Естетотерапія

3.13. Анімалотерапія (петтерапія, дельфінотерапія)

Зоотерапія

У сучасній теорії та практиці представлена декількома самостійними напрямами: петтерапія, дельфінотерапія, іпотерапія. Здійснюються окремі спроби використовувати з терапевтичною метою корів, поні та інших тварин, що чинять яскраво виражений лікувальний вплив на людину, у першу чергу з порушеннями емоційного характеру та з проблемами розвитку опорно-рухового апарату.

Петтерапія

Анна Марголина (Редмонд, Вашингтон) стверджує, що петтерапія — порівняно нове явище у США. Це — терапія хворих за допомогою домашніх тварин. Однією з перших терапевтичний ефект від перебування у палаті хворої людини собаки помітила Елайна Сміт, коли працювала у лікарні в Англії. Тоді в неї виникла ідея використовувати собак, яких спеціально навчають, для підтримки та розради пацієнтів. Першими собаками-терапевтами стали кілька німецьких вівчарок та колі. Пізніше була створена Міжнародна організація терапії тваринами (Pet Therahy International), яка займається пропагандою петтерапії, навчанням собак, вирішенням юридичних питань, питань страхування собак та їх власників тощо.

На думку Міжнародної організації терапії за допомогою тварин сама поява собаки у лікарняній палаті вносить пожвавлення у стерильну буденність, пожвавлює розмови, пом’якшує серця. Люди здатні відволікатися від важких дум та болі, коли погладжують блискучу собачу шерсть, відчувають тепло дружніх лап.

Більш ефективним є використання тварин в системі ААТ (Animal Assisted Therahy), коли вони вміють робити щось особливе. Наприклад, у штаті Вашингтон існує організація «Лапи за здоров’я» (Paws for Health), де тварини та їх власники можуть пройти тренінг та отримати сертифікат «терапевтів». Одна з програм має назву «Читаючи із Ровером». Собаки, навчені за цією програмою, допомагають дітям, які з певних причин відчувають труднощі у навчанні, полюбити книги. Коли дитина читає вголос, собака сидить перед нею та слухає з виразом глибокої та конценрованої уваги, ловлячи кожне слово. При цьому, на відміну від вчителів та батьків, собака

демонструє щиру зацікавленість;
утримується від критичних зауважень;
не виявляє роздратування та втоми.

Інший приклад терапії — це розвиток у дітей моторних навичок та вміння виконувати інструкції. У цьому разі, замість нудних занять-вправ, дітям пропонують, наприклад, застебнути нашийник на собаці або кішці, пристебнути та відвернути поводок, причесати тваринку, дати їй ласощі тощо.

Діти з гіпертрофованою активністю, які у звичайному житті не здатні здійснювати будь-які нормальні дії, через занадто високий рівень тривожності, при контакті з кішками заспокоюються настільки, що можуть нормально взаємодіяти з тваринами та з іншими людьми.

Лікування за допомогою тварин охоплює й такі категорії пацієнтів (і дітей, і дорослих), що страждають на:

серцево-судинні захворювання;
гіпертонію;
депресії;
аутизм;
синдром Дауна;
враження головного мозку з проявами залежностей або агресивності;
самотність або ізоляцію;
пригніченість та низьку самооцінку тощо.

Безумовно, тварини є стимуляторами посмішок, нерідко й сміху. Крім того, вони володіють здатністю «дарувати любов» та надавати впевненість, не «критикують», не «дискримінують», стимулюють потребу надавати допомогу та захист.

Оскільки дітям простіше знайти «спільну мову» з собакою, ніж з дорослим терапевтом або іншими дітьми, собаки можуть навчити аутичних дітей звертати увагу на «мову тіла» — жести, вирази обличчя, залучити до спільних ігор, пробудити інтерес до спілкування.

Метою петтерапії може бути також:

підвищення впевненості у собі;
тренування пам’яті та уваги;
адаптація до інвалідного візка;
розвиток соціальних навичок тощо.

При певних захворюваннях собаки можуть виступати у ролі співлікаря, тобто допомагати медичним працівникам встановити контакт з тими пацієнтами, які в силу ряду психофізичних причин відмовляються від спілкування з лікарем, психологом.

