Землеробство
3.2.5. Льон у сівозмінах
Льон-довгунець - провідна технічна культура на Поліссі.
У польових сівозмінах господарств він в недалекому минулому займав 10% площі, а в структурі прибутків від рослинництва - 20-30%. В Україні його вирощують переважно в польових сівозмінах, але нерідко і в заплавах річок, де він дає добрі врожаї, та на осолоділих, осушених землях. Розміщують льон після різних попередників. У господарствах Житомирської області поширені посіви льону після багаторічних трав (понад 20%), у господарствах Львівської, Рівненської, Чернігівської та інших областей - після озимих та картоплі, іноді й після кукурудзи, люпину тощо.
Кожен із згаданих попередників у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах має свої переваги й недоліки. Льон зі слаборозвинутою кореневою системою та інтенсивним ростом потребує достатньої кількості поживних речовин.
За умов виробництва багаторічні трави нерідко ще низьковрожайні й місцями випадають внаслідок вилягання покривних культур. Поля під картоплю угноюють нерівномірно, посіви її часто забур´янені. Все це негативно впливає на врожай висіяного після трав і картоплі льону. Його посіви не вирівняні, забур´янені, що погіршує і якість трести та одержуваного з неї волокна, зменшує рентабельність виробництва культури. Тому розміщення льону в сівозмінах необхідно уточнювати в конкретних умовах господарства.
Слід враховувати й те, що розміщення озимих після багаторічних трав у районах центрального Полісся позбавляє господарства можливості одержувати врожай другого укосу, а отже, й насіння. При однорічному використанні бобово-злакові травосумішки не мають переваги перед чистим посівом конюшини.
У сівозмінах льон потрібно повертати на попереднє місце вирощування не раніше як через шість-сім років.
Коноплі порівняно з льоном на Поліссі займають незначні площі, і вирощують їх у спеціальних сівозмінах.