Початок ХХІ століття захопив людство прогресом науки та техніки, новітніми інформаційними технологіями, а разом з ними й стресами, болем, страхом за майбутнє наше й наших дітей...

Сьогодні суспільство все більше починає розуміти, що його основи закладаються у дитинстві, а найбільш цінний його здобуток — це психічне здоров’я дитини, її неповторний індивідуально-творчий потенціал.

Обравши гуманізм за основу свого розвитку, педагогічна наука виділяє для себе низку актуальних сучасних напрямів виховного процесу: інтенсивно розробляються питання економічного, екологічного, гендерного, соціального та духовного виховання майбутнього носія людської культури.

Розвиваючи новітні технології навчання та виховання, наша педагогіка часто обходить найголовніше питання — питання БУТТЯ ДИТЯЧОЇ ДУШІ!

Емоції та почуття, що їх переживає дитина «тут і зараз», незалежно він наших правильних «дорослих повчань» та виховних намірів, розкладу занять та запланованих заздалегідь заходів, живуть за власними законами й вимагають свого визнання!

Дивно! Але важко знайти сьогодні у планах занять, які складає вихователь або вчитель, готуючись до зустрічі з малюками, такі першочергові завдання, як «створити атмосферу любові та поваги до дитячої душі», або «формувати у кожній дитині позитивне ставлення до процесу навчання», або «працювати в умовах психологічного комфорту», «підтримувати дитячу радість пізнання», «формувати почуття насолоди від навчання» тощо.

Світ дитинства — це світ почуттів! Саме ними, ніби казковими ніжними щупальцями вчиться малеча пізнавати та відчувати простір Всесвіту. Через власні почуття отримують маленькі дослідники повну інформацію про дійсність. Це — найзручніший засіб пізнання світу, яким дитина володіє досить добре: прислуховується, дивиться, торкається, відчуває, захоплюється, радіє, а в тім — живе! Ось так активний, надзвичайно талановитий у своєму пошуку Великої Істини, сповнений нескінченої жаги пізнання, щасливий Малюк крокує у Всесвіт!

Аж раптом: «Не буду!», « Не робитиму цього!», «Не цікаво!», «Не піду!». І все це — справедливий вирок нам, дорослим: батькам та педагогам! Це тривожне попередження про необачне поводження з почуттями дитини, про неповагу до Її величності Дитячої Душі! У першу чергу — це образа на тих, хто грубо втрутився у чарівний дитячий світ: його первинні чесні, щирі закони Добра, Любові та Довіри.

Будьмо обачними!

Виправимо власну помилку — повернемо дітям їх добрий, щирий світ!

Ця робота присвячена пошуку шляхів максимального врахування емоційно-чуттєвих проявів малечі у процесі її входження у складний світ людських стосунків.

Це — обережне звернення до індивідуального переживання дитиною власного «Я». Це — спілкування з дитиною на рівні емоційно-духовних зв’язків і пошук дитячої довіри, щирості, любові як необхідних умов процесу побудови людської особистості.

У навчальному посібнику представлена оригінальна концепція естетотерапевтичного впливу на дитину у вимірах педагогічної філософії гуманізму та навчальні комплекси дисциплін з «Естетотерапії» для студентів педагогічних спеціальностей.

Це перша спроба об’єднати ідеї гуманної особистісно орієнтованої педагогіки з окремими психотерапевтичними технологіями та максимально адаптувати найбільш відомі технології арттерапії, природотерапії, терапії´ спілкуванням, фольклорної арттерапії до проблем дитячого віку та тих вторинних, соціальних новоутворень, які супроводжують недоліки мовленнєвого розвитку дитини (почуття неповноцінності, скутості, відчуженості, відгородження у соціальних контактах тощо), а також до численних проблем соціалізації, що їх відчуває сучасна дитина.

ЕСТЕТОТЕРАПІЯ — інтегроване психолого-педагогічне поняття, яке об’єднує дві складові: «естетичне» (від. грецьк.

aisthetikos — чуттєвий) та «терапія» (від. грецьк. therapeia — лікування). Це своєрідне педагогічне «лікування» дитячої душі за допомогою різноманітних засобів впливу на емоційно-чуттєву сферу дитини (гра, спілкування, мистецтво, природа, рух, фольклор тощо). Цілющий вплив позитивних естетичних переживань, що носить катарсисний (тобто очищуючий) та самоорганізуючий характер, відомий з давніх часів (Давня Греція).

ЕСТЕТОТЕРАПІЯ — природна система інтегративної терапії, яка передбачає лікування звуком, природою, рухом, драмою, малюнком, кольором, спілкуванням тощо й несе в собі приховані інструкції збереження цілісності людської особистості, її духовного ядра.

Виділення нами естетотерапії в окрему галузь підкреслює ефективність проведення педагогічного лікування дітей дошкільного та шкільного віку.

Основними ознаками естетотерапії, як складової сучасної психотерапії, є:

  • її міждисциплінарний характер: спирається на дані таких наук, як філософія, медицина, психологія, соціологія, педагогіка, нейрофізіологія тощо;
  • наявність різних шкіл та напрямів психотерапії, що часто по-різному оцінюють той чи інших терапевтичний механізм та ефект впливу на людину;
  • випередження практики над теорією на сучасному етапі;
  • визнання здатності до саморегуляції як основного механізму естетотерапевтичного впливу;
  • спрямованість естетотерапії на усунення не первинних, суто медичних проблем, а вторинних — соціально-психологічних новоутворень у структурі особистості.

Предметом детального вивчення естетотерапії як самостійного наукового напрямку є особливості емоційно-чуттєвого самопочуття дитини під час корекційно-реабілітаційного впливу на неї з боку лікарів, психологів, педагогів, логопедів, соціальних педагогів тощо.

Головною метою курсу «Естетотерапія» є надання студентам певного обсягу знань, умінь та навичок у галузі психотерапевтичної педагогічної діяльності, спрямованої на усунення психологічних дискомфортів та стресів соціально-педагогічного походження у дітей з вадами мовленнєвого розвитку та з проблемами соціалізації й надання їм можливості прояву творчого «Я» як одного з засобів самоствердження.

Ідея розробки та впровадження курсу «Естетотерапія» у підготовку студентів педагогічних спеціальностей була здійснена автором на базі кафедри соціальної педагогіки і педагогіки початкового навчання Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка у 2002—2003 навчальному році для спеціальності 7.010106 — «Дошкільна педагогіка. Дефектологія. Логопедія». З 2003—2004 н. р. курси з естетотерапії були запроваджені й на спеціальності (7.010105, 8.010105) «Соціальна педагогіка» у варіантах спецкурсу з соціальної педагогіки «Естетотерапія» (спеціаліст) та «Психолого-педагогічна терапія» (магістр).

Програми пройшли апробацію протягом п’яти навчальних років на стаціонарному та заочному відділеннях психолого-педаго гічного факультету. Вони мають високий рейтинг серед студентів факультету, зокрема серед студентів заочного відділення, які активно випробовують естетотерапевтичні технології у власній педагогічній діяльності.

На базі кафедри соціальної педагогіки та педагогіки початкового навчання створений студентський науковий гурток, що працює над загальною темою «Актуальні проблеми естетотерапії». За три роки студентами-учасниками наукового гуртка захищено 20 курсових робіт, 5 дипломних та 1 магістерська робота з проблем естетотерапії. Результати дванадцяти основних досліджень опубліковані у чотирьох останніх випусках щорічного видання студентських наукових робіт психолого-педагогічного факультету Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.