Собака (як найчастіше залучена у петтерапію домашня тварина) повинна володіти певними якостями: перш за все вона має бути спокійною та дружелюбною. При цьому її дружелюбність повинна врівноважуватися гарними манерами: вона не повинна стрибати на людей, ставити їм лапи на коліна, нюхати їх, облизувати. Її не повинні лякати та насторожувати сторонні, незвичні предмети (інвалідні візки, палиця у руках людини тощо), запахи ліків, різкі звуки, нестандартна поведінка. Важливо, щоб собака любила свою роботу та виявляла до людей живий, справжній інтерес. Собака, яка після декількох хвилин спілкування відвертається та починає шукати бліх або рветься до дверей, здатна принести більше шкоди, ніж користі, оскільки може викликати неприємне для хворої людини відчуття: мовляв ти нікому такий не потрібний, навіть собаці!

Вченими виділяється так званий ефект «покращення якості життя» (в першу чергу для самотніх людей та дітей, що ростуть без братів та сестер), який також може бути створений за допомогою собаки-терапевта. Ефект полягає у тому, що: по-перше, долається самотність як така, по-друге, людина починає відчувати себе зайнятою, корисною, вона може когось погладити, приголубити, приділити комусь увагу, відчуває впевненість у тому, що інша істота її прийме, не відмовиться від неї, не стане обговорювати ні зовнішність, ні психічний стан, ні минулі справи.

Залишаються відкритими у петтерапії такі питання, як захист тварин за умов грубого поводження з ними психічно або розумововідсталих хворих, можливість виникнення алергії на шерсть тварин, ризик укусів тощо.

Гарантією успішності подальшого розвитку ідеї петтерапії може стати комплексний підхід до неї різних наук (медицина, зоологія, психологія, педагогіка тощо).

Дельфінотерапія

На сьогодні дельфінотерапія — досить модний нетрадиційний метод лікування. Ця терапія сприяє лікуванню таких захворювань: синдром Дауна, дитячий аутизм, ураження головного та спинного мозку, депресії, синдром хронічної втоми (астенічний синдром), м’язову астенію, нервову анорексію (відмова від їжі), посттравматичний синдром, затримку психічного розвитку, рак тощо.

Піонером дельфінотерапії вважається американський лікар Д. Натансон, який розпочав займатися нею у 1978 році у океанаріумі «Світ Океану» у Флориді.

На думку Д. Натансона, ефект виховного, терапевтичного впливу на хворих дітей полягає в підсилені здатності концентрувати увагу, яку можна досягти лише за умов досить сильної мотивації. Адже «спілкування» з дельфіном завжди було для людини одним з найпотужніших емоційно-забарвлених моментів. У випадках, коли функцію вчителя виконував дельфін, були отримані вражаючі результати: навчання відбувалось у чотири рази швидше, якщо винагородою за старанність виступала можливість спілкування з цими тваринами. Цей напрямок досліджень Д. Натансон назвав «дельфіно-гуманістичною терапією» («Dolphin human therapy»).

Програма «Dolphin human therapy»:

Стандартна тривалість (для дітей з відхиленнями у розвитку) — 5 діб.
Тривалість сеансу — 40 хв.
Перший сеанс: підготовчий (дітям дозволяють лише торкатися дельфінів)
Наступні сеанси: діти знаходяться у воді разом з тваринами.
Багаторівневість лікувально-корекційного впливу на дитину та родину: одночасно, крім занять у басейні, ведеться інтенсивна групова психотерапія, робота з психологом, лікарем та іншими фахівцями.

Як варіант методики, апробованої у Флориді: батьки та діти 3—9 років з проблемами у розвитку плавали разом з дельфінами 4 сеанси, мінімум по 20 хвилин кожний.

Велику роль у цій терапії відіграє спілкування психотерапевта з батьками. У ході експерименту найбільш цікавою була поведінка саме батьків: якщо на першому сеансі плавання у басейні разом з дельфінами батьки особливо інтенсивно контролювали своїх дітей, то у подальшому вони вже більше грали з дітьми, а потім всі разом спілкувалися з дельфінами. Таким чином, у басейні, у присутності «третіх осіб» — дельфінів, швидкими темпами розвивалося взаєморозуміння та взаємодія між батьками та дітьми. Досягнуті результати зберігались і в домашніх умовах, вони були настільки відчутними, що батьки прагнули знову поновити сеанси дельфінотерапії.

