Історія політичних і правових вчень
§ 2. Політико-правові погляди Томаса Пейна
Відомо, що американська революція розвивалася поступово. У 1774 р. у Філадельфії зібрався І континентальний конгрес, в якому було представлено всі колонії. Але конгрес іще не ставив питання про відокремлення колоній від метрополії. Він лише оголосив бойкот англійським товарам. Конгрес не наважився відкрито виступити з вимогою незалежності, хоч його рішення неминуче вели до розриву з Англією.
У час вагань і сумнівів на політичну арену виступила людина, яка радикально впливала на громадську думку колоністів. Цією людиною був Томас Пейп (1737-1809). Т. Пейн - уродженець Англії, до Америки прибув наприкінці 1774 p., а в період війни за незалежність зробився найпопулярнішим публіцистом. Він першим серед радикальних представників демократичної політико-право-вої ідеології поставив питання про відокремлення колоній від Англії та створення незалежної держави.
У січні 1776 p., напередодні 111 континентального конгресу, який зібрався у травні цього ж року, Т. Пейн опублікував свій знаменитий памфлет «Здоровий глузд», яким зламав лід, що постійно заморожував революційний рух колоністів. Він сміливо закликав у ньому до прийняття Декларації незалежності, бо ніякого примирення з Англією бути не могло. Навпаки, він доводив колоністам, що Англія тримала їх у рабстві, що боротьба за незалежність є невід´ємним природним правом кожного народу.
Після початку революції у Франції 1789 р. Пейн оприлюднив працю «Право людини», в якій захищав демократичні права і свободи, проголошені у французькій Декларації прав людини і громадянина. У цих двох працях Пейн виступив із різкою критикою монархічної форми правління, вказуючи, що вона є прямим приниженням людської гідності, порушенням природних прав і свободлюдини, насильством над нею. На питання, хто заступить короля, мислитель відповів: «Нашим королем буде закон, як вираз народної волі, який не душить народ так, як цей коронований звір».
В основі політичних поглядів Пейна лежало демократичне трактування доктрини природного права. Він розрізняв природні та громадянські права людини. Природні права властиві людині від природи, за правом її існування. До природних прав Пейн відносив свободу слова, друку, совісті, рівність, право домагатися благоденства, щастя та ін. Цими правами людина володіла вже в природному стані, який був, на його думку, історичним фактом.
Після утворення суспільства і держави люди передають частину своїх природних прав їм. Це, на думку Пейна, ті права, що їх людина не може захистити своєю владою. До таких прав він відносив право власності - право набувне, а не природне. З цього випливало, що у природному стані не було приватної власності на землю, що вона з´явилася з переходом до хліборобства, що разом із нею виник поділ людей на багатих та бідних. А тим часом, уважав Пейн, за своєю природою всі люди рівні. На цій підставі він іще в 1775 р. виступив проти рабства і вимагав звільнення рабів.
На основі природного права створюється громадянське право, яке належить людині як членові суспільства і яке не повинно суперечити природним правам людей.
Держава, за вченням Пейна, виникає слідом за об´єднанням людей у суспільство. Вона утворюється людьми за суспільним договором. Тому верховна влада в державі повинна належати всьому народові. З цієї ідеї народного суверенітету мислитель виснував про право кожного народу встановлювати будь-яку форму правління, а утворення законодавчої влади народом він оголосив природним невід´ємним правом народу.
З положення про те, що джерелом влади є народ і що він сам утворює законодавчі органи, Пейн вивів право народу на повстання, якщо це правління не відповідає його інтересам. Цими ж ідеями народного суверенітету і права народу на революцію мислитель обґрунтовував необхідність відокремлення колоній від Англії та утворення власної незалежної держави. Підкорення Американського континенту будь-якій іншій владі суперечило розуму, всьому, чого нас учила історія, суперечило, зрештою, природному порядку речей. Аргументи Пейна на користь відокремлення колоній від Англії ґрунтувалися, отже, на міркуваннях як природного права, так і економічного характеру.
На початку свого памфлету Пейн провів різницю між суспільством і державою. Він вважав, що вони мають різне походження.
«Ми,- писав мислитель,- з´єднуємось у суспільства, змушені до цього нашими потребами. Уряди ж закликаються до життя через наші вади. Якби люди не мали вад та будували свої взаємовідносини на засадах справедливості, то уряди були б непотрібними».
Призначенням і метою уряду є захист безпеки і свободи особи. Тому найкращою формою державного правління буде та, яка найбільшою мірою сприятиме здійсненню безпеки народу, його прав і свобод. До таких форм не належить монархія, яку Пейн називав найнесправедливішою та найбільш недосконалою з усіх систем управління. Не маючи під собою ніякої правової основи, монархія неминуче стає тиранічною і такою, що узурпує народний суверенітет.
Політичним ідеалом Пейна була демократична республіка. Республіканське правління, за його вченням, повинно бути засновано на принципі народного представництва, воно встановлюється в інтересах суспільства і здійснюється в його інтересах, як індивідуальних, так і колективних. Оскільки в основі республіканського правління лежить народний суверенітет, то верховною владою має володіти законодавчий орган, обираний народом на основі загального виборчого права. А утворення законодавчої влади народом Пейн вважав, як уже зазначалося, природним невід´ємним правом кожного народу.
Завершуючи огляд політико-правових поглядів Т. Пейна, слід відзначити, що він у своєму революційному памфлеті намітив основні лінії розвитку американської революції, яку мислитель розглядав як початок боротьби за свободу, пролог боротьби інших народів. «Справа Америки значною мірою є справою всього людства»,- твердив Пейн, і виявляв свої симпатії та співчуття тим, хто боровся з ворогами природних прав всього людства. «Без революцій неможливий людський прогрес, освіта народу».
Памфлет Пейна озброїв колоністів революційною ідеологією, ідеєю повного відокремлення колоній від метрополії, яка дістала державне оформлення в Декларації незалежності.