Землеробство
3.2.11. Сорго в сівозмінах
Сорго вирощують на зерно, силос, зелений корм. Основними областями, де його сіють є Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, південні райони Харківської, Дніпропетровської, Кіровоградської і Одеської областей, а також Автономна Республіка Крим.
Однією з цінних біологічних властивостей сорго є здатність відростати після збирання і давати два, а на зрошуваних землях три-чотири укоси зеленої маси протягом літа.
Універсальність використання сорго, виняткова посухостійкість, невибагливість до ґрунту та висока врожайність свідчать про цінність його як кормової культури.
При розміщенні сорго в сівозміні необхідно враховувати його повільний ріст та розвиток на початку вегетації і в зв´язку з цим можливість заглушування бур´янами. Виходячи з цього, попередниками сорго можуть бути культури, які залишають поле чистим від бур´янів. За даними Інституту зернового господарства, найдоцільнішими попередниками для зернового та цукрового сорго в Степу є ячмінь, горох, озима пшениця та кукурудза.
Основна вимога при виборі ділянки під сорго - чисте від бур´янів, насамперед від мишію, не заселене дротяниками і совками поле. Сорго - пластична культура, здатна формувати високі врожаї при розміщенні після різних попередників, як після ранодостигаючих (злаково-бобова сумішка, горох, ячмінь, озима пшениця, кукурудза на силос, сорго на силос), так і після культур пізнього строку збирання (кукурудза на зерно, сорго на зерно).
Не слід розміщувати сорго після соняшнику і суданської трави, оскільки ці культури залишають багато падалиці, яка на перших етапах розвитку рослин сорго послаблює їх і значно знижує урожайність.
У посушливих районах сорго доцільно розміщувати після кращих попередників - озимої пшениці й кукурудзи на силос. Після них поле не тільки залишається чистим від бур´янів, а й має достатній запас вологи перед сівбою сорго.
Деякі спеціалісти вважають, що сорго - поганий попередник для інших культур. Проте багаторічні експериментальні дані не підтверджують цього. Сіяти сорго треба на тих самих полях, що й кукурудзу, при цьому врожай наступних культур у сівозміні практично не зменшується.
На крайньому півдні України сорго є непоганою парозаймаючою культурою. Після його збирання залишається ще достатній період для обробітку ґрунту під озиму пшеницю.
В умовах недостатнього зволоження важливим резервом збільшення виробництва зелених кормів є посіви цукрового сорго. За даними Інституту зернового господарства УААН, найдоцільнішими попередниками цукрового сорго є озимі, ярі зернові та зернобобові. При розміщенні після соняшнику, суданської трави та коренеплодів його врожайність значно знижується. Водночас як попередник сорго не поступається кукурудзі, залишаючи в ґрунті після збирання врожаю такі самі запаси вологи і поживних речовин (С. В. Красненков, 1994).
Зернове сорго дає можливість зменшувати негативні наслідки посухи і поповнювати недобір кормів, що спостерігається в посушливі роки, коли знижується врожайність зернових колосових і кукурудзи. Потенційна продуктивність зернового сорго найповніше розкривається при розміщенні його після озимої пшениці та ячменю. На час сівби сорго в Північному Степу запаси доступної вологи після цих культур, як правило, на 10-15 мм вищі, ніж після суданської трави, кормових буряків та соняшнику (С. В. Красенков, 1994).