Ситуаційний менеджмент
1. Поняття динаміки та статики менеджменту
Говорячи про статику та динаміку організації доцільно пригадати закони механіки, сформульовані Ньютоном. Відповідно до першого закону Ньютона — закону інерції — об’єкт, на який не діють сили, знаходиться в стані спокою або рівномірного руху, і змінити цей стан може тільки під дією сили. Це твердження за аналогією переносять на діяльність організації, котрій, як і будь-якій системі властива інерція. Для подолання інерційності потрібні значні зусилля управлінської частини організаційної системи. Тобто, врівноважений стан організаційної системи, в якому вона знаходиться незалежно від змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі називається статикою. Розвиток організації та її рух до нових цілей під впливом внутрішнього та зовнішнього середовища є динамікою.
Організація, в якій не відбувається змін, тобто тривалий час параметри її функціонування залишаються незмінними, приречена на деградацію та поступове руйнування. А для організації, що розвивається, характерними є прагнення постійно нарощувати темпи свого розвитку, освоювати нові технології та розширювати коло вирішуваних завдань. Отже, стани організації визначаються етапами її життєвого циклу та зусиллями суб’єкта менеджменту [ 7, с.144].
Статика менеджменту — це об’єднання людей, діяльність яких спрямована на реалізацію цілей на основі визначених правил і процедур, тобто це система менеджменту, головним елементом якого є люди. Основними властивостями будь-якої системи, в тому числі системи менеджменту є: 1) здатність її елементів до взаємодії, втрачаючи яку, перестає працювати; 2) елементарний склад частин; 3) впорядкованість; 4) цілісність.
Динаміка менеджменту — це сукупність процесів, або узгоджених дій, що забезпечує досягнення цілей, тобто процес управління.
Процес управління можна розуміти як низку операцій, що здійснюються в управлінні в їх послідовності та комбінації. Розглянемо управління з позиції процесуальних функцій.
Перша - це цілепокладання, коли ціль розглядають як ідеальний варіант бажаного, можливого та необхідного стану управліємої підсистеми.
Друга — характеристика ситуації — стану управлінської підсистеми, що оцінюється відносно цілі.
Третя - виокремлення проблеми - головної суперечності мети і ситуації, розв’язування якої визначає зміну ситуації у напрямі обраної мети. При цьому слід зауважити на те, що характеристика проблемної ситуації містить дві частини: 1) характеристика самої проблеми (місця, часу виникнення, сутності); 2) — характеристика ситуаційних факторів, що призвели до виникнення проблеми.: цілей і стратегії розвитку; стану портфеля замовлень; структури виробництва; фінансових і трудових ресурсів; обсягу і якості робіт.
Четверта процесуальна функція-прийняття управлінського рішення. На думку Е.М.Короткова, управлінську рішення — це перехід зі сфери управління в сферу виробництва, сферу процесів, якими управляють, це перехід із області аналізу та пошуку в область організаційної роботи в управляємій системі [12, с. 65].
Залежно від організації етапів процесу управління виокремлюють наступні його типи.
Лінійний — характеризується жорсткою послідовністю етапів, які здійснюються та використовуються у разі типових ситуацій і рішень, які повторюються.
Корегований — характеризується необхідністю додаткового коригування кожного з етапів процесу управління після проходження наступного етапу. Використовується коли існує недостатня визначеність, яку можливо реабілітувати наступним етапом управління.
Розгалужений — полягає в методологічному розподіленні дій на окремих етапах. Використовується, коли неможливо узагальнити оцінки ситуації і виділити головну, ключову проблему.
Ситуаційний — характеризується тим, що починається ситуацією, з якої і виходить пошук проблеми та розробка рішення. Використовується в умовах невизначеності відносно мети впливу.
Пошуковий — характеризується прозорістю цілі, але неможливістю достовірно оцінити існуючу ситуацію відносно даної цілі та сформулювати основну проблему. Застосовується за відсутності базових критеріїв для її оцінки.
Цільовий — відображає особливий вплив цілі на всі етапи процесу управління, при цьому типі управління необхідна декомпозиція цілей та побудова «дерева цілей».
Програмний — полягає в розробці програми на етапах оцінки ситуації і виділення проблеми.
Кожен тип процесу управління знаходить своє застосування у визначених умовах, що формують певну ситуацію, а правильний його вибір впливає на рівень ефективності діяльності, поліпшення якості та прискорення процесу управління соціально-економічною системою.