Естетотерапія

2.7. Лекція: Музикотерапія при заїканні

Психотерапія заїкання.

Психофізіологічні механізми впливу музики на людину.

Аналіз методик музикотерапії при лікування заїкуватості.

Психотерапія заїкання

Психотерапії при заїканні традиційно відводиться значне місце. Виокремлюють різні форми психотерапевтичного впливу на дитину, яка заїкається:

раціональна психотерапія;
сугестивна психотерапія;
групова психотерапія.

В основі психотерапії заїкання лежать медико-психологічні заходи, що спрямовані на перебудову порушених взаємин людини з навколишнім світом та перебудову емоційної сфери особистості. Мова йде про допомогу дитині у подоланні страху, невпевненості у собі, хвилювання. Тому можна цей напрям психотерапевтичної діяльності віднести до естетотерапевтичного впливу з налагодження психологічного комфорту дитини.

Основний механізм такого корекційного впливу полягає у знятті негативних емоцій та вихованні позитивних емоцій, які мають величезний компенсаторний потенціал, що стимулює нервову систему на подолання труднощів у складному процесі оволодіння навичками правильного злітного мовлення.

Вихідним моментом при організації психотерапевтичної допомоги дитині має стати попереднє (опосередковане, через рідних, близьких, лікарів, вихователів тощо) або безпосереднє (психотерапевтична бесіда) знайомство з індивідуально-особистісними причинами виникнення даного захворювання.

При проведенні раціональної психотерапії, або вербального психотерапевтичного впливу Основною метою дій естетотерапевта є допомогти дитині чітко усвідомити ті обставин, при яких з’являється страх мовлення.

При проведенні сугестивних (гіпнотерапія, навіювання, самонавіювання, аутогенна психотерапія) методів основною метою роботи естетотерапевта є активізація емоційного фактору. Часто зняття заїкання відбувається одномоментно, а потім закріплюється у ході проведення психотерапевтичних занять.

Гіпнотерапія спрямована на подолання у дитини негативних чинників страху. Як правило заняття проводиться у спеціально обладнаному приміщенні з групою 8—10 осіб.

Самонавіювання як методику розроблено В. М. Бєхтєрєвим у 1911 році. Створена й її модифікація для використання при логоневрозах (заїканні). Ця методика розрахована на роботу з більш дорослими дітьми, які володіють певними навичками свідомого керування власною поведінкою.

Сеанс самонавіювання проводиться таким чином:

Дитина зручно розміщується в кріслі, прикриває очі та повторює в затверджувальній формі:

«Я говорю добре, вільно, плавно й злитно. Не розриваю слів та фраз. Саме так я промовляю ряд звуків «А О У І»; я плавно й злитно промовляю усю фразу, саме так я промовляю ряд цифр «1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10». Страху мовлення більш немає. Я завжди й всюди відчуваю себе впевнено та спокійно тощо.

Головною умовою успішності такого сеансу є активне прагнення самої дитини уявити себе такою, що говорить добре, розмовляє без заїкування вдома, у школі та в інших ситуаціях.

Таке самонавіювання варто проводити двічі-тричі на день. Останній раз — перед сном, коли з’являються найкращі умови для його проведення та реалізації.

При аутогенному тренуванні основною метою є послаблення м’язів артикуляційного апарату, зняття почуття скутості, напруги в зоні діафрагми та судомних нападів у кінцівках.

Аутогенне тренування розроблено В. М. Шкловським для дорослих у 1994 році. Воно передбачає виконання 16 вправ. Сеанси проводяться тричі на день. Спочатку заняття тривають 10—12 хвилин (для дорослої людини). Закінчується сеанс підкиданням рук із стиснутими кулаками, глибоким вдихом та відкриванням очей.

