• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Ситуаційний менеджмент

2. Поняття диверсифікації та типології управління. Типи управління

Управління різноманітне. Однією із важливих його тенденцій є диверсифікація, яка характеризується різноманітністю форм, підходів, цілей, функцій та об’єктів управління. Успішно управляти — вдало й обґрунтовано вибрати той тип управління, який найбільше відповідатиме конкретній ситуації. Для цього слід дослідити можливі типи управління, а також методики щодо їх вибору за допомогою типології управління.

Типологія — це упорядкована різноманітність управління. Це систематизоване уявлення про менеджмент, що допомагає в розв’язанні багатьох проблем практичного використання знань та передбачає конкретизацію найрізноманітніших умов, в яких здійснюється управління і вибір його варіанту за визначеними правилами типологічного аналізу.

Існує два варіанти типологічного аналізу — конкретизації обраного типу управління за додатковими критеріями щодо конкретних обставин. Перший відображає дуалістичний підхід до виокремлення типів управління, які являють собою дві протилежності (стратегічний і тактичний менеджмент, формальне і неформальне управління, централізоване і децентралізоване, традиційне й інноваційне) Другий побудований на основі багатокритеріальної диференціації різних типів управління (пріоритети у засобах управління, роль ринку у здійсненні управління тощо).

Отже, типологія — це упорядкована різноманітність управління, яка передбачає вибір типу управління за певними правилами типологічного аналізу через дуалістичний підхід або багатокритеріальнау диференціацію.

Так, залежно від обраних засобів управління виділяють

- командно-адміністративне;

- економічне;

- соціально-економічне;

- технократичне управління.

Залежно від ролі ринку в здійсненні управлінні

- планово-директивне;

- маркетинг;

- цільове управління;

- проблемно-орієнтоване.

За ступенем організаційної жорсткості:

- регламентне;

- нормативне;

- соціально-регульоване.

За розподілом повноважень:

- високоцентралізоване;

- децентралізоване;

- гнучкий розподіл повноважень.

Залежно від особистого фактора в управлінні та ролі менеджера:

- автократичне;

- колегіальне;

- корпоративне;

- ліберальне.

За пріоритетами організації:

- функціональне виробниче управління;

- управління за результатами;

- стратегічне управління;

- програмно-цільове управління.

За критерієм розвинутості мотиваційної діяльності

- адміністративний менеджмент;

- мотиваційний менеджмент з обмеженою областю мотивації;

- мотиваційний менеджмент системної мотивації;

- антимотиваційний менеджмент.

За ступенем кризисності:

- антикризове управління;

- управління стабілізацією.

За особливостями об’єкту управління:

- управління комплексом;

- управління підприємством;

- управління проектом.

За ступенем науковості:

- політизоване управління;

- науково-концептуальне;

- емпіричне;

- прагматичне.

Отже, розглянуті типи управління стають основою дослідження процесів функціонування соціально-економічних систем,а також прогнозування тенденцій їх розвитку та аналізу ситуацій.