Естетотерапія

2.9. Лекція: Фототерапія

Визначення фототерапії. Психолого-педагогічні функції фототерапії.

Фототерапія у контексті психотерапії мистецтвом та арттерапії.

Загальна характеристика різних технік, ігор та вправ у фототерапії:

Розвиток візуального та понятійного мислення, пам’яті, уваги, дрібної моторики;
Загальні теми (свята, пори року, стихії, кольори навколо нас тощо);
Самосприйняття;
Робота у парах;
Колективні вправи;
Техніки, ігри та вправи мультимодального характеру.

Визначення фототерапії. Психолого-педагогічні функції фототерапії

Фототерапія вважається одним з новітніх напрямків розвитку арттерапії на сучасному етапі, незважаючи на досить тривалий період існування самого мистецтва фотографії.

Терапевтичний ефект фотографії привертає до себе увагу представників різних психотерапевтичних напрямків, які намагаються пояснити психокорекційний, психопрофілактичний та розвивальний вплив фотографії на особистість:

Бурно М. Є. розглядає фотографію як одну з форм терапії творчим самовираженням;
Кук И., Лей Дж., Паузи Дж. пропонують використовувати фотографію у контексті ігрової та ігрової сімейної терапії;
авторські програми А.І. Копитіна трактують фототерапію як комплексну багатофункціональну терапію мистецтвом. Автор підкреслює ефект, що «зберігає здоров’я» у лікувально-корекційному впливі фотографії на особистість починаючи з 3—4 річного віку та закінчуючи людьми похилого віку.

Копитін А. І. дає таке визначення фототерапії:

ФОТОТЕРАПІЯ — це своєрідний засіб самовираження, самопізнання, соціалізації та емоційно-чуттєвого виховання людини.

Фототерапія передбачає роботу з готовим матеріалом, або створення оригінальних авторських знімків.

Таким чином, основним змістом фототерапії є створення та/або сприймання фотографічних образів, яке доповнюється обговоренням та різними видами творчої діяльності (образотворча діяльність, рух та танці, драматизація, художній опис тощо).

Розрізняють три основні форми організації фототерапевтичної діяльності:

індивідуальну;
індивідуально-групову;
групову.

Саме «технізоване» мистецтво фотографії багатогранне (інтегрує в собі різні види творчої діяльності).

Фотографію можна розглядати як гру:

вибір-гра з реальністю та її візуальним відображенням; комбінування;
створення сюрреальності тощо.

Фотографія це:

самопрезентація людини — представлення себе у певному образі реальній або уявній аудиторії; своєрідний міні-спектакль;
інструмент для дослідження тілесного образу «Я».

Окремий цілющий ефект роботи з фотографією — нарративний, або описовий: супроводження показу фото певною розповіддю.

Психолого-педагогічні функції фотографії (за А. І. Копитіним):

фокусування/актуалізації (оживлення спогадів та повторне їх переживання людиною);
стимулювання (при роботі з фотографією відбувається активізація різних сенсорних систем — зір, кінестетика, тактильна чутливість тощо);
організація (інтегрування) (координація різних сенсорних систем, поява різних асоціації);
об’єктивація (здатність фотографії робити видимими переживання та особистісні прояви людини, що відображаються у зовнішності та вчинках);
відображення динаміки зовнішніх та внутрішніх змін
(якщо маємо достатню кількість знімків для ретроспективного аналізу);
смислоутворююча (здатність фотографії допомогти людині побачити смисл вчинків та переживань);
деконструювання (звільнення людини від неправильних, «сконструйованих» значень та формування нової системи значень);
рефреймінга та реорганізація (використання фотоколажа та фотомонтажу);
утримування (контейнірування) (фотографія здатна «утримувати» почуття від їх підсвідомого відреагування у реальності; ідея сублімації);
експресивно-катарсична (емоційне очищення, звільнення від важких переживань);
захисна (забезпечує дистанціювання від травматичних переживань, певний ступень контролю над ними, саме людина може визначити момент, у який знімки можуть бути показані).

Фототерапія у контексті психотерапії мистецтвом та арттерапії

На сучасному етапі розвитку психотерапія мистецтвом представлена 4-ма основними напрямками:

арттерапія,
драматерапія,
музикотерапія,
терапія танцем.

Оскільки фототерапія — це візуальне мистецтво, то цілком ймовірно представити його складовою арттерапії.

У складі арттерапії фототерапія виступає як діагностуючий, розвивальний або психопрофілактичний прийом. Тому цей вид психотерапії можна вважати естетотерапевтичним.

