Прикладна етика
6.3. Проблема професіоналізму соціолога в умовах соціальних трансформацій в Україні
Українська соціологія доперебудовного періоду
Стосовно змін, що сталися у соціологічній спільноті України, то варто відзначити, що до трансформацій соціальної системи вітчизняна соціологія засвідчувала наявність у ній сталих формальних і неформальних атрибутів соціального інституту.
1. Хоча в рамках системи вищої освіти соціології приділялось недостатньо уваги - вищі навчальні заклади не випускали спеціалістів по соціології, проте існувала можливість спеціалізації по прикладній соціології в аспірантурі на базі університетів, наукових лабораторій, відділень наукових інститутів.
2. Соціологія як суспільна дисципліна знаходилась під жорстким контролем партійно-чиновницьких інстанцій. Приписана методологія - історичний матеріалізм - істотно обмежувала професійну автономію і примушувала вчених-соціологів до декларованих запевнень, що всі результати досліджень, викладені нижче, базуються на визначених методологічних принципах історичного матеріалізму. Проте подвійна мораль, що згадується, як правило, в негативному контексті, у даному випадку сприяла формуванню іншої - неформальної структури соціології, що відображала загальноприйняті принципи діяльності наукового співтовариства.
3. Література, що виходила в 1960-ті роки, значною мірою відображала сучасні досягнення світової соціології. Регулярно проводились з´їзди, конференції, семінари, що сприяли широкому науковому спілкуванню, яке значно більше відповідало канонам наукової професії, ніж ідеологічної роботи.
4. Структура і внутрішня ієрархія спільноти вчених-соціологів у значно більшій мірі визначалась науковим авторитетом, здібностями і внеском у науку, ніж ідеологічними заслугами.
Таким чином, можна говорити, що на певному відрізку історичного часу, а саме, 1960-ті - 1980-ті роки, існували дві конфігурації професійно-моральних норм соціологічної науки: 1) ідеологічна і 2) науково-професійна. Звичайно, в ситуаціях їх зіткнення ідеологічна парадигма володіла більшою вагою і обумовлювала деформації наукової структури. Але частіше ідеології було байдужим внутрішнє професійне життя; тому певна міра автономії дозволяла соціології розвиватись за канонами наукового співтовариства.
Варто відзначити ще одну професійну особливість "доперебудовної" соціології. Сфера діяльності соціології була сконцентрована на наукових дослідженнях. Незважаючи на те, що єдиною спеціальністю, яка формально фіксувалась в офіційних дипломах, була "прикладна соціологія", в соціальній практиці її прикладний характер мало для кого мав практичний інтерес. Навіть достатньо масовий прикладний напрям - заводська соціологія, що мала широке представництво в соціологічній асоціації, - використовував соціологічну спільноту для розширення можливостей вдосконалення методичного апарату і поглиблення наукового аналізу отриманих результатів, займаючись переважно дослідною, а не практичною діяльністю.
Соціологія в умовах українських суспільних трансформацій
Соціально-структурні зміни, що розпочалися разом з перебудовою, не змогли не торкнутися й інституту науки в цілому. Але, напевне, з усіх наукових дисциплін найбільших структурних деформацій зазнала соціологія.
Необхідність соціологічного аналізу різних явищ соціально-політичного життя незалежної держави вимагала значно більшої кількості кваліфікованих соціологів, ніж потрібно було попередній системі державного устрою.
Недостатня кількість соціологів-професіоналів у змінених соціальних умовах заготрювала ще одну проблему соціології як класичного наукового інституту - остання задля власного повноцінного функціонування потребувала суттєвого розширення наукових пошуків через збільшення прикладних соціологічних досліджень. Особливого акцентування та уваги здобула соціально-політична практика новоствореної держави. Такі обставини виводили соціолога на новий рівень професійної активності, який передбачав поєднання діяльності вченого, певних аспектів маркетингових відносин у стосунках з усіма, хто включений в процес соціологічних досліджень. Але в той же час виробничі і ринкові відносини є (чи, точніше, повинні бути) вторинними по відношенню до наукових, оскільки і виробництво, і ринок у кінцевому рахунку спрямовані на здобуття інформації, що виступає предметом наукового чи експертного аналізу спеціаліста-соціолога.