У таблиці 2.6 наведені два варіанти проведення сеансу для дорослої людини (варіант В. М. Шкловського) та для дитини дошкільного віку:

Таблиця 2.6. МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ АУТОГЕННОГО ТРЕНУВАННЯ

№	ДЛЯ ДОРОСЛОЇ ЛЮДИНИ	ДЛЯ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1	Підготовча вправа. Загальне розслаблення. Людина сидить на стільці, голова опущена, очі прикриті, руки на стегнах. Повторює за ведучим, а потім самостійно формулу: «Я абсолютно спокійний».	— Діти, давайте уявимо себе маленькими курчатками, які щойно вилупились з яйця. Уявимо, що ніжний дзьобик мами-курочки пестить ваше пір’ячко і вам хочеться спати. Голівка ваша опущена, очі прикриті, і маленькі крильця опущені...
2	Відчуття важкості в одній руці. «Моя права рука стає важкою» (для лівші — ліва).	Уявимо, що ваша права ручка-крильце дуже багато працювала і втомилася, вона така важка що ви не можете підняти її...
3	Відчуття важкості в обох руках. «Обидві руки стали важкими».	І ліва ручка втомилася, вона весь день допомагала правій і теж дуже-дуже втомилася. Вона дуже важка...
4	Перехід до відчуття тепла. «Моя права рука тепла» (для лівші — ліва).	Сонечко піднімається все вище і вище. Його промінчики прогрівають вашу праву ручку. Простягнемо її до сонечка і відчуємо його ніжне тепло на нашій ручці...
5	Відчуття тепла в обох руках.	А тепер простягнемо вашу ліву ручку-крильце до сонечка і відчуємо, як тепло проходить крізь ваші ручки...
6, 7, 8, 9	Вправи аналогічні попереднім — відчуття важкості та тепла у ногах.	Ви цілий день гуляли, бігали, стрибали і ваші ніжки дуже втомились. Права ніжка стала дуже важкою і більш не хоче відриватися від підлоги... Ваша ліва ніжка теж стала важкою і не хоче більш гуляти, стрибати. Вона не хоче покидати свою праву сестричку... А тепер уявімо, що навколо нас розлився велетенський потік теплої води і ваша права ніжка першою опинилась в цій приємній теплій-теплій водичці. Вашій правій нозі дуже приємно й тепло... Ваша ліва нога теж відчуває це тепло, яке наче розливається по всій вашій нозі. Вам дуже тепло й приємно відчувати дотик цієї теплої води...
10	«Серце б’ється спокійно, рівномірно».	Ваші руки і ноги важкі й теплі. Ви втомились і хочете відпочити. Закриємо очі і прислухаємося до тиші. Ви чуєте як б’ється ваше сердечко. Його можуть почути лише дуже уважні, слухняні дітки-курчата. Серденько б’ється спокійно, рівненько: тук-тук, тук-тук...
11	«Я дихаю абсолютно спокійно».	Ви відпочиваєте і дихаєте спокійно. Вдихаєте ніжне повітря і відчуваєте як воно вас наповнює і виливається назовні. Від цього стає так приємно й спокійно...
12	«М’язи грудей, живота та діафрагми розслаблені».	Повітря наповнює ваші маленькі легені і ви перетворюєтесь на повітряні кульки. Животик у курчат розслаблений і ви ось-ось зринете в небо до теплого сонечка...
13	«М’язи обличчя розслаблені».	Ви, курчата-кульки, піднімаєтеся все вище і вище. Ніжні хмаринки торкаються вашого обличчя і розслаблюють його. Вам стає дуже приємно. Щічки, лобик, дзьобик, бровки ніби вільно висять у повітрі...
14	«Нижня щелепа вільно опускається вниз».	Вам так приємно, що хочеться вдихнути більше цього казкового світлого повітря. І ви повільно (щоб не припинити цю казку!) опускаєте нижню щелепу. І вона теж висить у казковому повітрі... Це так приємно...
15	«Язик стає абсолютно вільним та м’яким».	Ваш язичок відчуває цю свіжість і чаклунство. Він вільно лежить у ротику, він стає м’яким, як хмаринка...
16	«Я говорю легко, вільно, без будь-якого напруження».	Тепер наш язичок говорить легко, він вільно промовляє кожне слово. Нам дуже приємно говорити саме так: «Ми говоримо легко, вільно, без напруження!»

