Естетотерапія
Словник термінів
Анімалотерапія — складова природотерапії. Це — використання позитивного терапевтичного впливу тварин на самопочуття людини у процесі спостереження, догляду, нагляду, взаємодії з тваринами. Відомі самостійні напрямки цього виду терапії: дельфінотерапія, іпотерапія, петтерапія тощо.
Арттерапія — використання мистецтва як терапевтичного фактору. Один з видів корекційної діяльності через залучення до мистецтва. З цією метою дитина включається у процес обговорення творів мистецтва або до артистичної, творчої діяльності, що стимулює її самовираження. При поєднанні ідей А. з трудотерапією дитину залучають до процесу виготовлення виробів з конкретних матеріалів, або створенню власних малюнків тощо.
Ароматерапія — використання різних запахів переважно з лікувальною метою. Особливого розвитку набуло у східних культурах. Сьогодні детально вивчається можливість використання різних запахів, що стимулюють життєву активність (працездатність, творчість тощо) людини. У дошкільній педагогіці — переважно з профілактичною метою епідемічних захворювань.
Аутогенне тренування — (від грецьк. autos — сам, geno — поява). Активний метод психотерапії, психопрофілактики та психогігієни, спрямований на відтворення динамічної рівноваги у системі саморегуляції механізмів людського організму. Основні елементи А.т. — самонавіювання та самовиховання. Засновник методу — Шульц (1932 р). Елементи А.т. використовують у сучасних педагогічних технологіях казкотерапії та ігротерапії.
Бесіда психотерапевтична — метод психолого-педагогічного дослідження та виховного впливу на основі вербальної комунікації. Характеризується більш високим рівнем домагань та спрямована на визначення внутрішніх (психологічних) змін особистості дитини.
Бібліотерапія — (від biblion — книга + терапія) — лікувальний вплив на психіку хворої людини за допомогою спеціально підібраних книг («спрямоване читання»). Засновник ідеї — Дядьковський І. Е. (1836 р.)
За В. Н. Мясіщевим методика Б. являє собою складне поєднання книговедення, психології та психотерапії.
Біопсихотерапія — активізуюча психотерапія, як сукупність заходів, спрямованих на усунення хвороби через залучення людини до її активної діяльності.
Водна терапія — складова природотерапії, що базується на використані водних процедур для зняття стресів та стабілізації психофізіологічного стану. Для дітей — використання води у ігрових методиках.
Гармонійний розвиток особистості — процес узгодженого збагачення раціонально-логічної та емоційно-психологічної сфер духовного світу людини, що передбачає досягнення єдності її розуму, волі та почуттів.
Гелотологія — (від грецьк. gelos — сміх) — наука, яка досліджує вплив на людський організм сміху. Одночасно сміхотерапію визначають як напрям соціальної психології, який розвивається як засіб впливу на особистість для зняття напруги, стресу та здійснюється під час проведення тренінгів та спільних вправ з використанням сміху.
Гештальттерапія — система методів та процедур психотерапевтичного впливу на людину, що спираються на теорію гештальтпсихології. Головний принцип — безумовне прийняття людиною себе, інших людей та усього світу такими, які вони є; сприйняття та оцінка теперішнього стану людини як досить досконалого, та такого, що не вимагає зміни або покращення.
Дельфінотерапія — нетрадиційний метод лікування. Автор ідеї — лікар Девід Натансон (Флорида, 1978 р.).
Дзен-психотерапія — Дзен — це не релігія, та не філософія, це — образ життя, що забезпечує людині гармонію із самою собою та з оточуючим її світом, позбавляє від страху та інших тяжких переживань, підводить до свободи та повної духовної самореалізації. Базується на принципах буддизму (Індія) та даосизму (Китай). Виступає проти прив’язаності людини до лінгвістичної знакової системи. Медитація вважається особливим станом свідомості, що допомагає людині пізнати вищу сутність. Виступають за необхідність та можливість самозміни за принципом — змінюється не проблема, а відношення людини до неї.
Дискомфортний стан — (від лат. dis + англ. comfort — зручність) — стан, який характеризується неприємними суб’єктивними відчуттями (головний біль тощо); часто супроводжується негативними психофізіологічними зрушеннями.
