Суспільно-політична думка англійських поселенських колоній у Північній Америці мала довгий період розвитку, поки набула власного змісту.

Історія британського колоніального правління почалася 1607 р., коли англійські переселенці заснували форт Джеймстаун. Населення перших британських колоній, заснованих торговими компаніями, складалося з законтрактованих бідняків і в´язнів, які перебрали зобов´язання протягом чотирьох років виплатити компаніям вартість свого переїзду до Нового Світу. У 1619 р. з´явилися перші раби-негри. А далі наростала хвиля політичних релігійних дисидентів та інших вільних поселенців.

Отже, американське колоніальне суспільство від моменту свого виникнення аж ніяк не було однорідним, егалітарним (рівним). До нього входили плантатори, вільні дрібні фермери, енергійні купці й підприємці, володільці кораблів, а також сільська і робітнича біднота. Такою була картина соціального розшарування суспільства в усіх країнах Західної півкулі в колоніальну епоху.

Якщо економічне рабство, політичне і релігійне безправ´я та гніт, які панували на Старому континенті, були причиною того, що біднота потягнулася в Америку, то енергійні купці й підприємці-авантюристи мріяли знайти нові джерела доходів у вигляді родовищ золота, як це було в іспанців.

За всього незбігу інтересів і статусу колоністів-поселенців багатьох із них об´єднувало бажання набути тут «землю обітувану», тобто таке місце, де можна було б жити у повній злагоді із заповідями перших християн - мати чисте сумління, споживати плоди власної праці. Однак під впливом соціальної нерівності й конфліктів ці стремління для більшості з них так і не збулися. Багато коло-ністів-переселенців вели злиденний спосіб життя в умовах примусової праці та політичного безправ´я і передчасно помирали. На соціальні суперечності накладалися суперечності релігійні, які існували між різними напрямками протестантизму (кальвіністами, лютеранами), католиками, а також іншими віруваннями і сектами.

Характерно, що й економічна структура північних і південних англійських колоній була різною. У північних колоніях, передовсім на території, названій Новою Англією, поруч із сільським господарством у XVIII ст. почала розвиватися промисловість, велася жвава торгівля, виникали великі міста. Південні колонії мали винятково аграрний характер. Якщо на Півночі переважало дрібне фермерське господарство, то на Півдні домінували великі латифундії. Між плантаційним Півднем, економіка якого була заснована на рабоволодінні, промислово-аграрною Північчю, де розвивалися капіталістичні відносини, існували гострі суперечності. Але, попри різницю в соціальній та економічній структурі між окремими колоніями, їхньою загальною характерною рисою був порівняно швидкий розвиток капіталістичних відносин.

Від самого початку заснування в Америці колоній англійці, як іспанці, голландці, французи та інші, вбачали в них тільки джерело збагачення. З одного боку, колонії розглядались як ринки для збуту англійських товарів, а з іншого - як джерело для поставок в Англію тих товарів, в яких відчувала потребу англійська промисловість. Тому не дивно, що політико-економічні відносини колоній з метрополією від початку XVII ст. до проголошення незалежності в 1776 р. визначалися політикою штучного стримування розвитку капіталістичних відносин, обмеження економічної активності буржуазних колоній.

Протягом перших шести десятиліть XVIII ст., які безпосередньо передували американській революції, англійський парламент приймав закони, які душили промисловість і торгівлю в колоніях. Навігаційний акт, закони про торгівлю предметами першої необхідності, про гербовий збір та багато інших, які приймалися в Англії без участі представників колоній, викликали обурення в усіх прошарках колоніального суспільства.

Виразним прикладом зростаючого обурення колоністів стало знамените «Бостонське чаювання» - нова ланка в ланцюгу давно назрілих конфліктів між колоніями і метрополією. Водночас наростав воєнний і адміністративний гніт метрополії.

А от у самих колоніях відбувалися суттєві політичні та ідеологічні зміни, ширилося бажання звільнитися від британського гніту.

Вирішальний вплив на формування політичної та правової думки в колоніях справила передова на той час природно-правова теорія у трактуванні таких європейських мислителів, як Локк, Мон-теск´є, Руссо та ін. Найвідомішими представниками політичної та правової ідеології США тоді були активні учасники визвольного руху в колоніях Томас Пейн, Томас Джефферсон, Джеймс Медісон, Александер Гамільтон.

За політичними і правовими поглядами вони належали до різних течій. Політико-правові погляди Пейна, Джефферсона і Меді-сона були особливо близькими широким народним масам. Вони послідовно захищали інтереси демократичних прошарків у конгресі, а їхні ідеї лягли в основу Декларації незалежності 1776 p., яка відіграла важливу роль в об´єднанні колоністів у боротьбі проти англійських колонізаторів.

Одним з політичних керівників консервативно налаштованих купців, плантаторів, промислової буржуазії був А. Гамільтон. Саме його ідеї справили вирішальний вплив на Конституцію США 1787 р.