Ситуаційний менеджмент
3. Сутність та прогнозування можливого банкрутства підприємства
Фахівці з ситуаційного менеджменту зазначають, що банкрутство — це відмова юридичної чи фізичної особи платити за своїми борговими зобов´язаннями через відсутність коштів. У юридичній практиці під банкрутством розуміється засвідчена судом повна неплатоспроможність боржника, що є підставою для припинення його економічної діяльності як юридичної особи з метою погашення боргів. Отже, на нашу думку, банкрутство — це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів.
Банкрутство підприємства є одним із можливих результатів його економічної неспроможності, коли вичерпані інші можливі шляхи поліпшення фінансового становища.
Головна причина неспроможності і банкрутства підприємства в умовах ринкової економіки полягає в неплатоспроможності, обумовленій відсутністю оборотних коштів, інфляцією і фінансовою недостатністю. Більш глибокі причини слід шукати в неспроможності працівників апарату управління передбачати кон´юнктуру ринку і дії конкурентів в окремій перспективі внаслідок їхньої низької компетентності. Навіть незначні прорахунки у вивченні потреб клієнтів, політики уряду, калькуляції витрат на виготовлення продукції, а також проникнення на ринок нових товарів, нових фірм з іншої галузі, зміна цін на матеріали, напівфабрикати, сировину, енергоносії і багато чого іншого може призвести до втрати конкурентоспроможності та банкрутства.
Фактори, що зумовлюють виникнення кризової ситуації, в загальному вигляді поділяються на зовнішні і внутрішні [1, с. 117].
До зовнішніх факторів, на які фірма не може вплинути, відносяться:
• розмір і структура потреб населення;
• рівень доходів і накопичень населення (його купівельна спроможність);
• рівень цін і можливість одержання споживчого кредиту, що істотно впливає на підприємницьку активність;
• політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики держави;
• розвиток науки і техніки, що визначає всі складові процеси виробництва товару і його конкурентоспроможність;
• рівень культури, тобто звички і норми споживання, переваги одних товарів і негативне відношення до інших;
• міжнародна конкуренція, при якій іноземні фірми в одних випадках виграють за рахунок дешевої сировини, а в інших — за рахунок створених технологій;
• наслідки економічного спаду, інфляції;
• різке зменшення державного замовлення тощо.
До внутрішніх факторів, що залежать від організації роботи самої фірми, відносяться:
• напрям і принципи її діяльності;
• ресурси і їх використання;
• якість і рівень використання маркетингу;
• виникнення збитків підприємства у зв´язку з незадовільною організацією роботи з ринком, неконкурентоспроможністю товарів, несвоєчасним в оновленням асортименту товарної продукції;
• різке підвищення рівня витрат виробництва і скорочення обсягів збуту товарів у зв´язку з нераціональною структурою управління, численністю штату управління, застосуванням дорогих технологій, засобів і предметів праці і т.д.:
• зниження рівня культури виробництва і культури підприємства в цілому, включаючи кваліфікації персоналу, технічний рівень виробництва, взаємини в колективі, його впевненість в ефективній роботі;
• відсутність стимулів у праці персоналу підприємства та ін.
Ранніми ознаками банкрутства є [1, с. 118]:
• затримки в наданні звітності, що свідчить про незадовільну роботу фінансових служб підприємства;
• зміни в статтях бухгалтерського балансу з боку пасивів і активів та порушення певної їх пропорційності;
• збільшення чи зменшення матеріальних запасів, що може свідчити або про зацікавленість, або про можливу неспровожність підприємства виконувати свої зобов´язання з постачання;
• збільшення заборгованості постачальникам і кредиторам;
• зменшення доходів і зниження прибутковості, знецінювання акцій підприємства, встановлення нереальних (високих чи низьких) цін на свою продукцію;
• конфлікти на підприємстві, звільнення будь-кого з керівництва, різке збільшення кількості прийнятих рішень тощо.