Діти з особливими потребами — діти, які мають відхилення від норми, що суттєво відбивається на їх життєдіяльності. До них відносять: розумово-відсталих дітей; дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР); дітей з порушенням мовлення, слуху, зору, опорно-рухового апарату; з порушенням поведінки, емоційного розвитку; дітей з комплексними дефектами; з проблемами розвитку.
Драматизація — процес та механізм втілення думок у візуальні образи.
Евритмія — здібність людини знаходити вірний ритм в усіх проявах своєї життєдіяльності — співах, грі, танцях, мовленні, жестах, думках, вчинках, у народженні й смерті. (термін запроваджений Піфагором).
Експресія — (лат. еxpressio — виявлення) — виразність, сила прояву почуттів, переживань.
Емоційна підтримка — важливий механізм лікувальної дії у психотерапії. Це — прийняття дитини дорослим, визнання її особистості, людської цінності та значущості, незалежно від того якими якостями вона характеризується.
Емоційно-стресова психотерапія — вплив на емоційну сферу людини та використання її у психотерапевтичному процесі. Відомий з давніх часів, описаний у працях Гіппократа, Авіцени та ін.. Вміння викликати у хворого сміх, підняти настрій розглядалося як потужний лікувальний фактор.
Естетотерапія — інтегроване психолого-педагогічне поняття, яке об’єднує дві складові: «естетичне» (від грецьк. aisthetikos — чуттєвий) та «терапія» (від. грецьк. therapeia — лікування). Це своєрідне педагогічне «лікування» дитячої душі за допомогою різноманітних засобів впливу на емоційно-чуттєву сферу дитини (гра, спілкування, мистецтво, природа, рух, фольклор тощо). Передбачає усунення емоційного дискомфорту через емоційно-чуттєвий вплив.
Ігротерапія — метод лікувально-педагогічного впливу на дітей та дорослих, які страждають на емоційні порушення, страхи, неврози тощо. В основу різноманітних методик покладена ідея використання гри як засобу розвитку особистості.
Імаготерапія — (від лат. imago — образ) — психотерапевтичний метод тренування дитини у відтворенні певного комплексу характерних образів з лікувальною метою. Метод запропонований І. Е. Вольпертом (1966 р.), відноситься до групи методів ігрової психотерапії.
Іміджотерапія — може розглядатися як різновид психодрами. Основна ідея — надання дитині можливості відчути себе на місці іншого (в іншій соціальній ролі). Розвиває емпатію, самоаналіз, соціальну компетентність.
Казкотерапія — це спосіб передачі знань про духовний шлях душі та соціальну реалізацію людини. Ця виховна система відповідає духовній природі людини.
Катарсис — (від грецьк. katharsis — очищення) — душевне розрядження, що відчуває глядач у процесі співпереживання (Аристотель); терапевтичний стан «осяяння» або «морального просвітлення через моральне потрясіння». Поява катарсису супроводжується частковим або повним вирішенням проблеми, очищенням.
Квіткотерапія — використання у естетотерапевтичній роботі естети- ко-художнього потенціалу рослинного світу. Є складовою приро- дотерапії та трудотерапії. Особливої актуальності набуває на сучасному етапі високої урбанізації та технологізації суспільства. Може стати ефективним засобом стабілізації психічного стану дитини та розвитку її творчого потенціалу у поєднанні з такими видами естетотерапії як музикотерапія, хореотерапія, психодрама, арттерапія, трудотерапія тощо. Передбачає споглядання квітів, догляд за ними, відтворення у художніх образах, використання у створенні комфортного середовища тощо.
Кінезітерапія — лікування засобами руху, руховою активністю та природними моторними функціями людини; передбачає використання усіх видів та форм руху у якості лікувального фактору. Запропонували цей термін болгарські вчені Л. Бонев та П. Слинчев.
Літотерапія — це застосування лікувальних властивостей різних каменів при лікуванні багатьох хвороб.
Логотерапія — (від давньогрецьк. logos — смисл) — це вид естетотерапії, який спрямований на те, щоб надати духовний зміст, з’ясувати сенс життя людині, яка втратила його, звернути увагу на справжні моральні та культурні цінності життя. Цей метод запропонований австрійським психіатром В. Франклом. Він спирається на усвідомленні людиною своєї відповідальності перед іншими та перед самим собою.
