• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Ситуаційний менеджмент

2. Ситуаційна модель формування стратегії Джона Томпсона

Ситуаційна модель розробки стратегії підприємства Джона Томпсона — це модель, що фіксує взаємозв’язок невизначеності (стабільності та передбачуваності) ситуації і логіки розробки стратегії.

Зазначена модель характеризує ситуацію зростання невизначеності й передбачає два аспекти:

1. усвідомлення сформованості цілей та пріоритетів підприємства;

2. наявність способу реалізації цілей.

Джон Томпсон уявляє ситуацію високого ступеня невизначеності, що передбачає можливість для менеджерів:

• достовірно спрогнозувати фактичні результати реалізації стратегії;

• розібратися у зв´язках між численними чинниками, що породжують ту чи іншу проблему.

Томпсон пропонує розглядати формування стратегії підприємства залежно від ступеня невизначеності умов його життєдіяльності й виділяє чотири теоретично можливі стратегії, кожна з яких адекватна своєму рівню невизначеності:

1) розрахункова стратегія;

2) стратегія роздумів;

3) стратегія компромісів;

4) стратегія натхнення.

Розрахункова стратегія — формується в умовах високого рівня визначеності. Для розрахункової стратегії характерні:

• чітке визначення уявлення про цілі, які необхідно досягти;

• встановлення пріоритетів цілей (обрана головна мета);

• аналіз і прорахунок варіантів досягнення цілей підприємства. При такій стратегії мінімізується ризик її реалізації.

Стратегія роздумів — можлива в умовах середнього рівня невизначеності. Для стратегії роздумів характерно:

• достатньо чітко визначені обрані цілі;

• відсутність відповідних технологій досягнення цілей підприємства.

Ця стратегія належить до стратегій середнього рівня ризику. Стратегія компромісів — формується в умовах середньої невизначеності й передбачає:

• типове уявлення про технологію реалізації мети;

• несформованість обраних пріоритетів (нечітка мета).

Ця стратегія також належить до стратегій середнього рівня ризику. Стратегія натхнення відповідає умовам ситуації високої невизначеності. Для зазначеної стратегії характерні:

• прийняття рішень за ситуацією;

• невизначеність уявлення про пріоритети, цілі та технологію їх досягнення.

Це стратегія високого рівня ризику, а логічний компонент при її формуванні практично зводиться до нуля.

Основна ідея Томпсона полягає в тому, що кожному рівню невизначеності ситуації, як умові прийняття рішення, відповідає специфічна логіка формування стратегії. Єдиної логіки формування стратегії за будь-яких умов не існує.