Естетотерапія

2.4. Лекція: Філософсько-педагогічні основи казкотерапії

Предмет та завдання казкотерапії.

Види казок у казкотерапіі.

Причини поганої поведінки дитини, які можна корегувати у казкотерапії.

Визначення, предмет та завдання казкотерапії

Казкотерапія — це найдавнішій психолого-педагогічний метод. Він визнається як один з найефективніших видів естетотерапії для дітей (особливо дошкільного та молодшого шкільного віку). Ця ефективність виправдовується такими положеннями:

Казка — один з не багатьох на сьогодні засобів, який дозволяє об’єднати дорослого та дитину, дає можливість зрозуміти один одного.

  • Казка дає дитині необхідну гаму переживань, які викликають добрі, серйозні почуття. В. О. Сухомлинський так визначав цю властивість казкового твору: «Казка розвиває внутрішні сили дитини, завдяки яким людина не може не робити добре».
  • Казка — це засіб соціалізації дитини. Вона допомагає увійти у суспільне життя, адаптуватися в ньому та самовиразитися у соціумі.
  • Казка — це вид мистецтва, що має своєрідну терапевтичну, мистецьку функцію, яку Аристотель означив терміном «катарсис» — очищення душі, зняття стресу, заспокоєння.
  • Казка має профілактичну функцію (виховання здорового способу життя).

Директор Інституту казкотерапії доктор психологічних наук Т. Д. Зінкевич-Євстігнеєва, авторка унікальних методик роботи з казкою для дітей, пропонує таке визначення казкотерапії:

КАЗКОТЕРАПІЯ — це спосіб передачі знань про духовний шлях душі та соціальну реалізацію людини. Ця виховна система відповідає духовній природі людини.

Казковий матеріал створює для дитини своєрідний «банк життєвих ситуацій» через осмислення дитиною життєвих уроків. Виховний діапазон казкотерапії не має обмежень. Казкотерапію часто називають «дитячим» методом, тому що вона звернена до чистої дитячої основи кожної людини.

Як приклад цієї філософської думки можна використати давню історію-притчу про три стадії розвитку людини: Верблюд, Лев, Дитина.

Верблюд — пересувається по пустелі життя, володіє великим життєвим ресурсом, життєвою стійкістю, витримкою, терпимістю до життєвих негараздів.

Лев — стадія активної протидії життєвим обставинам, боротьби за справедливість. Прагнення до високих соціальних здобутків. Боротьба за своє місце в соціальному житті, кар’єрне становлення, проте людина на цій стадії життєвого розвитку позбавлена чогось простого, гармонійного.

Дитина — людина здатна дивитися на світ щасливим поглядом, бачити прекрасне в дрібницях життя. За її плечима — великий життєвий шлях, проте є бажання відкривати світ наново, пізнавати Істину життя.

Дитина — найголовніша в світі істота, яку слід берегти, та захищати від тяжких життєвих обставин. Недарма сам предмет науки педагогіки українською мовою звучить як похідна від «сховати» — виховання! Отже, основне завдання педагога та батьків — зберегти, захистити дитячу душу від злого, темного, агресивного впливу оточення.

Сучасні філософи, психологи, педагоги вбачають першопричину людських проблем у внутрішній дисгармонії особистості. Адже гармонійна людина (як в казці, так й в звичайному житті) є Творцем, дисгармонійна — Руйнівником.

Ідея «руйнування — творіння» — є філософсько-психологічною основою запропонованої професором Т. Д. Зінкевич-Євстігнеєвою методики казкотерапії.

Виходячи з неї, казкотерапевт може ставити педагогічний діагноз — загальний недорозвиток особистості (ЗНО).

Предметом казкотерапії є процес виховання Внутрішньої Дитини за принципом перемоги Творця над Руйнівником.

