Ситуаційний менеджмент
4. Механізми менеджменту: методи та засоби впливу
На думку О.М. Скібіцького, механізм управління кризовими ситуаціями є системою дій на об’єкт з метою досягнення бажаного результату. Система включає сукупність елементів, внутрішня взаємодія яких приводить цей механізм в рух. Він вбудований в загальногосподарську систему і є його складовою. Діалектична суперечність полягає в тому, щоб визначити необхідність застосування і місце даного механізму в господарській системі.
За абстрактними визначеннями, механізм управління кризою слід розглядати як систему організації господарського процесу. Вона представлена комплексом взаємодоповнюваних і взаємозалеж
них чинників, кожному з яких властиві власні форми управлінської дії [4].
Узагальнення думок вітчизняних та закордонних вчених з приводу визначення категорії механізм управління дозволило нам надати наступне його тлумачення. Механізм управління — це використання певних засобів за допомогою обраних методів для досягнення цілей організації.
При формуванні механізму управління, на думку фахівців, доцільно застосовувати наступні принципи:
• принцип відповідності механізму управління цілям та завданням фірми;
• принцип чутливості засобів впливу до групової динаміки;
• принцип врахування умов діяльності, які мають мотиваційну цінність;
• принцип орієнтації на певні методи управління;
• принцип врахування стилю управління;
• принцип повноти та збалансованості засобів впливу;
• принцип моральності [12].
Вміле застосування зазначених принципів є запорукою ефективного формування та функціонування механізму управління будь-якої соціально-економічної системи.
Цікаве, на нашу думку, тлумачення «механізму управління» пропонує науковець В.А. Власенко, який узагальнивши визначення, які наводяться багатьма науковцями, і враховуючи основні елементи структури дає наступне його трактування. Механізм управління — це сукупність функцій, методів, принципів і засобів управління, основних завдань і цілей, форм, структур, технологій для ефективного використання ресурсів системи; це система чинників, що мають бути спрямовані на координацію функціональних аспектів діяльності соціально-економічної системи з метою збереження її цілісності, підтримання стабільного стану параметрів входу і виходу, оптимального протікання процесів в межах підсистем і своєчасної реакції на запити оточуючого середовища.
З позицій підприємства механізм управління завжди є конкретним, оскільки він є спрямованим на досягнення чітко визначених цілей шляхом впливу на відповідні чинники, що забезпечують таке досягнення. Цей вплив здійснюється за допомогою використання матеріальних ресурсів або потенціалу системи управління підприємства [8].
Водночас слід зазначити, що правильно обрані методи теж сприяють досягненню цілей організації з мінімальними витратами. Під методом управління розуміють способи цілеспрямованого впливу на співробітників та виробничі колективи з метою забезпечення координації їх діяльності під час досягнення поставленої мети.
Разом з тим, доцільно розглянути запропоновану російськими вченими інтегральну класифікацію методів, які поділено на чотири класи і покладено в основу ситуаційного управління.
1. Група загальнонаукових методів:
а) моделювання;
б)експериментування;
в) економіко-математичні методи;
г) методи аналізу та синтезу;
д) методи дедукції та індукції;
з) соціологічні виміри.
2. Методи управління функціональними підсистемами організації.
3. Методи прийняття управлінських рішень:
а)методи постановки проблеми;
б) методи розв’язання проблеми;
в) методи вибору рішення;
г) методи організації виконання прийнятого рішення.
4. Методи виконання функцій управління:
1) для здійснення планування:
а) метод екстраполяції;
б)метод регресійного аналізу;
в)метод побудови сценаріїв;
г) метод факторного аналізу;
д) метод формування дерева проблем.
2) для здійснення мотивації:
а) методи преміювання (оплати праці);
б) підвищення у посаді;
в) навчання;
г)участь у прибутках.
3) для здійснення контролю:
а) методи бухгалтерського обліку;
б) методи статистичного обліку;
в) методи оперативно — виробничого контролю.
4) для здійснення організації:
а) організаційно — адміністративні методи — це методи, які ґрунтуються на волі та авторитеті керівника і безпосередньо впливають на об’єкт управління;
б) економічні методи управління — це методи за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих їх членів;
в) соціально — психологічні методи управління — вивчають і використовують закони психологічної діяльності людей для оптимізації соціальних явищ та процесів у інтересах суспільства і особистості.
Таким чином, знання теоретичних основ формування механізму управління та правильний вибір методів і засобів на кожному етапі життєвого циклу підприємства дозволить йому попереджувати та ефективно усувати кризові ситуації на шляху свого розвитку.
Ключові слова:
- функціонування;
- розвиток;
- статика менеджменту;
- динаміка менеджменту;
- кризове явище;
- кризовий стан;
- організаційно-адміністративні методи;
- економічні методи управління;
- соціально-психологічні методи управління;
- метод управління, механізм управління;
- господарський механізм;
- типологія управління.
ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ОРГАНІЗАЦІЇ
(біологічний підхід)
Життєвий цикл організації відіграє важливу роль в системі чинників її внутрішнього середовища, хоча й не завжди виокремлюється, через те, що сприймається не як ситуативна змінна, а як загальносистемна властивість організації, яка позначається на інших її складових. Однак багато труднощів та проблем організації визначаються рівнем її зрілості.
Життєвий цикл організації — сукупність стадій, які проходить організація за період свого життя: народження, дитинство, юність, зрілість, старіння, відродження.
Народження будь-якої організації пов´язане з необхідністю задоволення інтересів нового клієнта, пошуком та знаходженням вільної ринкової ніші. Головна мета організації на цій стадії - виживання, що вимагає від керівництва організації таких якостей, як віра в успіх, готовність ризикувати, висока працездатність. Характерною для стадії народження є невелика кількість компаньйонів. Особливе значення на цьому етапі має надаватися всьому новому та незвичайному.
Дитинство — стадія небезпечна, оскільки саме в цей період відбувається неспівмірне, порівняно зі зміною управлінського потенціалу зростання організації. На цій стадії більшість фірм переживають крах через недосвідченість та некомпетентність своїх менеджерів. Тому основним завданням тут є зміцнення своїх позицій на ринку, при цьому особливе значення надається посиленню конкурентоспроможності. Головна мета організації на цій стадії — короткочасний успіх та забезпечення бурхливого зростання.
Юність — це період переходу від комплексного менеджменту, здійснюваного невеликою командою однодумців, до диференційованого менеджменту з використанням простих форм фінансування, планування та прогнозування. Головна мета організації — забезпечення швидкого зростання і, звичайно, повне захоплення своєї частини ринку. Стадія юності характерна тим, що інтуїтивна оцінка ризику керівництвом організації вже не є достатньою, що змушує менеджерів використовувати математичні оцінки можливих втрат у результаті дії ризику. У цей період організація потребує фахівців у вузьких сферах знань.
Зрілість — розвиток фірми на цій стадії спрямовується на користь збалансованого зростання на основі стійкої структури та чіткого управління. Керівник зазвичай задоволений логічністю та стрункістю системи управління, що зменшує його інтерес щодо таких питань, як адаптація до змін зовнішнього середовища, а також оновлення і децентралізація. Таким чином, стадія зрілості пов´язана з проникненням організації в нові сфери діяльності, розширенням і диференціацією. Проте саме в цей період у системі управління активно розвивається бюрократизм. Розрізняють три стадії зрілості фірми: рання, проміжна й остаточна. Період ранньої зрілості характеризується систематичним зростанням організації, у період проміжної - відбувається збалансоване зростання, а стадія остаточної зрілості — це період формування індивідуальності та іміджу. Етап зрілості небезпечний тим, що у керівництва, задоволеного досягнутим успіхами, може з’явитися думка щодо завершення руху вперед.
Стадія старіння характеризується тріумфом бюрократії на всіх етапах управління, відмовою від нових ідей. Головним завданням організації в цей період є боротьба за виживання і стабільність.
У період відродження у фірму приходить нова команда менеджерів, специфічні погляди яких дають можливість розробити програми внутрішньої перебудови, змінити структуру управління. У керівництві з´являється лідер, здатний дати поштовх структурі управління. Головна мета в цей період — пожвавлення діяльності. Для ефективного управління менеджеру необхідно враховувати особливості управління на кожній з розглянутих стадій [7].
Таблиця 3.2. Узагальнення підходів до визначення категорії «механізм управління»
|
Інформаційне джерело |
Характеристика |
|
Л.І. Абалкін |
Спосіб організації суспільного виробництва зі властивими йому формами і методами, економічними стимулами і правовими нормами |
|
О.В. Козлова |
Відповідний кожній історичній епосі спосіб організації виробництва з характерними для нього формами, методами і засобами |
|
К. Хорвард, Е.М. Коротков |
Сукупність засобів управління чи інструментів, якими користується менеджер і завдяки яким він виконує свою роботу |
|
Е.М. Коротков |
Сукупність засобів і методів впливу на діяльність людей (мотивація). Сукупність мотивів трудової активності персоналу, які визначають як саму можливість, так і ефективність засобів управління, від яких залежить сприйняття впливу. Сукупність важелів впливу, що дозволяють узгоджувати діяльність людей. Важелями впливу виступають ті якості людини, які визначають саму можливість і ефективність діяльності (інтереси, мотиви, стимули, соціально-психологічні установки, цінності, застереження, прагнення тощо) |
|
Р.А. Фатхутдінов |
Використання певних засобів управління за допомогою обраних методів |
