Естетотерапія

3.14. Ароматерапія

Термін «ароматерапія» з’явився у кінці 20-х років минулого століття. Уперше його запровадив французький хімік-парфюмер Рене-Морріс Гаттенфосс, відкривши цілющі сили лавандового масла. Перша наукова праця по ароматерапії була видана ним у 1937 р.

АРОМАТЕРАПІЯ — це лікування за допомогою різних запахів. Ці запахи, або аромати у вигляді ефірних масел знаходяться у рослинному світі (дерева, кущі, квіти, трави

Сучасні дослідники ароматерапії стверджують, що спілкування з ароматом — це мистецтво, яке може збагатити наше життя, але цьому мистецтву ніде не навчають! Механізм потужного впливу ароматів на людину до кінця не вивчений. Нюх серед усіх людський відчуттів — найбільш загадкове явище. Сам факт впливу ароматів на психічний та фізичний стан людини відомий з прадавніх часів. Слід звернути увагу на ефект естетизації та гармонізації людського стану під дією ароматів, який описують вчені:

Конфуцій (551—479 рр. до н.е.): «Твоя доброчинність, як парфуми, які надають красоту та задоволення не тільки твоєму серцю, але й тим, хто тебе знає».

Ван Вей — китайський філософ (618—907 рр.): «Дія парфумів тебе очищує та відновлює, зміцнює твої думки спокоєм».

Авіцена — персидський філософ, лікар, математик, поет (980—1037 рр.): «Трояндове масло підвищує можливості думки та збільшує швидкість мислення».

Ароматерапія дуже широко використовується у медицині та кулінарії, має тісний зв’язок із смакотерапією. Вона зміцнює природні сили організму, додає здоров’я та краси. Ароматерапія дозволяє використовувати цілющі можливості природи та робити людське життя радісним та щасливим.

Ще у Давньому Єгипті «духмяні трави» застосовувалися для підвищення тонусу. Причому парфумерія у давніх єгиптян була тісно пов’язана з релігією: кожному з сонмів богів був визначений певний аромат. Вже тоді було добре відомо, що аромат рози сприяє відновленню сил при перевтомі та нервозності, аромат м ’яти дозволяє людині зберігати гарний настрій. На Русі часто у бані парилися віниками з горобини та полині: їх запахи відновлюють у людини стан бадьорості.

Цікавим є досвід сучасних спроб підвищити продуктивність праці дорослих людей: виявляється, що під час проведення ділових переговорів можна за допомогою запахів зробити партнерів більш поступливими: так японцям дуже подобаються аромати жасмину, а американцям — грейпфрута.

Європейці активно використовують аромати й для підвищення продуктивності праці: у Мюнхені втомленим секретаршам дають понюхати запах лимона, для працівників фабрик ефективний апельсиновий аромат тощо.

Вчені Японії — найбільш комп’ютеризованої країни світу — провели експеримент на виявлення впливу запахів у робочих приміщеннях на здоров’я та працездатність робітників: виявилося, що аромат евкаліпта знижує сонливість, яка викликана перенапруженням, запах лаванди допомагає зосередитися, жасмин — покращує настрій. Сьогодні на вікнах багатьох японських фірм ростуть лимонні дерева, а поруч із комп’ютером знаходяться тарілочки з дольками лимона.

Багато досліджень впливу запахів на психіку та поведінку людини засекречені військовими відомствами. Проте можливості застосування запахів на благо людини величезні.

Дуже часто запахи пов’язуються людиною з певними подіями. Організм миттєво реагує на приємні та неприємні асоціації та спогади. Причому, ця реакція, як правило, спонтанна. Навіть через багато років запах матері викликає у нас знайомі з дитинства почуття тепла та захищеності; це пов’язане з тим, що у дитинстві ми пізнавали навколишній світ за допомогою органів чуттів. Мова йде про розвиток перцептивних дій дитини (за О. В. Запорожцем), якими вона досить активно користується у процесі опанування дійсності: смак, звук, зір, слух, нюх, дотик. Маленька дитина при знайомстві з новим предметом неодмінно використовує цілий комплекс своїх «перцептивних заходів» щодо його обстеження: дивиться, нюхає, тягне у рот тощо. У більш дорослому віці дитина все ще досить активно використовує свій «нюховий потенціал», наприклад, перед тим як скоштувати незнайому їжу обов’язково перевірить її на запах.

