Соціальна робота
4.4. Соціальне страхування
Страхування — це сукупність особливих, замкнутих пере-розподільчих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових та інших внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодовування можливого надзвичайного або іншого збитку підприємствам і організаціям та для надання грошової допомоги громадянам.
Функції страхування:
Ризикова — головна функція, оскільки страховий ризик як імовірність настання збитку безпосередньо пов´язаний з основним призначенням страхування — наданням грошової допомоги потерпілим. У межах цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв´язку з наслідками настання страхових подій.
Попереджувальна — спрямована на фінансування за рахунок частини коштів страхового фонду заходів, спрямованих на зменшення страхового ризику. У страхуванні життя, при накопиченні обумовлених страхових сум за договорами страхування на дожиття, категорія страхування наближається до категорії кредиту. Зберігання грошових сум за допомогою страхування наближається до категорії кредиту. Зберігання грошових сум за допомогою страхування на дожиття пов´язане з потребою в страховому захисті сімейного достатку, тому страхування може виконувати функцію зберігання.
Контрольна функція полягає в суворому дотриманні цільового формування та використання коштів страхового фонду. На основі законодавчих та інструктивних документів здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових операцій.
Роль страхування в забезпеченні безперервності та збалансованості суспільного виробництва виявляється в кінцевих результатах його проведення: оптимізація сфери застосування страхування; показники розвитку страхових операцій; повнота та своєчасність відшкодування збитку та втрат; участь тимчасово вільних коштів страхового фонду в його інвестиційній діяльності.
Наведено основні поняття і терміни, що використовуються в соціальному страхуванні.
Страховик — страхова організація, яка бере на себе зобов´язання відшкодувати збиток або сплатити страхову суму страхувальнику чи особі, на користь якої укладено договір страхування, при настанні страхового випадку, обумовленого в договорі страхування.
Страхувальник — фізична (що має повну громадянську дієздатність) або юридична особа, що страхує свій особистий інтерес або інтерес третьої сторони, сплачує страхові премії (платежі) та має право згідно з законом або на основі угоди страхування отримати страхове відшкодування (суму) при настанні страхової події.
Застрахований — особа, в житті якої може трапитися подія, що спричинить, згідно з умовами угоди страхування, виплату страхової суми страховиком.
Об´єкти страхування — життя, здоров´я, працездатність громадян, майно, матеріальні цінності й майнові інтереси громадян та юридичних осіб.
Страхова відповідальність (страхове покриття) — зобов´язання страховика сплатити страхове відшкодування або страхову суму в разі обумовлених наслідків страхового випадку. Основу страхової відповідальності становить встановлений умовами страхування перелік конкретних страхових подій, який обумовлює обсяг страхової відповідальності.
Страховий портфель — кількість діючих угод страхування.
Страхова оцінка — вартість майна, оцінена для цілей страхування.
Страхова сума — сума, в межах якої страховик несе відповідальність згідно з угодою страхування.
Страховий тариф — ціна страхових послуг, виражена у відсотках від страхової суми.
Страхова премія (платіж, внесок) — грошова сума, яку страхувальник сплачує страховику згідно з угодою страхування.
Страховий ризик — термін, що має такі основні значення:
1. Імовірність завдання збитку внаслідок страхового випадку. Розрахована математично, ця імовірність є основою для обчислення страхових тарифів.
2. Конкретна страхова подія, від якої проводиться страхування. У такому розумінні перелік страхових ризиків становить об´єкт страхової відповідальності.
3. Частина вартості майна, що не охоплена страхуванням і формує власний ризик страхувальника.
Страхова подія — юридичний факт, з настанням якого законодавство або договір страхування пов´язують виникнення відповідальності страховика зі сплати страхового відшкодування.
Страховий збиток — вартість знищеного та втрачена вартість частково пошкодженого майна, визначена на підставі матеріального вираження шкоди, завданої страхувальнику чи третім особам, на користь яких укладено договір страхування.
Страхове відшкодування — сума, що сплачується на покриття страхового збитку. В особистому страхуванні кошти, які сплачуються страховиком, називаються страховою сумою.
Страховий поліс — основний страховий документ, який забезпечує всю повноту взаємної відповідальності сторін згідно з укладеною страховою угодою.
Страховий сертифікат — допоміжний страховий документ, що підтверджує укладання сторонами страхової угоди та підтверджує вступ угоди в силу з моменту сплати страхової премії страхувальником.
Страховий акт — документ, де страховик або його представник фіксує факт, причину та наслідки страхового випадку.
Франшиза — обумовлена договором страхування частка страхового збитку, яка не підлягає відшкодуванню страховиком. Є умовна і безумовна франшизи. При першій з них страховик звільняється від відповідальності за збиток, якщо його розмір не перевищує розміру франшизи, і збиток підлягає відшкодуванню повністю, якщо його розмір перевищує франшизу. При безумовній франшизі відповідальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи.
Страховий брокер — незалежна юридична або фізична особа, яка має ліцензію на проведення посередницьких операцій з укладання угод між страховиком та страхувальником. Страховий брокер діє від імені та за дорученням страховика, а в перестрахуванні — від імені та за дорученням страховика за прямим страхуванням.