|
Ю.О. Тихомиров |
Процес узгодженого впливу суб’єктів управління на явища оточуючої соціальної дійсності |
|
А.М. Омаров |
Спосіб організації, у т. ч. забезпечення функціонування керуючої підсистеми, орієнтованої на досягнення цілей системи |
|
Л.С. Зеленцова |
Конкретне поєднання сполучення відносин, форм, методів і засобів, що забезпечують функціонування виробничо-економічної системи |
|
Г.С. Сеялова |
Сукупність засобів впливу для упорядкування статики і динаміки при взаємодії суб’єкту і об’єкту управління. Сукупність організаційних та економічних засобів впливу суб’єкта управління на керовану підсистему з метою досягнення бажаних станів об’єкта управління завдяки прийняттю управлінських рішень, що забезпечують поєднання статики і динаміки |
|
В.М. Іванов, В.І. Патрушев |
Спосіб організації управління суспільним розвитком, при якому методи, засоби і принципи управління взаємопов’язані, що й забезпечує ефективну реалізацію цілей управління |
|
В.І. Мухін |
Сукупність дій суб’єкту та об’єкту управління, що забезпечують виконання процесу управління |
|
К.А. Раїцький |
Сукупність форм, методів та інструментів управління економічними процесами, за допомогою яких відбувається його вплив на господарську діяльність, досягнення стратегічних і поточних цілей розвитку |
|
Ф.І. Хміль |
Система, яка утворюється із взаємопов’язаних ланок (підсистем), що об’єднують множину різних елементів і блоків, забезпечуючи у процесі їх взаємодії функціонування всіх підсистем організації |
|
М.І. Круглов |
Сукупність умов і методів, виконання та дотримання яких забезпечує ефективне функціонування підприємства |
|
В.С. Пономаренко, О.М. Ястремська, В.М. Луцьковський |
Сукупність форм, структур, методів і засобів управління, об’єднаних спільною метою (доцільна сукупність), завдяки яким здійснюється ув’язка та узгодження суспільних, групових і приватних інтересів, забезпечуються функціонування і розвиток підприємства як соціально-економічної системи |
ТИПОЛОГІЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ
Рис. 3.2. Типологія процесів управління
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА
1. Василенко, В. О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник / В. О. Василенко. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 504 с.
2. Василенко, В. О.Ситуаційний менеджмент: Навч. посібник Вид.2-е виправлене та доповнене/ В. О. Василенко; В. I. Шостка. — К. : ЦУЛ, 2005. — 372 с.
3. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник / Л. О. Лігоненко; М. В. Тарасюк; О. О. Хіленко. — К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. — 377 с.
4. Скібіцький О. М. Антикризовий менеджмент: Навч. посібник.-К. : Центр учбової літератури, 2009 — 568с.
ДОДАТКОВА
5. Антикризисное управление: Учебник/Под ред. Э. М. Короткова. — М. :ИНФРА-М., 2000. - 432 с.
6. Бондар О. В. Ситуаційний менеджмент [Електрон. ресурс]: Навчальний комплекс дисципліни для студентів спеціальності 6.050201 «Менеджмент організацій», 2007. — Спосіб доступу: Електрон. чит. зал ПУЕТ
7. Варналій З. С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. - К. Знання КОО, 2008. - 302 с.
8. Власенко В. А. Теоретико-методичні основи формування механізму управління розвитком системи споживчої кооперації України / В. А. Власенко // Вісник ХНЕУ. — Серія: «Економічні науки». — Хмельницький: ХНЕУ, 2008. — Вип. 2 (107). — Т. 2. — С. 179— 185.
9. Власенко В. А. Моніторинг стану діючого організаційно- економічного механізму управління розвитком системи споживчої кооперації України / В.А. Власенко // Галицький економічний вісник. — Тернопіль: ПВНЗ «Інститут економіки і підприємництва», 2008. — Вип. 3 (18). — С. 72— 82.
10. Глухов В. В. Ситуационный анализ: деловые игры для менеджмента: Учеб.пособие / Под ред. В. В. Глухов, А. Н. Кобышев, к.т.н. А.В. Козлов. — М. : Спец. лит-ра,1999. — 223 с.
11. Казанцев А. К. Практический менеджмент в деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие / А. К. Казанцев; В. И. Подлесных; Л. С. Серова. — М. : ИНФРА-М, 2000. — 368 с.
12. Коротков Э. М. Концепция менеджмента. -М. : «ДЕКА», 1997. -304 с.
13. Крутько В. Введение в менеджмент кризисных ситуаций: Практические рекомендации / В. Крутько. — Ірпінь: МЗУУП, 1994. — 52 с.
14. Маркіна, I. А. Ситуаційний менеджмент [Електрон. ресурс]: Навчальний комплекс дисципліни для студентів спеціальності 7.050201 «Менеджмент організацій» / доцент,к.е.н. І. А. Маркіна; О. В. Бондар, 2001.
15. Мартиненко В. П. Стратегія життєздатності підприємств промисловості: Навч. посібник / Мартиненко В. П. - К., 2006. — 262 с.
16. Применение ситуационного подхода в управлении // Менеджмент + [Електрон. ресурс]: Учеб. пособие / Коллект. автор, Под ред. Кузнецов Ю. В., Подлесных В. И. — СПб, 2001. — С. 66-68
17. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа: Пер. с англ / А. А. Томпсон; А.Дж. Стрикленд. — 12-е изд. — М. : ВИЛЬЯМС, 2005. — 928 с.