Майже 90% інформації про навколишнє середовище людина отримує через зір, 8% — через вуха. Через ніс «проходить» лише 2% інформації, на відміну від усіх інших живих істот, які більшу частку інформації про світ та про інших тварин отримують саме у вигляді хімічних сигналів-запахів.

Відповідь про те як саме організм людини відрізняє один запах від іншого та де саме це відбувається наука знайшла лише у 90-х роках минулого століття. Виявилося, що у людини обробкою нюхової інформації займається весь мозок. За це відкриття, яке мало досить вагоме значення для медицини та фізіології, американські вчені Лінда Бак та Ричард Аксел були відзначені Нобелівською премією 2004 року.

Запахи мають складну хімічну структуру. Раніше вважалося, що у носі людини знаходяться «спеціалізовані» нейрони, кожний з яких розпізнає свій запах. Бак та Аксел встановили, що кожний рецептор нюхової системи впізнає «свій» ланцюжок на молекулі запаху та відсилає у мозок відповідний сигнал. І лише мозок об’єднує частини повідомлень у єдине повідомлення. У процесі розпізнавання запахів можуть брати участь до тисячі нейронів. Вчені також виділили певні гени, які відповідають за роботу нюхових рецепторів.

У педагогів та психологів-терапевтів особливий інтерес викликає тісний зв’язок між нюханням та емоційним станом людини, що зумовлює цілющу та гармонізуючу силу аромотерапії.

Діти дуже чутливі та вразливі, вони сприймають дію аромотерапії без упередження й тому їхня реакція на ефірні масла завжди позитивна!

Вчені виявили так званий нюховий мозок, який складає ядро лімбічної системи, яка відповідає за емоції, характер та поведінку. Саме тому усі ефірні масла позитивно діють на нервову систему та психічне здоров’я людини.

Більш за все діти полюбляють теплі та солодкуваті запахи. Проте, в силу того, що їх організм знаходиться у стані розвитку, застосовувати засоби ароматерапії слід у мінімальних дозах.

Ефірні масла краще наносити на теракотові або глиняні поверхні, аромомедальйони або подушечки. Добре утримують запах дерево, апельсинова або грейпфрутова шкірка.

Ефірні масла володіють колосальним спектром дій. У кожному з них до півтисячі рідин, що мають цілющу силу рослин. Вченими визначене головне правило користування ефірними маслами в аромотерапії: зробити перевірку на алергію у дитини на певні ефірні масла. При проведенні лікування ароматерапевтичними засобами обов’язковою є консультація лікаря.

Заспокоюють дитину, яка занадто збуджена, плаксива, прокидається вночі, аромати анісу, рози, ладану, сандалу та апельсина.

При подоланні комплексу «Я поганий» та «У мене нічого не виходить» рекомендують вдихання ароматів майорану, базиліку, герані, апельсину та кориці. При поганій адаптації до нових соціальних умов (садочок, школа) — дуже корисний лимон,

При агресіях — потрібно вдихати запах лаванди та ладану.

При апатії — ялівець (рос. — можжевельник).

Достатньо нанести 1—3 краплини масла на аромамедальйон.

Можна згадати сюжет відомої казки Г. Андерсена «Снігова королева» та відтворити його у себе вдома на підвіконні: щоб увесь рік цвіли на вікні герань та рози, так само як у Кая та Герди, та чарівним чином перетворювали розчарування й печаль у силу самовдосконалення!

З давніх давен у практиці народної медицини та педагогіки запахи були не парфумами, а духами-оберігами. Вважалось, що жасмин та роза, аніс, лимон допомагають жінці виносити дитя, а народити легше, якщо дихати ароматами жасмину, гвоздики, вербени та шалфею. Аніс, ромашка та вербена «турбувалися» за те, щоб малюк не відчував нестачі материнського молока. Запах герані, нібито захищав дитину від простуди та допомагав зробитися розумним та рухливим.

В нашій країні, на жаль, ця ідея не отримує широкого розповсюдження, хоча у деяких дитячих садочках та у класах початкової школи вихователі використовують окремі елементи ароматерапії, як правило, з профілактичною метою під час спалахів вірусних інфекцій — розкладають шматочки цибулі, часнику, лимону у приміщеннях, а у садочках використовують відомі в українській народній педагогіці подушечки з сушеними травами, що вважаються заспокійливими, впливають на стабілізацію нервової діяльності дитини.

