Землеробство
6.2. Зберігання насіння
При поганому зберіганні насіння втрачає посівні якості. Щоб запобігти цьому, його треба зберігати в обладнаних зерносховищах, які повинні мати добру вентиляцію. До завантаження його необхідно очистити і продезінфікувати. Проти шкідників (кліщі, довгоносики, хлібний трач) застосовують хлорпікрин, сірководень та інші хімічні препарати. З гризунами ведуть боротьбу за допомогою принад з миш´яком, вуглекислим барієм або збудником мишиного тифу.
У зерносховищі має бути підвал, який добре провітрювався б і був зручним для знищення шкідників. Засіки для зберігання насіння слід розміщувати не ближче як 70-80 см від зовнішніх стін. У них засипають добре очищене і висушене насіння по культурах і сортах. Вологість насіння зернових культур не повинна перевищувати 14-15%. Навіть сухе насіння перед засипанням у засіки слід просушувати протягом 3-4 днів, що підвищує його схожість і енергію проростання. Насіння зернових культур зберігають у засіках насипом або в мішках. Висота насипу не повинна бути більша ніж 2,5 м, а при підвищенні вологості й потеплінні - не більше 1,5 м.
Під час зберігання спостерігають за температурою, вологістю зерна та появою шкідників. Температуру регулюють, змінюючи товщину шару зерна. Під час сильних морозів зерно в засіках укривають. При підвищенні температури й вологості для провітрювання насіння активно вентилюють за допомогою механізмів. Періодично зерносховище провітрюють, відкриваючи двері та включаючи вентилятори. Тепер часто застосовують активну вентиляцію зерна, продуваючи повітря через його товщу спеціальними установками.