Землеробство
3.2.4. Зернобобові культури в сівозмінах
Полісся. Універсальність кормового люпину - можливість використовувати на зелене добриво, зелений корм, силос, у вигляді зернофуражу і практично тваринам всіх видів, вирощувати в чистому вигляді та в сумішках з вівсом, підсівати в зріджені посіви жита, застосовувати для післяжнивних і післяукісних посівів - сприяла тому, що в недалекому минулому в структурі кормових культур Полісся йому віддавали перевагу, особливо на легких ґрунтах і ґрунтах з кислою реакцією, де багаторічні трави були малопродуктивні.
За впливом на родючість ґрунту люпин, навіть при заорюванні його врожаю на зелене добриво, поступається високоврожайним багаторічним травам, а за продуктивністю нерідко їх перевищує.
Реабілітація люпину вимагає впровадження сівозмін, у яких він повертається на те саме поле не раніше як через сім-вісім років, та створення стійких проти фузаріозу сортів.
У сівозмінах Полісся горох доцільно сіяти на більш родючих ґрунтах. Він є добрим попередником озимих, універсальніший, ніж люпин білий кормовий, крім того, при збиранні на зерно продуктивніший, ніж люпин жовтий.
Кормові боби розміщують після просапних культур (картоплі, цукрових буряків, кукурудзи), під які вносили органічні добрива. Але, як вважає С. Бачевський (1987), зернобобові, в тому числі й кормові боби, у сівозміні треба вирощувати після озимих або ярих зернових, а найкраще - після озимої пшениці, жита, вівса, які висівалися після кукурудзи.
Насамперед кормові боби не слід вирощувати на піщаних ґрунтах, оскільки тут вони дають низькі врожаї зеленої маси і практично не утворюють насіння. Насінні посіви треба розміщувати на більш зв´язних і окультурених супіщаних ґрунтах, де можна одержувати сталі врожаї навіть у посушливі роки.
Для кормових бобів придатні високородючі ґрунти з глибиною орного шару не менше 25 см, достатньо забезпечені вологою. Коренева система їх сильно розвинута і глибоко проникає в ґрунт, тому вони погано ростуть на перезволожених ділянках, де ґрунтові води розміщуються на глибині не більше ніж 1 м. Ця культура також не переносить кислих і засолених ґрунтів. Високі врожаї кормових бобів на ґрунтах з підвищеною кислотністю можна одержувати тільки при вапнуванні.
Високі і сталі врожаї кормових бобів одержують на родючих, з оптимальною вологістю дерново-карбонатних і дерново-підзолистих ґрунтах, а також на добре окультурених важких, особливо середньоважких суглинкових з нейтральною реакцією (рН 6-7). За достатньої вологозабезпеченості боби також вирощують на супіщаних ґрунтах. Дуже погано вони ростуть на піщаних ґрунтах.
Боби можна вирощувати після ярих зернових культур, якщо ґрунт не засмічений багаторічними бур´янами, особливо пирієм. Бур´яни сильно пригнічують рослини бобів, сприяють поширенню нематод, які знищують кореневі бульбочки, що призводить до значних втрат урожаю.
За придатністю попередники кормових бобів поділяють на три групи: добре придатні - озимий ячмінь, озима пшениця, кукурудза; середньопридатні - картопля, кормові культури, буряки; непридатні - жито, овес, бобові (В. П. Будвітене, А. А. Будвітене, 1989).
Овес і жито, за даними цих вчених, є поганими попередниками кормових бобів, оскільки пошкоджуються стебловою нематодою, яка уражує і боби. Щоб уникати масового пошкодження посівів шкідниками, кормові боби треба розміщувати на відстані не менше ніж 500 м від інших зернобобових і багаторічних бобових трав. Повертати цю культуру на попереднє місце вирощування можна не раніше, ніж через три-чотири і навіть п´ять-шість років.
Лісостеп. У районах достатнього і нестійкого зволоження високі та сталі врожаї гороху одержують, коли розміщують його після кукурудзи, цукрових буряків та озимої пшениці.
Слід зазначити, що у виробничих умовах горох після кукурудзи більше засмічується, особливо осотом. Внаслідок цього значно засмічуються наступні після нього культури - озима пшениця і цукрові буряки, що утримує впровадження інтенсивної технології їх вирощування, зменшує урожай зерна та коренеплодів. Тому тут горох треба розміщувати насамперед після цукрових буряків.
У районах недостатнього зволоження зниження врожаю гороху після цукрових буряків більше, ніж у районах з нестійким зволоженням. Враховуючи це, при розміщенні гороху перевагу треба віддавати таким попередникам, як кукурудза на зерно і силос та озима пшениця.
Типові десятипільні зернопросапні сівозміни з двома полями цукрових буряків недоцільно насичувати зерновими культурами від 60 до 70% і замінювати горохом багаторічні трави на один укіс, бо при цьому значно зменшується продуктивність цукрових буряків.