Сучасними вченими підтверджено, що трава валеріани заспокоює нервову систему, допомагає побороти безсоння (доцільно розмістити гілочки у спальні, або у підвішених біля ліжка подушечках), хвоя має тонізуючий ефект (її місце у гральній кімнаті), лаванда — стимулює роботу головного мозку людини (можна розмістити біля робочого столу).

На думку лауреата Державної премії, доктора хімічних наук Тамари Міширіної, завідувачки лабораторії флейвохімії Інституту біохімічної фізики РАН, організм людини сам безпомилково обирає запахи.

Що нам приємно, те скоріш за все й корисно!

За бажанням можна комбінувати лікарські трави між собою, створювати букети цілющих ароматів «на всі випадки життя». Доцільно залучати при цьому саму дитину й створювати різні композиції запахів у різних подушечках.

У подальшому для стимулювання власного самопочуття дитина сама обиратиме певний аромат власної композиції в залежності від самопочуття.

Цікавим елементом методики використання ароматерапії для дітей може стати залучення дітей до процесу самостійного виготовлення ними ароматичних масел. Найбільш вдалими технологіями у даному контексті можуть стати: анфльораж та мацерація.

Анфльораж — виділення ароматичних речовин з квітів з використанням прошарку чистого жиру, на який викладаються свіжі квіти (наприклад, жасмин), через добу квіти замінюють свіжими. Процес повторюють доки жир не вбере в себе достатню кількість ефірного масла.

Мацерація. Рослини (календула, морква, персик) розміщують у колбі з теплою рослинною олією, клітини з ароматичною речовиною руйнуються й ефірне масло переходить у розчин. Впродовж декількох днів колбу періодично ретельно струшують.

Особливу увагу педагогам та батькам слід приділяти запаху в приміщеннях, де знаходяться діти (дитяча кімната, групова кімната, клас), адже досить часто «панівні» запахи не відповідають поняттям «приємний», «нейтральний», «свіжий» тощо. Перебуваючи у таких приміщеннях, діти часто відчувають неприємні дискомфортні стани: сум, апатія, в’ялість, байдужість, бажання швидше вийти у коридор, на вулицю, на свіже повітря. Легко помітити, як швидко змінюється загальний настрій дитини та її активність при таких змінах «нюхової інформації».

Використання ефірних масел у дитячій кімнаті дозволить розв’язати відразу два завдання:

підтримувати у дітей гарний настрій;

вилікувати простудні захворювання та порушення сну.

Привертає увагу педагогів асоціативна властивість ароматів, яка дозволяє викликати у людини численні асоціації. Запахи фіксуються в пам’яті та пробуджують картини та образи минулого та так само як фотографії, можуть допомогти розвитку творчого мислення через активізацію уяви та фантазії в художніх видах діяльності. З великим інтересом виконують діти завдання типу:

«Намалюй запах...» (або називають чого, або дають понюхати аромамедальон);
«Вгадай, який запах зобразив твій друг на малюнкові»;
«Станцюй запах.»;
«Зіграй на музичному інструменті запах.»
«Чим пахне осінь? Зима? Весна? Літо?» тощо.

Таким чином, активно використовуючи багатий досвід аромотерапії у корекційній роботі з дітьми, можна говорити про виховання

АРОМАКУЛЬТУРИ особистості як складової гармонійного розвитку дитини!

Цей вид естетотерапії має великі перспективи у педагогічній науці та практиці при роботі з дітьми з порушеннями емоційно-чуттєвого балансу, оскільки є ефективним засобом самовираження людини та пошуку її гармонії із Всесвітом. Запах може стати важливим, гармонізуючим елементом загального образу людини.

Література

1. Ароматерапия / Дэнис Вичелло Браун. — Пер с англ. — М.: ФА- ИР-ПРЕСС, 2003. — 272 с.

2. Бризз А. Азбука ароматов. — Харьков: Клуб «Гармония», 2006. — 28 с.

3. Девис Патриция. Ароматерапия то А до Я. — М.: Фаир-Пресс, 2004. — 672 с.

4. Литвинова Татьяна. Ароматерапия: профессиональное руководство в мире запахов. — Р. н/Д.: Феникс, 2003. — 416 с.

5. Шеврыгин Б. В. Ребенок и ароматы.