Цікавою й незвичною є ще одна терапія з використанням дельфінів: «краніо — сакральна терапія» («cranio — sacral therapy») — це мануальна терапія у поєднанні з масажем, або інтегрально-тілесна терапія. Ця робота проводилась у теплих водах Мексиканської затоки, в лагуні, яка відокремлена від океану невисокою огорожею, де тривалий час мешкає в умовах відносної свободи популяція дельфінів.

Терапія проводилася для важких інвалідів з церебральним паралічем, аутизмом, різними ураженнями головного та спинного мозку тощо. Суть методики полягає у тому, що: пацієнт плаває на поверхні води за допомогою надувних засобів для плавання, які залишають відкритими значні частини його тіла у воді. Хворим займаються одночасно три терапевти (у шість рук), які стоять по пояс у воді. Дельфіни плавають поруч та часто торкаються пацієнта своїми тілами (їх цьому спеціально навчають). Працюють з пацієнтом досить тривалий час: за дві доби вони знаходяться у такому приємному, розслабленому стані тіла та духу не менш ніж 6 годин.

Для дітей з різноманітними відхиленнями існує програма «повного кола» (Флорида), яка передбачає участь дітей у рятуванні та реабілітації морських тварин: дельфінів, черепах, риб тощо. Досить важливим є той факт, що діти не лише граються з тваринами, а й опікуються ними: годують, доглядають маленьких тварин-сиріт, травмованих тварин. Участь у такій діяльності позитивно впливає на розвиток мовлення та адаптацію у людському суспільстві, на впевненість у собі та настрій дитини.

Така робота з дітьми-правопорушниками проводилася вже із 70-х років: діти вчилися будувати стосунки у спільноті дельфінів, а потім у людському товаристві.

Дієвість дельфінотерапії вчені намагаються пояснювати з різних точок зору:

електроенцефалогічні дані, які були отримані у ході проведення дельфінотерапії (заміри проводилися до та після сеансу), свідчать про зниження рівня збудженості ЦНС та загальну релаксацію організму;
психоімунологічні дослідження показали, що в організмі відбувається продукування ендорфінів — гормонів, що відповідають за гарний настрій та самопочуття (адже будь-які сильні позитивні емоції та дієва психотерапія призводять до появи ендорфінів у головному мозку);
є припущення про екстрасенсорні впливи дельфінів на людину: як цілителі вони діють на об’єкт міцним біоенергетичним полем;
механістична точка зору робить ставку на ехолокацію: дельфін розглядається як джерело ультразвукових сигналів, що діють на біологічно активні точки організму людини (своєрідна фізіотерапія);
дельфін, на відміну від домашніх тварин, має таємничий романтичний ореол: йому приписуються магічні, навіть надприродні якості: від зустрічі, від безпосереднього контакту з ним заздалегідь очікують якогось дива, надзвичайного лікувального ефекту. Якщо діти занадто малі, то їм передається очікування батьків;
найбільш ефективні випадки дієвості дельфінотерапії відбувались у ситуації, коли з пацієнтом та його оточенням працювала ціла команда фахівців, а спілкування з дельфінами — це лише верхівка айсберга;
ефективність дельфінотерапії (особливо у варіанті краніо- сакральної дельфінотерапії) пов’язують з додатковими ефектом дії теплої води (водна терапія) та повним релаксаційним розслабленням організму; у випадках, коли пацієнти активно рухаються у воді разом з дельфінами, ефект розслаблення залишається достатньо значущим — адже тренер пояснює учасникам, що дельфіни бояться різких рухів і тому треба намагатися рухатись якомога плавніше;
дельфіни легко вступають у контакт з людиною, виявляють дружні й теплі стосунки, що часто має терапевтичний ефект для дітей з дефіцитом материнської любові та тілесного контакту;
активна взаємодія з дельфінами у воді передбачає гру, як відомо, ігрова психотерапія — один з засобів відновлення психічних функцій у дітей.

Взаємозв’язок дельфінотерапії з іншими видами естетотерапії представлено схемою на рис. 2.10.

Схема зв’язку дельфінотерапії з іншими видами естетотерапії

Рис. 2.10. Схема зв’язку дельфінотерапії з іншими видами естетотерапії

Існують різні центри дельфінотерапії: Московський дельфінарій (О. Л. Бутова), ООО «Утрішський дельфінарій (Л. М. Муха- метов) та інші.

Література

Див.: материалы 11 Ежегодного Международного симпозиума по дельфинотерапии (сентябрь 1995 г. Москва).