Основні завдання казкотерапії:

  1. Розвиток душі.
  2. Підвищення рівня усвідомленості подій. (Цікавий сюжет казки може викликати серйозні роздуми дитини про життя.)
  3. Отримання знань про закони життя та варіанти соціального прояву творчої сили людини.
  4. Використовування «Ресурсу недоліків»: бачення зворотного боку проблеми. Наприклад: жадоба — щедрість, боягузливість — хоробрість тощо.
  5. Пробудження Віри (а не надії): тому що щира віра в успіх призводить до результату, тоді як надія спонукає лише до пасивного очікування на цей результат!

Основний принцип роботи в казкотерапії — виростити Внутрішнього творця, та взяти під контроль Руйнівника.

Основна методика — спостерігати, створювати ситуації, відповідати казкою.

У роботі із конкретними проблемами (страхи, енурези, тіки, агресивність тощо) основний закон звучатиме так: «Не реагувати на симптом, працювати з причиною, ростити особистість через передачу знань про Життя Творця!».

Види казок у казкотерапії

У казкотерапії використовуються різні види казок:

  • Дидактичні казки (будуються на основі навчального матеріалу). Алгоритм естетотерапевтичної, корекційної дії дидактичної казки на дитину відображено на рис. 2.4.
  • Психокорекційні казки.

Виховний вплив таких казок дитина здатна зрозуміти сама, без сторонньої допомоги дорослої людини. Наприклад м/ф «Нехочуха».

  • Психотерапевтичні казки.

У них розкривається глибинний зміст подій, які допомагають дитині побачити ситуацію з боку.

  • Медитивні казки.

Спрямовані на усвідомлення самого себе «тут та зараз», на поліпшення взаємодії «дитина — батьки», відношення до оточення, розкриття особистісного потенціалу дитини. Основне завдання — навчити дитину прислуховуватись до себе, своїх почуттів та станів.

  • Психологічні казки (за І. В. Вачковим).

Авторська історія, яка сприяє оптимальному перебігу природнього психічного розвитку дітей через розвиток самосвідомості. Вона у метафоричному вигляді несе інформацію про внутрішній світ людини (Наприклад, «Казка про Дерева-Характери» І. Вачкова).

Причини поганої поведінки дитини, які можна корегувати у казкотерапії

Цінним у роботі казкотерапевта є знання основних причин поганої поведінки дитини, оскільки саме правильна діагностика допомагає успішно долати труднощі у формуванні соціального образу «я» у дитини.

Вчені називають такі 5 основних причин демонстрування дитиною свого протесту проти соціуму:

1) бажання привернути до себе увагу дорослого;

2) бажання володарювати (завдання при роботі з казкою — навчити таку дитину відчувати незмінний тягар людини яка володіє владою-турботу про своїх підлеглих);

3) помста дорослим;

4) дитині страшно;

5) у дитини не сформоване почуття міри (невихованість).

Література

1. Вачков И. В. Сказкотерапия: Развитие самосознания через психологическую сказку. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Ось-89, 2003. — 144 с.

2. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д., Грабенко Т. М. Практикум по креативной терапии. — СПб.: «Речь», «ТЦ Сфера», 2001. — 400 с.: С. 9—191.

3. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д., Тихонова Е. А. Проективная диагностика в сказкотерапии. — СПб.: Речь, 2003. — 208 с.

4. Фесюкова Л. Б. Воспитание сказкой: Для работы с детьми дошк. возр. — Харьков: Фолио, 1996. — 464 с.

5. Медведева И. Я., Шишова Т. Л. Книга для трудных родителей. — М.: Роман-Газета, 1994. — 269 с.

6. Развивающая сказкотерапия / Под ред. Т. Д. Зинкевич- Евстигнеевой. — СПб.: Речь, 2006. — 168 с.

7. Сказка как источник творчества детей: Пособие для педагогов дошк. учреждений / Науч. рук. Ю. А. Лебедев. — М: ВЛАДОС, 2001. — 288 с.

8. Соколов Д. Ю. Сказки и сказкотерапия, а еще Лунные дорожки, или приключения принца Эно. — 4-е изд., испр. и доп. — М.: Изд-во Института психотерапии, 2005. — 224 с.