Психофізіологічні механізми впливу музики на людину

Першочерговим завданням при використанні музикотерапії у роботі з дітьми, що заїкаються, є з’ясування особливостей психофізіологічного впливу музичного мистецтва на організм людини та вивчення сучасного досвіду використання музики у лікуванні певних захворювань.

Дослідження вчених-фізіологів доводять, що музика впливає на діяльність ЦНС. Так, Н. Н. Захарова і В. М. Авдєєв досліджували функціональні зміни в ЦНС при сприйнятті музики, здійснюючи запис електроенцефалограм у випробуваних з одночасною реєстрацією шкірно-гальванічних реакцій. Більш глибокі позитивні емоції при прослуховуванні визначених музичних творів супроводжувалися змінами ЕЕГ, що свідчать про велику активність кори головного мозку, частішанням серцевих скорочень і подихів.

І. В. Тьомкін досліджував вегетативні реакції в залежності від характеру музики. Мажорна музика швидкого темпу прискорювала пульс, підвищувала максимальний артеріальний тиск, збільшувала тонус м’язів, підвищувала температуру шкірних покривів передпліччя. При цьому на характер психофізіологічних реакцій у відповідь на музично-терапевтичний вплив істотно впливає психологічна установка і загальний стан особистості.

М. Н. Ліванов вважав, що прослухування музики можна уподібнити прослухуванню позитивного умовного стимулу, що пускає в хід якийсь механізм, який синхронізує ритмічну активність різних ділянок головного мозку.

Новітні психологічні дослідження показують, що при прослуховуванні музичних творів вогнище позитивної індукції конкурує з вогнищем патологічної домінанти і може істотно послабити негативний вплив останнього на стан організму.

Музика впливає не тільки на ЦНС, але і на функції інших життєво важливих фізіологічних систем: кардіореспіраторної, м’язової, травної. Так, І. М. Догель і І. М. Сєченов відзначали стимулюючий вплив маршової музики на м’язову працездатність, що, зокрема, пожвавлючі діє на стомлених солдат.

И. Р. Тарханов своїми оригінальними дослідженнями показав, що мелодії, які доставляють людині радість, сповільнюють пульс, збільшують силу серцевих скорочень, сприяють розширенню судин і нормалізації артеріального тиску, а дратівлива музика дає прямо протилежний ефект.

Л. Демлинг з’ясував, що деякі симфонічні твори змінюють кислотність шлункового соку. У зв’язку з цим обід під музичний супровід виправданий не тільки з естетичної, а й з утилітарної точок зору.

Виявлено вплив музики на нейроендокринну функцію, зокрема на рівень гормонів у крові, що відіграють надзвичайно важливу роль у всіх емоційних реакціях. За сучасними уявленнями, формування цілісних поведінкових реакцій організму на різні зовнішні подразники, у тому числі і на музику, здійснюється за допомогою складної функціональної системи, зокрема на основі специфічних нейрохімічних механізмів підкірки, що внаслідок хімічної спорідненості вибірково мобілізують відповідні утворення головного мозку для виконання тієї або іншої цілеспрямованої діяльності.

Європейськими фахівцями було також помічено, що музика діє вибірково — у залежності не тільки від її характеру, але й від інструмента, на якому вона виконується.

По-різному впливає мажорна і мінорна музика. При нормальному сприйнятті перша завжди викликає світлий і радісний настрій. У той же час друга, як правило, пов’язана зі смутком, сумом.

Правда, мінорна музика, виражаючи сувору енергію, драматичні переживання, може сприяти активації фізіологічних процесів і викликати активний стан. Це зрозуміло, тому що на слухача впливають темп, ритм і динаміка музичного твору, про що вже говорилося вище.

Н. Фудін, вивчаючи вплив музичних творів на стан студентів перед іспитом і на ефективність виконання ними тестової операторської діяльності, виявив, що певним чином підібрані музичні твори поліпшують самопочуття, знижують психоемоційну напругу, нормалізують вегетативний тонус і підвищують ефективність діяльності обстежуваних.