Лялькотерапія — використовується як складова казкотерапії. Робота у лялькотерапії будується в три етапи: виготовлення ляльки, оживлення ляльки та її участь у драматизації історії, казок.
Маскотерапія — розглядається як елемент психодрами або ігротерапії. Особливо ефективний у роботі з дітьми-інтровертами, мутистами тощо. Дає можливість позбутися комплексів скутості, відчуженості, сором’язливості, невпевненості у собі.
Метод синкретичного моделювання пісні — (від грецьк. methodos — шлях дослідження та грецьк. sinkretismos — поєднання, нерозчленованість) — основа і метод естетотерапевтич- ного впливу на дитину засобами української народної пісні. Таке моделювання пов’язує окремі елементи мистецького поля пісні (поезія, вокал, драматизація обрядового дійства, музичний супровід, декораційо-художній елемент тощо) з творчим потенціалом кожної дитини, створюючи умови для самовираження особистості. Сферами художнього самовираження можуть стати таки види діяльності: складання віршів, гра-драматизація, гра на музичних інструментах, композиція, спів, образотворча діяльність, слухання.
Музикотерапія — психотерапевтичний метод, який використовує музику як лікувальний засіб. Відомий з прадавніх часів. Існує у 2-х формах — активна та рецептивна. Виокремлюють чотири напрямки лікувальної дії м.: емоційна активізація, регулятивний вплив на психовегетативні процеси, розвиток навичок міжособистісного спілкування та підвищення естетичних потреб.
Настрій — емоційний стан людини, який пов’язаний із слабко вираженими позитивними або негативними емоціями та існує тривалий час.
Натурпсихотерапія — виділення лікувального впливу природи у якості самостійного психотерапевтичного методу.
Пісочна терапія — складова терапії засобами мистецтва та глибинної психології (юнгіанський психоаналіз).
Поетична терапія — використання поезії у корекційно-терапевтичних цілях.
Почуття — вища, культурно-обумовлена емоція людини, яка пов’язана з певними соціальними об’єктами.
Православна психотерапія — сукупність форм та підходів до лікування душі. В їх основу покладено світосприйняття, що базується на православній вірі, духовному, аскетичному та літературному досвіді Єдиної Соборної та Апостольської Церкви (конфесійно визнаної як Православна).
Проективний малюнок — один з методів групової психотерапії, часто пов’язують з елементом проективної арттерапії. Основне завдання П.м. — отримання додаткової інформації про проблеми пацієнта (у першу чергу ті, що важко вербалізувати). Н-д: «Моя родина», «Дерево», «Тварина, якої не існує».
Психагогіка — психотерапія через перевиховання.
Психогігієна — галузь гігієни, яка розробляє та здійснює заходи, що спрямовані на збереження та зміцнення психічного здоров’я та душевної рівноваги. Часто пов’язують з завданням розповсюдження психологічних знань.
Психогімнастика — один з невербальних методів групової психотерапії, в основі якої лежить використання рухової експресії в якості головного засобу комунікації в групі.
Психодрама та соціодрама — (від грецьк. drama — дія) — вид групової психотерапії, у якій пацієнти по черзі виступають у якості акторів та глядачів, при чому їхні ролі спрямовані на моделювання життєвих ситуаій, що мають особистісний смисл для учасників, з метою усування неадекватних емоційних реакцій, відпрацювання соціальних позицій, більш глибокого самопізнання.
Психопантоміма — метод, який ґрунтується на невербальній активності пацієнтів. П. передбачає самовираження пацієнтів та їхню взаємодію без допомоги слів через рухи, жести, міміку, торкання.
Психотерапія — (від грецьк. psyche — душа та therapeia — лікування). Не є однозначно визначеною галуззю знань. За Бастіном — особливий вид міжособистісної взаємодії, при якій пацієнтові налається професійна допомога психологічними засобами при вирішенні проблем психічного характеру.
Рефлексія (лат. reflexio — звернення назад) — здатність свідомості людини зосереджуватися на самому собі.
Родинна психотерапія — особливий вид психотерапії, спрямований на корекцію міжособистісних відносин, та усунення емоційних порушень у сім’ї.
Рухова терапія — форма психотерапії, яка базується на визнанні взаємозв’язку між тілом та мозком. Тілесні порушення розглядаються як результат порушень у психіці та збалансованості усього організму. Система Р. т. розроблена Колер (1968 р.), включає в себе лікувальну гімнастику та масаж.
