• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Ситуаційний менеджмент

Тема 5. Державне регулювання кризових ситуацій

При вивченні теми слід розглянути класифікацію кризових ситуацій згідно з теорією регуляції:

1) криза як результат «зовнішнього» стану;

2) циклічна криза;

3) структурна криза;

4) криза системи регуляції;

5) криза способу виробництва.

Подолання зазначених видів криз потребує визначення ролі держави в ситуаційному управлінні та вивчення видів державного регулювання кризових ситуацій:

а) нормативно-законодавча діяльність;

б) фінансове регулювання;

в) управління виробництвом;

г)перерозподіл доходу.

При констатації функцій державного регулювання кризових ситуацій особливу увагу слід звернути на створення механізмів розв’язання економічних, соціальних та політичних протиріч, що передбачає розгляд системи банкрутства.

З метою оцінки результативності діючої вітчизняної системи банкрутства доцільно виокремити її індикатори ефективності такі, як індекс лиха та коефіцієнт забезпечення санації. Слід розглянути процес створення та реформування системи банкрутства, дослідив існуючі процедури банкрутства та органи державного регулювання антикризових процесів.

Розгляд питання механізму державної влади та кризи системи управління потребує висвітлення таких понять, як інститут влади та орган державного управління.

Сутність органу державного управління слід розглядати як цілісну сукупність складових компонентів: політичних, соціологічних, юридичних, адміністративно-управлінських.

Необхідним є роз´яснення понять «державна влада» та «органи державної влади». Органи влади та посадові особи користуються пев- ною сумою влади і пускають її в оборот.

Доцільним є дослідження найбільш важливих джерел і ресурсів влади:

1) традиції, міфи, що уособлюють носія влади на землі;

2) авторитет, престиж, харизма;

3) категорії сили;

4) категорії волі.

Державну владу і управління як спосіб її реалізації слід розглядати як:

1) право, можливість і здатність держави через державні органи та посадових осіб впливати на відносини;

2) систему відповідних інститутів і державних органів, що приймають рішення;

3) діяльність осіб, які мають владні повноваження.

Слід мати на увазі, що під кризою державного управління розуміють переломний стан у розвитку і функціонуванні політичної системи суспільства, державно-владних структур, який характеризується нестабільністю, розбалансованістю діяльності державних інститутів, зниженням рівня керованості соціально-економічними процесами, загостренням політичних конфліктів та зростанням критичної активності мас.