Сам термін «образотворче мистецтво» пов’язаний з процесом зміни (при цьому фотографія — лише фіксує наявне!) форм та методів художньої практики. За останні десятиліття художниками були успішно освоєні нові жанри та напрями образотворчого мистецтва:

ассамбляж (колаж у об’ємному представленні) та робота з об’єктами,
інсталяція,
хеппенінг та перфоменс.

Всі вони передбачають створення образів з готових (!) предметів та художню організацію простору. Тому мистецтво фотографії сьогодні можна включати у арсенал арттерапевтичних зображувальних засобів.

Серед найбільш актуальних організаційно-змістових питань фототерапевтичної роботи виділимо такі:

вартість: сучасна побутова фотографія є досить дешевою та доступною за ціною для багатьох людей; це досить економічний арттерапевтичний засіб у порівнянні з іншими. Можна використовувати власні фотоапарати, або користуватися вже готовими знімками з сімейних фотоальбомів;
складність процесу фотографування: застосування фотографії у фототерапії не вимагає технічної майстерності, витрати сил та часу залежатимуть від психологічних потреб самої людини;
природність: фотографія схожа з природнім процесом і у цьому сенсі вона є своєрідним «мікрокосмосом», який відображає безліч відносин між різними елементами реальності з її циклами змін (за А. І. Копитіним).

Загальна характеристика різних технік, ігор та вправ у фототерапії

За даними спеціалістів у галузі фототерапії представлені техніки, ігри та вправи можна використовувати як своєрідні засоби психологічного та естетотерапевтичного впливу на дитину, як складову різних реабілітаційних та розвивальних програм.

Усі техніки, ігри та вправи поділено на групи в залежності від їх основного призначення.

РОЗВИТОК ВІЗУАЛЬНОГО ТА ПОНЯТІЙНОГО МИСЛЕННЯ, ПАМ’ЯТІ, УВАГИ, ДРІБНОЇ МОТОРИКИ

Фотографування пов’язане з вибором об’єктів, ракурсів та моментів зйомки, тому є фактором розвивального впливу на дитину. Найбільш значущим воно є для дітей з обмеженими пізнавальними можливостями або неврологічними порушеннями.

Техніка «Схожі предмети»: фіксується на плівку внутрішня або зовнішня схожість предметів; пояснення дитиною свого вибору та створення композицій.

Техніка «Система послідовного порядку»: фотографування предметів, що мають певні відмінності за якоюсь якістю: об’єм, розмір тощо.

Техніка «Горизонтальне та вертикальне»: фотографування декількох предметів, що розташовані вертикально або горизонтально, пояснення дитиною свого вибору.

Техніка «Ближче-подалі», «Вище-нижче», «Справа — зліва»: по аналогії з попередньою технікою.

Техніки фотоколажів: «Предметні композиції», «Дім, сад, магазин», «Карта району або міста».

ЗАГАЛЬНІ ТЕМИ (СВЯТА, ПОРИ РОКУ, СТИХІЇ, КОЛЬОРИ НАВКОЛО НАС ТОЩО)

Основною метою проведення технік цієї групи є актуалізація та вираження різних, у тому числі й складних, негативних почуттів, їх усвідомлення та інтеграція (емоційний розвиток). Розвиток самоконтролю. Розкриття творчих можливостей дитини.

У назвах технік фіксується сама ідея вправи-фотографування. Як правило, усі роботи закінчуються створенням плакатів, міні альбомів-книжок з фіксацією дитячих пояснень-розповідей.

Техніка «Робота з полярностями»: створення серії знімків, у яких будуть представлені предмети з діаметрально протилежними зовнішніми або внутрішніми характеристиками, або такі, що викликають протилежні почуття.

Наприклад: «Велике та маленьке», «Прекрасне та потворне», «Приємне та неприємне» тощо. Можна свій вибір супроводжувати текстами з художніх творів або Біблії.

Техніка «Свято»: створення серії знімків сімейного, або релігійного або світського свята, певним чином організувати знімки у просторі, обговорити у групі.

Техніки «Пори року», «Стихії», «Кольори навколо нас», «Ілюстрації» мають схожий тип завдань і досить виражений діагностичний компонент для виявлення найбільш складних внутрішніх переживань та проблем дитини.

САМОСПРИЙНЯТТЯ

Основна мета — актуалізація та виявлення почуттів, пов’язаних з різними періодами життя людини, їх усвідомлення та інтеграція.

Техніка «Лінія життя»: робота з готовим фотоматеріалом з сімейного альбому дитини; Основне завдання — вибір найбільш значимих (цікавих, складних) моментів у житті, обговорення.

Техніка «Грані мого «Я»: продовження ідеї попередньої техніки з акцентом на пошук фотографій, що відображають різні особистісні прояви: «Я — дитина»,

«Я — син»,

«Я — дошкільник»,

«Я — рибалка»,

«Я — співак» тощо.