У клінічних дослідженнях виявляються можливості використання музикотерапії при лікуванні хворих з різними захворюваннями. Так, в університетській клініці Мюнхена до медикаментозного лікування хворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту додали щоденні прослуховування творів Бетховена і Моцарта, що в більшості випадків приводило до значного поліпшення стану і до більш швидкого в порівнянні з контрольною групою рубцюванню виразок.

У Франції в Національному інституті переливання крові під час операцій звучить музика, підібрана у строгій відповідності з її фізіологічною дією на організм, індивідуальними особливостями людини і характером захворювання.

Застосовуючи голкорефлексотерапію в комплексі з музикотерапією у лікуванні функціональних порушень товстої кишки, В. Лапшин і соавт. показали високу клінічну ефективність такого терапевтичного поєднання, що дозволило одержати позитивну динаміку в моториці товстої кишки з одночасною оптимізацією загального стану, зменшенням емоційної лабільності, поліпшенням вегето-судинних реакцій.

У ряді лікарень Голландії досліджувався вплив музики на протікання захворювань серцево-судинної системи. Виявлено, що спеціально підібрана класична музика допомагає переборювати стан самотності, поліпшує психоемоційне тло, роблячи позитивний вплив на геодинаміку. У результаті проведених досліджень доведений позитивний вплив музики на хворих із серцевими захворюваннями.

Аналіз методик музикотерапії при лікуванні заїкуватості

Класичним підходом при застосуванні музичного мистецтва при лікуванні заїкуватості є методика, розроблена чеськими фахівцями Златицею Матейовою, та Сильвестером Машурою (1984 р.). У вітчизняній науці широко використовуються музична ритміка та логоритміка (В. Гіляровський, Ю. Флоренська, В. Грінер). При обґрунтуванні методів музикотерапії та її змісту автори враховують такі положення:

Міцний взаємозв’язок музики та мовлення.

Порушення музичних факторів мовлення при заїкуванні (ритму, мелодики, динаміки).
Специфічні порушення ритму в дитини, що заїкається.
Коригуючий, релаксаційний та адаптаційний вплив ритму музики та біологічні регуляторні механізми центральної нервової системи у цілому та на механізми, що керують мовленням, особливо його моторними компонентами.

Саме ці положення зумовили відбір музичного матеріалу, зміст та послідовність занять з музикотерапії, які передбачають:

рухове розслаблення та злиття з ритмом музики
психічну та соматичну релаксацію під музику;
вокальний вираз-співи;
гру на музичних інструментах та ритмічну декламацію;
рецептивне сприйняття музики;
музикомалювання як елемент образотворчого мистецтва у музикотерапії;
пантоміму та рухову драматизацію під музику;
музичні розповіді;
ігри з ляльками бібабо;
вправи на дихання з музичним супроводом.

Види художньо-естетичної діяльності при музикотерапїї дітей, що заїкаються представлені у вигляді схеми. Охарактеризуємо кожний з них (див. рис. 2.5).

Рис. 2.5. Види діяльності при музикотерапії

Музикомалювання під час прослуховування мелодії допомагає дитині символічно виразити свій внутрішній світ. Музика перетворюється її волею на палітру кольорів, сприяючи катарсису, творчому самовиразу, яке характеризується почуттям заспокоєння, здорової впевненості у собі. Ця вправа виконується у невимушеному зручному положенні тіла, що сприяє зняттю психологічних бар’єрів та розслабленню. Однією з форм синтезу образотворчого мистецтва із музикою є графічне вираження ритму мелодії неперервною смугою у площині паперу. При цьому діти можуть, після злиття ритму свого руху з ритмом музики, малювати із заплющеними очима, що сприяє глибшому їх зануренню у світ музики, більш виразному його сприйманню і переживанню.