У типовій десятипільній зернопросаній сівозміні з одним полем цукрових буряків, якщо необхідно, можна збільшувати площі зернових до 70%, замінивши багаторічні трави горохом (озимої пшениці без повторного посіву 40%, гороху 20, кукурудзи або ячменю 10%) і навіть до 80% (озимої пшениці 30%, гороху 20, кукурудзи та ячменю 30%) без істотного зниження врожаїв культур. Чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах при цьому таке: за першого випадку: 1) горох; 2) озима пшениця; 3) кукурудза на зерно; 4) однорічні трави на зелений корм та сіно; 5) озима пшениця; 6) цукрові буряки; 7) горох; 8) озима пшениця; 9) кукурудза на зелений корм і силос; 10) озима пшениця; за другого випадку: 1) однорічні трави на зелений корм і сіно; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на зерно; 5) горох; 6) озима пшениця; 7) кукурудза на зерно; 8) горох; 9) озима пшениця; 10) ячмінь.
Сою в сівозмінах розміщують, по можливості, на чистих від бур´янів полях. Вона дуже вибаглива до попередників. Найпридатніші озимі (пшениця, жито, ячмінь) та ярі зернові, а також кукурудза на зелений корм і силос, після збирання яких залишається достатньо часу для ретельного пошарового обробітку ґрунту з метою очищення поля від бур´янів. Слід уникати розміщення сої після бобових культур і соняшнику, а також кукурудзи, під яку вносили гербіциди триазинової групи. Незадовільним попередником сої є і суданська трава.
Під насінники вики ярої кращі попередники - озимі зернові й просапні культури. На достатньо родючих ґрунтах з вмістом рухомих форм фосфору і калію 10-15 мг на 100 г ґрунту і 3-4% гумусу задовільні попередники - яра пшениця, ячмінь, овес. Проте вику яру можна висівати не раніше як на другий або третій рік після внесення гною. Інакше можливий надмірний розвиток вегетативної маси вики і помітна затримка достигання насіння. З цієї причини не рекомендовано розміщувати посіви на понижених ділянках, бо за надмірної вологості вони взагалі не утворять насіння.
Повторно на одному місці сіяти вику на насіння можна не раніше, як через три-чотири роки, інакше посіви сильно уражуються хворобами. Недопустиме також розміщення її після багаторічних бобових і злакових трав. Слід дотримуватися просторової ізоляції її посівів від полів інших зернобобових культур та бобових трав, які мають спільних з викою шкідників, розміщуючи насінні посіви не ближче 500 м від них.
Кращими попередниками ярої вики на зелену масу є озимі й просапні культури, під які вносили органічні добрива. На родючих ґрунтах її можна розміщувати і після ярих зернових культур.
Яру вику на зелену масу, як правило, висівають у паровому полі як парозаймаючу культуру в сумішці з вівсом, а також після збирання озимих культур на зелену масу.
Озиму вику на насіння висівають у паровому полі, а також після ранніх зернових, просапних і кормових культур. Насінні посіви її не рекомендується розміщувати поряд з іншими бобовими культурами, бо бульбочкові довгоносики, що зимують на них, весною перелітають на сходи вики і пошкоджують їх, а личинки поїдають бульбочки.
Попередниками озимої вики в сумішці з житом на зелену масу можуть бути удобрений пар, рання картопля та інші ранні культури, під які вносили органічні добрива.
Квасоля вибаглива до родючості ґрунту і високі врожаї формує при розміщенні на добре оструктурених суглинкових чорноземах. Малопридатні для неї сірі лісові ґрунти. Високі врожаї квасолі одержують лише на чистих від бур´янів полях. Кращими попередниками для неї є озимі колосові (пшениця, ячмінь), дещо гіршими - ярий ячмінь і овес, а також кукурудза на силос і зерно. Не слід розміщувати квасолю після соняшнику і повторно висівати її на одному полі, що призводить до посилення ураження хворобами і значного зниження врожаю. Встановлено, що сіяти цю культуру на тому самому полі, а також після гороху, сої, бобів і сочевиці можна не раніше, як через п´ять-шість років.
Квасоля збагачує ґрунт на азот і залишає після себе чисте від бур´янів поле, яке можна використовувати під озиму пшеницю, ячмінь.
Степ. Кращими попередниками для гороху і чини є озимі зернові, кукурудза, картопля, а також ярі зернові культури після озимих. Добрий попередник гороху в Північному Степу - цукрові буряки.
Треба мати на увазі, що в посушливі роки після цукрових буряків більше знижується врожай гороху, проте значно менше, ніж зерна кукурудзи після цього попередника. Це свідчить про доцільність розміщення після буряків насамперед гороху.
Дослідження Розівської дослідної станції показують, що і в південно-східній частині Степу можна іноді розміщувати горох і після соняшнику.
Горох і чину, які потребують багато води і невисоких температур повітря, особливо під час цвітіння, треба розміщувати переважно в північних і західних районах Степу.
У господарствах північної частини Степу, які мають у структурі посівної площі типової десятипільної сівозміни 70% і більше зернових культур та спеціалізуються на виробництві свинини, частку зернобобових можна збільшувати й до 30%, урожай вирощуваних культур у сівозміні при цьому не зменшується. На півдні зони, у зв´язку з більшою посушливістю клімату, насичення сівозмін зернобобовими має бути значно меншим.