Техніка «Автопортрет»: вибір найбільш «сутнісних фотографій дитини.

Техніка «Мої друзі у минулому та у теперішньому».

Техніка «Почуття та настрої у даний момент»: фотографування на заняттях; краще використовувати моментальне фото «Полароід» або цифрові камери.

Техніка «Мої секрети», «Світ моїх захоплень».

РОБОТА У ПАРАХ ТА КОЛЕКТИВНІ ВПРАВИ

Основне завдання педагога — актуалізація та вираження й усвідомлення почуттів у контексті групи. Отримання нового досвіду спілкування. Розвиток здібності розуміти почуття інших людей.

Техніка «Розмова»: невербальне спілкування між учасниками групи з використанням власних фотографій, основне завдання — створити спільний фотоколаж — наші спільні та відмінні риси, обговорення результатів роботи у групі.

Техніки «Спільний фотоколож», «Спільний фотопроект».

Техніка «Створення портрету»: на основі використання фотографій партнера та додаткових матеріалів з основним завданням — передати головну сутність людини.

ТЕХНІКИ, ІГРИ ТА ВПРАВИ МУЛЬТИМОДАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

Основною ідеєю цієї групи технік є актуалізація, вираження та усвідомлення почуттів у контексті групи. Розвиток міжосо- бистісної компетенції та навичок включення у спільну діяльність. Розвиток тілесного самоусвідомлення та розвиток вміння розуміти почуття інших людей та «Мову тіла»:

Техніка «Фотографія у поєднанні з вільним рухом».
Техніка «Виразні жести і пози».
Техніка «Танок почуттів».
Техніка «Живі скульптури».
Техніка «Галерея образів».
Техніка «Робота з гримом»: робота у парах «Гример-актор»; особливістю виконання цієї техніки — це обов’язкове спостереження себе у дзеркалі перед тим, як відбудеться фотографування.

Основна ідея кожної з технік окреслена самою назвою-підказкою. Виконання завдання супроводжується фотографуванням найбільш значущих моментів з наступних обговорення у групі та створенням колажів, виставок, плакатів тощо.

Крім зазначених технік роботи з фотоматеріалом варто зазначити деякі аспекти використання цього естетотерапевтичного ефекту у повсякденному житті дитини.

Відомо який позитивний, суто естетичний ефект, справляє наявність на робочому столі людини фотографії її близьких; як часто ми розміщуємо у своїх квартирних інтер’єрах цікаві сімейні фотографії, вважаючи при цьому, що таким чином створюється своєрідний цілющий мікроклімат у побутовому середовищі. Цей ефект варто застосовувати й у роботі з дітьми, що знаходяться у дошкільних закладах. Зарубіжними дослідниками підтверджений ефективний прийом розташування в особистому куточку дитини поряд з її улюбленими іграшками фотографії членів родини (мами, тата, сестер, братів, тощо), це створює ефект присутності близької людини, захищеності й психологічної безпеки дитини.

Окремим блоком можна виділити роботу з сімейними фотоальбомами. Діти люблять розглядати власні альбоми, супроводжуючи цей огляд досить емоційним, яскравим коментарем. Аналіз знімків розміщених у фотоальбомах, дає можливість стверджувати про абсолютну більшість саме позитивних, яскравих, «щасливих» моментів, що їх фіксує у нашому житті фотооб’єктив. До таких моментів хочеться повернутися, згадати, ще раз пережити їх за допомогою фотографії. Тому такі теми дитячого життя як:

«Новий рік»;
«Мій день народження»;
«Ми на відпочинку»;
«Ми на морі» тощо стають улюбленими темами саме дитячого перегляду фотоальбомів.

Естетотерапевтичний ефект цього виду діяльності очевидний. Його можна порівняти з ефектом слухання дитиною улюбленої казки, очікуваним спілкуванням з батьками, цікавою грою.

Література

1. Бурно М. Е. Терапия творческим самовыражением // Практическое руководство по терапии творческим самовыражением / Под ред. М. Е. Бурно. — Москва: Академический проект, 2002.

2. Копытин А. И. Основы арт-терапии. — СПб.: Лань, 1999.

3. Копытин А. И. Фототерапия как средство деконструирования гендера // Психология и психотерапия. Психотерапия детей, подростков, взрослых. Материалы IV Всеросийской конференции. — СПб.: Иматон, 2002. — С. 38—41.

4. Копытин А. И. Тренинг по фототерапии. — СПб.: Издательство «Речь», 2003. — 96 с.

5.Лей Дж., Хаузи Дж. Автопортретные изображения для игры с песочницей // Практикум по игровой психотерапии / Под ред. X. Кэдью- сон, Ч. Шефера. — СПб.: Питер, 2000.