Пантоміма під музику — це гра, але не танець. У цій вправі мову замінює рух, і перш за все — жести. Дитина з цікавістю намагається передати свій емоційний стан, поділитися щастям вільного руху. Використовується для зняття психічної напруги, як засіб комунікації, емоційного, творчого самовираження. Наприклад, дитині пропонується виразити зміст музичного твору за допомогою рухової імпровізації або, після прослуховування драматичного епізоду спробувати відобразити його у пантомімі. Також можливе пантомімічне зображення окремого виду діяльності, копіювання характерних рухів якої-небудь тварини, пантомімічне вираження найкращої, найрадіснішої або найсумнішої події у житті дитини, ситуації, якої вона боїться, та ін. Педагог повинен допомогти учням подолати нерішучість та незручність рухового вираження (через малорозвинену фантазію або занижену здатність творчого переносу динаміки внутрішньої мови у зону рухів) своїм прикладом.

Драматизація під музику — синтез музики, руху драматичного і мовного вираження, де застосовуються елементи співу. Сприймаючи музичні твори, які оспівують, наприклад, море чи озеро, його широчінь, глибину і колір, хвилі, які чергуються у спокійній і бурхливій течії, діти можуть поглибити переживання викликаних уявлень і асоціацій за допомогою драматичного рухового вираження і відчути його потім, не тільки у зоні психічного, але і кінестетично-моторного сприйняття. Тому багатоаспектність вправи має як релаксаційну, так і стимулюючу дію.

Музичні оповідання поєднують рух, музику, драматизацію і мову, коли учасники в ролі героїв відомих чи вигаданих оповідань чи історій виступають із короткими промовами, поєднуючи їх із драматичними рухами. Активне включення дітей у динаміку дії музичного оповідання сприяє внутрішньому зіставленню особистості дитини з мотивами дій героїв, із якими вона себе ототожнює, рухами і мовою. Емоційна забарвленість таких музичних оповідань створює певні ритмічні, динамічні і виразні стимули, які учні швидко сприймають, що формує у них уявлення про існуючі види діяльності та рольову поведінку. Психологічна дія цієї вправи та ж сама, що і в попередніх прикладах, але додатково її можна використовувати ще й як різновид рольової і ділової ігор. Інколи можна залишати незакінченими музичні оповідання та історії, з тим, щоб діти могли самі придумати кінець — як на основі своїх уявлень і фантазій, так і на основі досліду із співставленням зі світом власного досвіду.

Гра з іграшками (наприклад, лялькою чи бібабо) під музику дає змогу виявити ставлення дитини до членів сім’ї та навколишніх, привчає до самостійної поведінки, сприяє творчості. Вона надає можливість для повного розкриття індивідуального, мотиваційного і поведінкового світу дитини. У кожної дитини існує свій власний, особливий спосіб гри. Вже те, яку іграшку вона вибрала, свідчить про її нахили і бажання. Потім лялька чи бібабо «оживає» в руках дитини і у своїх діях відображує темперамент та характер свого власника. При цьому у дитини виникає ілюзія спілкування із живою людиною. За діями дитини, її виразом обличчя, жестикуляцією можна визначити глибинні, часто приховані почуття. Педагог може змоделювати певний ігровий сценарій або надати можливість дитині самій вільно імпровізувати. Функція музики під час гри полягає у драматичній і емоційній підтримці дій дитини. Вона створює відповідний емоційний фон, гармонійна дія якого збуджує активність і впевненість дитини, одночасно сприяючи її розслабленню і психічній урівноваженості. Гра з іграшками під музику може дати вихід агресивності, афектам, почуттю неповноцінності або невизнання. Через гру діти усвідомлюють, ким вони є насправді; таким чином можна зняти їх внутрішні конфлікти. Цей вид музикотерапії ефективний як з маленькими, так і з більш дорослими дітьми.

Дихальні вправи з музичним супроводом справляють релаксаційну дію, стимулюють глибину і частоту дихання, запобігаючи порушенням мовлення, захворюванням дихальних шляхів, позитивно впливають на нервову систему і психічний стан організму. Застосовуються при різних положеннях тіла (стоячи, сидячи і лежачи).