В основі класифікації страхування лежать два критерії: відмінності між об´єктами страхування та обсягами страхової відповідальності. Відповідно до цього застосовуються два типи класифікації: за об´єктами страхування та величиною небезпеки. Перший тип є загальним для всіх видів страхування, другий — охоплює тільки майнове страхування. Страхування може проводитися як в обов´язковому, так і в добровільному порядку.
Принципи обов´язкового страхування:
1. Обов´язкові види страхування встановлюються законом, згідно з яким страховик зобов´язаний застрахувати відповідні об´єкти, а страхувальник — вносити відповідні платежі. Суцільне охоплення обов´язковим страхуванням вказаних в законі об´єктів.
2. Автоматичність поширення обов´язкового страхування на об´єкти, зазначені в законі.
3. Дія обов´язкового страхування не залежить від факту внесення страхових платежів. У випадку, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони відшкодовуються в судовому порядку.
4. Безстроковість обов´язкового страхування.
Принципи добровільного страхування:
1. Добровільне страхування діє як на підставі закону, так і на добровільних засадах. Закон визначає об´єкти, які підлягають добровільному страхуванню, та загальні умови страхування. Конкретні умови регулюються правилами страхування, які розробляються страховиком.
2. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов´язане з тим, що не всі потенційні страхувальники бажають брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання угод.
3. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміну обумовлюються в договорі, оскільки страхове відшкодування або страхова сума підлягають сплаті, якщо страховий випадок трапився в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договору на новий термін.
4. Угода добровільного страхування починає діяти тільки при сплаті разового або першого страхового внеску.
5. Величина страхового забезпечення в добровільному страхуванні залежить від власного бажання страхувальника.
До видів страхової діяльності в особистому страхуванні належать:
— страхування життя;
— пенсійне страхування;
— страхування від нещасних випадків та хвороб;
— медичне страхування.
Кожен з цих видів страхової діяльності має свій конкретний об´єкт страхування та перелік страхових ризиків, на випадок настання яких укладаються угоди страхування.
Страхування життя
Страхування життя пов´язане з такими ризиками: смерть страхувальника (застрахованої особи); тимчасова і постійна втрата працездатності; закінчення трудової діяльності у зв´язку з виходом на пенсію за віком; дожиття страхувальника до закінчення терміну страхування або обумовленого договором віку. Настання цих подій, крім останньої, може суттєво знизити сімейний дохід страхувальника. У зв´язку з цим важлива виплата відповідних сум за особистим страхуванням і матеріальною підтримкою для сім´ї у важкі періоди життя.
Імовірність настання таких випадків у житті сприяє розвитку відповідних видів страхування.
Важливими моментами при визначенні поняття "нещасний випадок" є раптовість та короткочасність його для застрахованого.
Змішане страхування життя — найбільш поширений вид страхування, оскільки до ризику дожиття до закінчення терміну страхування можуть бути приєднані й інші ризики, пов´язані з життям, здоров´ям, працездатністю страхувальника.
Страхування дітей дає змогу забезпечити інтереси дитини (застрахованої особи). У цьому випадку страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованими — діти. На користь однієї дитини може бути укладено декілька договорів одним чи різними страхувальниками.
Пенсійне страхування проводиться для осіб похилого віку з метою забезпечення громадян додатковим доходом при виході на пенсію.
Страхування рент здійснюється з метою отримання додаткового доходу в обумовлені терміни або довічно шляхом виплати ренти на накопичену суму.
Страхування на випадок смерті гарантує виплату відповідної суми у випадку смерті страхувальника.
Змішане страхування життя є одним з основних видів особистого страхування. Договори страхування укладаються з працездатними фізичними особами. Однак страхова компанія має право ввести обмеження щодо застрахованих осіб, наприклад, інвалідів, а також ввести вікові обмеження. Наприклад, застрахованими не можуть бути громадяни молодші 16 років та старші 70 років.
Пенсійне страхування
У випадку, коли угодою встановлюється, що зобов´язання страховика здійснювати страхові виплати настає при досягненні застрахованою особою пенсійного віку, страхові виплати справді набувають значення додаткової пенсії. Страхування додаткової пенсії покликане доповнювати систему державного пенсійного забезпечення, якого нині недостатньо для того, щоб гарантувати нормальний рівень життя громадянам пенсійного віку.
Договір пенсійного страхування може бути укладений як з громадянами (фізичними особами), так і з юридичними особами — спілками, товариствами, підприємствами тощо. Договір страхування пенсії також може бути укладений однією особою на користь іншої. Страховою подією є досягнення застрахованою особою пенсійного віку.
Договори страхування можуть бути укладені з дієздатними громадянами. Максимальний вік застрахованої особи на момент укладання договору страхування для жінки звичайно обмежений 54 роками, а для чоловіків — 59 роками, тобто за рік до пенсійного забезпечення. Однак є програми пенсійного страхування, які передбачають виплату пенсії з наступного місяця після моменту сплати страхового внеску. Страхування громадян, як правило, розпочинається незалежно від стану здоров´я на момент укладання угоди.
