіант); промислова психологія та організаційна психологія (американський варіант). Такий поділ зумовлений тим, що найчастіше в теорії менеджменту виокремлюють три складові: управління роботою, управління людьми та управління організацією.
До проблем психології праці, яка виникла першою, відносять: проектування робочих завдань та залучення працівників до діяльності; створення комфортного робочого середовища; психологічні чинники задоволення людини роботою; психологічні проблеми безробіття, самопочуття людини та її психічне здоров´я тощо.
Психологія персоналу предметом свого аналізу вважає проблеми, пов´язані із взаємозв´язками персоналу й організації (оцінювання здібностей та можливостей, виконання професійних функцій, навчання персоналу, задоволення та реалізація потреб, розвиток професійної кар´єри та ін.).
Власне організаційна психологія концентрує увагу на проблемах, пов´язаних з аналізом колективної поведінки людей; із спілкуванням та особливостями його вияву; прийняттям рішень; розв´язанням проблем конфліктної взаємодії та ін.
Попри певні відмінності та особливості психології праці й організаційної психології в європейських країнах (наприклад, у Голландії та Німеччині розвиваються усі три напрями, в Іспанії — психологія персоналу і власне організаційна психологія) та США, вона розвивається з урахуванням загальних закономірностей, тобто як трискладова (або двоскладова) дисципліна. І саме з такою назвою видають більшість підручників. Термін “психологія управління”, прийнятий багатьма вітчизняними дослідниками і практиками, в міжнародному контексті використовують рідко.
У становленні і розвитку зарубіжної психології праці та організаційної психології виокремлюють такі етапи (Н. Носов):
1. Етап наукової організації праці (1900—1930). Предметом організації є робоче місце, а базовою психологічною теорією — наукова організація праці.
2. Етап людських відносин (1930—1960). Предметом організації є виробничі підрозділи, а базовою психологічною моделлю — теорія міжособистісних відносин.
3. Індивідуально-психологічний етап (1970—1980). Предметом організації є цілі виробництва, а базовою психологічною моделлю — теорії особистості.
4. Трансперсональний етап (1980—1990). Предметом організації є середовище, а базовою психологічною моделлю теорії розвитку і трансцендентальних реальностей.
5. Інформаційний етап (починаючи з 2000 p.). Предмет організації — принципи функціонування середовища, базова психологічна модель — теорія фазових станів людини.
Загалом сучасний стан розвитку психології управління на Заході характеризується інтенсифікацією наукових досліджень, оперативним та ефективним використанням їх результатів у практиці управління.
Важливу роль у сучасному розвитку психології управління та організаційної психології в Західній Європі та США відіграють професійні об´єднання. Зокрема, йдеться про Європейську мережу з організаційної психології та психології праці (координаційний офіс у Парижі), яка була створена у 1980 р. і об´єднує провідних фахівців європейських університетів та наукових установ. В межах мережі проводяться конференції, семінари, літні школи, обмін викладачами та студентами тощо. На початку 90-х років XX ст. було розроблено орієнтовну модель підготовки спеціалістів у галузі психології праці та організаційної психології. Мета моделі — координація зусиль та вироблення єдиних підходів щодо підготовки таких спеціалістів.
Не менш важливу роль у координації розвитку психології праці та організаційної психології відіграє Європейська асоціація психології праці та організаційної психології (адміністративний офіс у Бельгії). До асоціації належать не лише фахівці вищого рангу, а й усі охочі, хто розробляє відповідні проблеми. У СІЛА провідними професійними об´єднаннями, насамперед, є Товариство промислової та організаційної психології, Академія управління.
Отже, організаційна психологія та психологія праці на Заході розвивається у двох основних напрямах: наукова психологія (завдання її полягає у проведенні наукових досліджень, у встановленні певних закономірностей у діяльності організації) та практична психологія (використання результатів та принципів, розроблених академічними психологами, для вирішення таких практичних завдань в організації: вивчення думок працівників організації, розроблення програми навчання працівників, розроблення системи відбору кадрів тощо).