Співи, танок та гра на музичних інструментах («тілесна гра»: щиглики, оплески, плескання по стегнах, тупіт) сприяють залученню дитини до мистецтва, ще інтенсивнішому прояву творчих здібностей. Естетичний розвиток особистості відбувається за умов її включення у чудовий різнобарвний світ звуків, який приваблює до себе розмаїттям стилів і жанрів музики.

З терапевтичної точки зору, для корекції психічного і емоційного стану особистості перевага надається народній, камерній та симфонічній музиці XVIII—XX ст., тому що вона пропонує широкі можливості для стимуляції асоціативних зв’язків суб’єктивних переживань слухача. Але потрібно враховувати індивідуальність надання переваги тому чи іншому музичному творові, що пов’язано з емоційною пам’яттю, досвідом переживань (від позитивних, індиферентних до негативних), пов’язаних з певною мелодією.

Професія педагогічного працівника потребує від нього багато фізичних і духовних сил, психічної врівноваженості, емпатії та любові до людей. Але існуючі життєві проблеми, повна віддача себе роботі призводять інколи до нервового виснаження, «згорання» в світі емоцій. Саме тому і пропонується 7 пакетів програм класичної музики для відновлення своїх сил і можливостей (див. таблицю 2.7):

Таблиця 2.7. ПРОГРАМИ КЛАСИЧНОЇ МУЗИКИ ДЛЯ МУЗИКОТЕРАПІЇ

№	Призначення програми	Музичні твори
1	Для зменшення роздратованості, розчарування і для підвищення почуття своєї приналежності до великого життя природи, частиною якої ти є	И. С. Бах Кантата № 2 Л.-В. Бетховен «Місячна соната» С. Прокоф’єв Соната ре мінор
2	Для зменшення почуття тривоги, невпевненості у собі	Л. Бетховен Мазурки і прелюдії Штраус Вальси Рубінштейн «Мелодія»
3	Для загального заспокоєння, умиротворення і погодження з життям у тому вигляді, яким воно є	Л. Бетховен Шоста симфонія, 2-а частина И. Брамс «Колискова» Шуберт «Аве Марія» Шуберт Анданте із квартету Ф. Шопен Ноктюрн соль мінор Дебюссі «Місячне світло»
4	Для зменшення озлобленості, заздрості до успіхів інших людей	И. С. Бах «Італійський концерт Гайдн Симфонія № 93, Ре мажор «Лондонська» Сібеліус Симфонічна п´єса «Фінляндія»
5	Для зняття емоційних симптомів, гіпертонії і напруги у стосунках з іншими людьми	И. С. Бах Концерт ре мінор для скрипки Барток Соната для фортепіано Брукнер Mecca мі мінор И.С.Бах Кантата № 2 1 Барток Квартет № 5
6	Для зменшення головного болю, пов’язаного з емоційним перенапруженням	Л. Бетховен «Фіделіо» В. Моцарт, «Дон Жуан» Ф. Ліст «Угорськарапсодія № 1» А. Хачатурян Сюїта «Маскарад» Гершвін, «Американець у Парижі»
7	Для підвищення загального життєвого тонусу, покращення самопочуття	И. С. Бах Прелюдія І фуга ре мінор Л. В. Бетховен Увертюра «Егмонт» П. І. Чайковський Шоста симфонія, 3-а частина Ф. Шопен, Прелюдія, Ор. 28, № 1 Ф. Ліст, «Угорськарапсодія № 2»

Література

1. Матейова Златица, Машура Сильвестер. Музыкотерапия при заикании (пер. с чешск.) — К.: «Вища школа», 1984. — 302с.

2. Психотерапевтическая энциклопедия / Под ред. Б. Д. Карвасар- ского — СПб.: ЗАО «Питер», 1999. — 752 с.: С. 470—473.

3. Школьник С. Я. Вправи на релаксацію м’язового тонусу // Розкажіть онуку. — 2001. — № 17—18. — С. 70—72.