Самість — здатність індивіда дивитися на себе як на зовнішній об’єкт. Це — наша здатність абстрагуватися від самого себе та оцінювати результати власних дій з позиції стороннього спостерігача. Саме С. дозволяє людині передбачити наслідки своїх майбутніх дій та прогнозувати варіанти дій.
Самоактуалізація (лат. actualis — дійсний, справжній) — прагнення людини до найбільш повного виявлення та розвитку власних осо- бистісних можливостей.
Самовизначення особистості — самостійний вибір людиною свого життєвого шляху, цілей, цінностей, моральних норм, майбутньої професії та умов життя.
Смакотерапія — використання у якості позитивно-стабілізуючого фактору приємних смакових відчуттів, що підсилюються дією візуальних вражень естетично привабливої смачної їжі та відповідного сервірування.
Сміхотерапія (див. Емоційно-стресова терапія).
Соціотерапія — багатозначне поняття. Одні автори використовують це поняття як синонім терапії середовищем; інші — розуміють цей термін як активність соціальних працівників та соціальних терапевтів, треті — як сукупність терапевтичних прийомів з галузі терапії зайнятістю, трудотерапії та реабілітації.
Тілесно-орієнтована психотерапія — група методів психотерапії, орієнтованих на вивчення тіла, усвідомлення пацієнтом тілесних відчуттів, на дослідження того, як потреби, бажання та почуття проявляються у різних тілесних станах та на навчання реалістичним способам подолання дисфункцій у цій галузі.
Терапія кольором — використовування кольору як фактору психічної регуляції. За даними вчених, колір якісно і комплексно впливає на психофізіологічний стан, включаючи зміну складу крові, динаміку загоєння тканин, тонус м’язових скорочень, функцію серцево- судинної системи, сприйняття (болю, температури, часу, простору, розміру, ваги), психічний статус (емоційний стан, активізова- ність, психічна напруга). При цьому колір впливає специфічно як при експозиції зору, так і при висвітленні ним частин людського тіла.
Терапія творчим самовираженням — розроблена М. Бруно. Метод спрямований на навчання хворого прийомам цілющого творчого самовираження з усвідомленням суспільної користі своєї праці та свого життя у цілому.
Терапія улюбленою справою (хобі-терапія) — метод розроблений Ю. А. Скроцким (1978 р.) для роботи з підлітками, які страждають на психопатію. Автор спирається на нейропсихологічний аналіз поведінки з урахуванням стимулюючої дії на неї уявних образів та на керування вже вмотивованою поведінкою шляхом створення програми дії. Смисл роботи полягає у створення у свідомості підлітка діючого образу, побудованого на минулих, теперішніх та майбутніх захопленнях. Відносять до когнітивно- поведінкової психотерапії. Активно використовується при підготовці людини до її майбутньої діяльності.
Фактори лікувальної дії психотерапії — розглядають у відповідності є трьома важливими планами функціонування людини: емоційним, пізнавальним та поведінковим.
Фольклорна арттерапія — на основі усіх елементів фольклору — музики, вокалу, танцю, драми та текстів пісень, кольорів та малюнків костюму виділяють елементи психокорекційної роботи, а також роботи по самопізнанню та розвитку особистісних якостей дитини. Автор методики — Л. Д. Назарова (м. Орел, Росія).
Формокорекційна ритмопластика — це метод формування цілісного самовідчуття та уявлень про Всесвіт шляхом створення гармонійних форм, як внутрішніх так і зовнішніх (автори Р. та Т. Чураєви).
Фототерапія — це своєрідний засіб самовираження, самопізнання, соціалізації та емоційно-чуттєвого виховання людини засобами мистецтва фотографії.
Холдинг-терапія — (від англ. hold — тримати) — оригінальний метод корекції емоційних порушень у дитячому віці. Розроблений амер. психотерапевтом М. Велшем. Полягає у наступному: мати міцно обіймає дитину обличчям до себе і утримує її, незважаючи на опір. Сеанс триває біля однієї години, протистояння дитини поступово знижується та наступає розслаблення. Після декількох сеансів наступає значне покращення емоційного стану дитини.
Хореотерапія — використання танцю, пластики та ритміки з лікувальною або профілактичною метою.