Землеробство
2.6.2. Хімічні заходи захисту сільськогосподарських культур від бур´янів
Про можливість знищення рослин концентрованими розчинами солей було відомо досить давно. Проте тільки в кінці XIX ст. встановили, що деякі хімічні речовини можуть знищувати одні рослини, не пошкоджуючи при цьому інших. Фітотоксичні властивості були виявлені в мідного та залізного купоросу, азотнокислої міді, натрієвої селітри, сульфату амонію, каїніту, ціанаміду кальцію та сірчаної кислоти. Досліди, проведені на початку ХХ ст. у Франції, показали, що низьковідсоткові розчини мідного та залізного купоросу й сірчаної кислоти (6-10%) виявилися досить ефективними для знищення двосім´ядольних бур´янів у посівах зернових культур, але високі дози витрат цих речовин і властивість сірчаної кислоти спричинила корозію металів, стали гальмом для їх широкого застосування у виробництві.
У середині першої половини ХХ ст. для боротьби з бур´янами почали застосовувати арсеніт та хлорат натрію, сірководень, сполуки бору, тіоціанати, сульфомат амонію, ди-нітрофеноли, мінеральні масла. В цей час використання хімічних речовин для знищення бур´янів набирає виробничого значення, особливо ДНОКу для боротьби з повитицею.
Третій етап застосування хімічних речовин для боротьби з бур´янами починається з появи речовини під назвою 2,4-Д (дихлорфеноксиоцтової кислоти) і спрямованого синтезу з фітоцидними властивостями. Починаючи з 1950-х років багато фірм і хімічних концернів з науководослідними інститутами та дослідними станціями працює над синтезом хімічних препаратів і вивченням їх застосування для боротьби з небажаною рослинністю. Фітотоксичні властивості виявлено в кількох тисяч хімічних сполук, а найефективніші з них - феноксикарбонові кислоти, триазини, фенілсечо-вини, сульфонілсечовини, карбамати - стали основою для виробництва гербіцидів - речовин для знищення бур´янів.