Страхова сума встановлюється в договорі страхування в розмірі суми періодичних страхових виплат. В угодах пенсійного страхування вони можуть називатися пенсіями. Іноді в угоді страхування може бути передбачена участь особи в прибутку, який страхова організація отримує в результаті інвестування страхових внесків з цього виду страхування.
Розмір пенсії, який буде отримувати застрахована особа, залежить від таких обставин:
1) величини внесених страхових платежів;
2) кількості років, які пройшли з моменту укладання договору страхування (та першого внеску) до початку пенсійних виплат: чим більший період накопичення, тим більша накопичена сума і тим вищий може бути розмір пенсії за інших рівних умов;
3) віку застрахованої особи: чим старша застрахована особа, тим менший період накопичення і тим більший страховий внесок, який повинен бути сплачений;
4) статі застрахованої особи: ця обставина впливає на розмір пенсії, оскільки вона пов´язана з тривалістю життя застрахованої особи та визначає тривалість періоду виплат пенсій і необхідний для цього страховий фонд.
Звичайно величина страхового внеску для жінок в 1,5 раза більша, ніж для чоловіків. Однак є програми страхування, в яких розмір страхового внеску не залежить від статі.
Індивідуальне страхування від нещасних випадків
Страхування від нещасного випадку передбачає виплату компенсації при отриманні інвалідності, тимчасовій втраті працездатності або в разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку.
Не страхують інвалідів I, II, III груп, що не працюють. Якщо страхуються діти чи школярі від нещасних випадків, то страхувальниками є батьки та інші родичі незалежно від їхнього віку, а застрахованими — діти та школярі.
За правилами страхування від нещасного випадку можуть бути застраховані громадяни віком від 1 до 75 років. Страхова сума визначається за згодою сторін і може бути встановлена або як одна сума за страхування всіх ризиків, або окремо за кожним ризиком. Страховий внесок обчислюється на підставі розмірів страхової суми і тарифної ставки.
Страхова сума підлягає виплаті, якщо в результаті нещасного випадку, який трапився із застрахованим впродовж терміну страхування, наступить втрата здоров´я, тимчасова втрата працездатності, інвалідність І, П, III груп або смерть застрахованого. Страхова сума у зв´язку зі смертю сплачується, якщо вона сталася протягом одного року з дня настання випадку.
За наслідками нещасного випадку сплачується такий відсоток від страхової суми, на скільки застрахований втратив здоров´я. При цьому всі виплати обмежуються величиною однієї страхової суми, на яку було укладено договір страхування.
Добровільне медичне страхування
Страховик несе відповідальність за оплату медичної допомоги, наданої за програмою добровільного медичного страхування в медичних закладах. Страхувальниками визнаються юридичні та дієздатні фізичні особи, які уклали зі страховиком договори страхування. Застрахованими можуть бути громадяни віком від 16 до 60 років, за винятком інвалідів I, II, III груп та осіб, визнаних недієздатними.
Страховим випадком є звернення застрахованої особи до медичного закладу. Договір страхування може бути укладений на таких умовах:
— гарантоване надання повного обсягу медичної допомоги;
— гарантоване надання медичних послуг при амбулаторному лікуванні;
— гарантоване надання медичних послуг при стаціонарному лікуванні.
Страхова сума може бути різною для кожної програми або однаковою для всіх обраних програм.
Залежно від результатів попереднього медичного огляду застрахованому встановлюється відповідна група здоров´я — І, ІІ, III.
Страхування відповідальності
Страхування відповідальності — це галузь страхування, де його об´єктом виступає відповідальність перед третіми (фізичними та юридичними) особами, яким може бути завданий збиток (шкода) внаслідок будь-якої дії або бездіяльності страхувальника. Метою страхової відповідальності є страховий захист економічних інтересів страхувальників, здатних заподіяти шкоду третім особам.
Страхування відповідальності передбачає можливість завдання шкоди як здоров´ю, так і майну третіх осіб, яким в силу закону чи за рішенням суду і здійснюються відповідні виплати, що компенсують заподіяну шкоду. Характерним для цієї галузі страхування є те, що поряд зі страховиком і страхувальником, третьою стороною відносин можуть виступати будь-які, невизначені раніше, треті особи. При здійсненні страхувальником страхового платежу не встановлюється особа застрахованого, тобто фізична чи юридична особа, якій має сплачуватися відшкодування. Це з´ясовується тільки при встановленні страхового випадку.
Страховим ризиком визнається факт настання відповідальності страхувальника. Особливістю страхування відповідальності є порядок визначення в договорі страхової суми — ліміту відповідальності. Сторони встановлюють в договорі ліміт відповідальності страхувальника, який бере на себе страховик, що може виникнути при спричиненні страхувальником шкоди (збитків) третім особам.
Соціальне страхування є важливою соціальною технологією, яка лежить в основі систем соціальної роботи у зарубіжних країнах світу.