Різкі зміни в структурі балансу і звіту про фінансові результати викликають:
• різке зменшення коштів на рахунках (збільшення також може свідчити про неможливість подальших капіталовкладень);
• збільшення дебіторської заборгованості (різке її зниження також свідчить про ускладнення зі збутом, якщо супроводжується зростанням запасів готової продукції);
• старіння дебіторських рахунків;
• порушення балансу дебіторської і кредиторської заборгованості; збільшення кредиторської заборгованості (різке її зниження при наявності грошей на рахунках також свідчить про зниження обсягів діяльності);
• зниження обсягів продажів (несприятливим може виявитися і різке збільшення обсягів продажів, бо в цьому випадку банкрутство може наступити в результаті наступного порушення балансу боргів, якщо йде непродумане збільшення закупівель, капітальних витрат. Крім того, ріст обсягів продажів у натуральному вимірі може свідчити про скидання продукції перед ліквідацією підприємства).
Розрізняють три стадії банкрутства [1, с. 119].
Прихована стадія, при якій відбувається приховане (особливо, якщо налагоджений спеціальний управлінський облік) зниження ціни підприємства (V), що визначається капіталізацією прибутку:
V = П/ К (4.1)
де П — очікуваний прибуток до виплати податків, а також відсотків за позиками і дивідендами;
К — середньозважена вартість пасивів (зобов´язань) фірми, тобто середній відсоток, що показує відсотки і дивіденди, які необхідно буде виплачувати у відповідності зі сформованими на ринку умовами за позиковий і акціонерний капітали.
Друга стадія — фінансова нестійкість, тобто виникнення труднощів з готівкою й обов´язковими платежами.
Третя стадія — явне, юридично очевидне, банкрутство, тобто підприємство не може вчасно оплачувати свої борги.
У світовій практиці процедура банкрутства полягає в тому, що кредитори (фізичні і юридичні особи, яким винне дане підприємство) домагаються санації чи ліквідації підприємства-банкрута. Власники підприємства втрачають право власності на майно підприємства-банкрута, а збори кредиторів вирішують долю підприємства.
Сучасна практика господарювання вітчизняних підприємств дозволила виділити наступні види ситуацій банкрутства:.
1) Залежно від наміру виникнення ситуації банкрутства:
- реальне банкрутство;
- фіктивне (злісне, навмисне).
2) Залежно від основної причини фінансової неспроможності:
- банкрутство менеджменту;
- банкрутство власника;
- банкрутство підприємства.
3) Залежно від економічних наслідків банкрутства:
- банкрутство з наступною ліквідацією підприємства;
- банкрутство як засіб оновлення бізнесу.
4) Залежно від визнання факту банкрутства
- юридичне (постанова суду);
- економічне (висновок експертів).
На основі аналізу літературних джерел виокремлено три основних підходи до оцінки та прогнозування ймовірності банкрутства підприємства, які найбільш активно застосовуються вони у практиці господарювання.
1. Підхід на основі експертних методів або використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв (метод А — розрахунку, метод Тоні Скоуна, метод Ковальова)
2. Прогнозування на основі економіко-математичнихметодів (метод Альтмана, модель Спрінгейта, методика Ліса, модель Тафлера)
3. Прогнозування на основі методів оцінки фінансового стану: а) показники ліквідності застосовуються на експлерентному та леталентному етапі розвитку підприємства; б)показники фінансової стійкості застосовуються на експлерентному етапі розвитку;
в) показники оборотності, або ділової активності-на патієнтному, віолентному та коммутантному етапах розвитку г) показники рентабельності капіталу (на віолентному та леталентному етапі), а показники рентабельності продукції — на віолентному, комутантному, та леталентному етапі розвитку організації. Застосування на практиці розглянутих підходів сприятиме
вчасному попередженню кризових ситуацій у діяльності сучасних суб’єктів господарювання.
Ключові слова:
- діагностика;
- управлінська діагностика;
- діагноз;
- діагностика економічної підсистеми;
- діагностика соціальної підсистеми;
- причини;
- симптоми;
- наслідки;
- бізнес-діагностика;
- фактори.
Рис. 4.1. Методичні аспекти здійснення діагностики
Рис. 4.2. Сутність економічної діагностики
Рис. 4.3. Помилки при діагностиці ситуацій (соціально-психологічний аспект)