Інтенсивний розвиток технологій робить присутність в мережі Інтернет більш актуальним для багатьох компаній. При цьому більша частина ділового світу надає перевагу, щоб їх знаходили за ім’ям (назвою) компаній або за назвою торгової марки. Назва компанії — це не тільки спосіб індивідуалізації. Перш за все — це актив. За назвою стоять немалі вкладення, роки роботи.

Багато назв у світі повторюються, і це не новина. Поява Інтернету створила ситуацію, коли той, хто раніше «зайняв» адресу, який складається з унікальної комбінації букв, випередивши інших бажаючих, позбавляє останніх можливості зробити те саме.

Для подальшого аналізу проблеми важливо відзначити кілька особливостей інтернет-адреси. По-перше, адресація — «наскрізна» і носить міжнародний характер; по-друге, її існування фактично не обмежене якими-небудь тимчасовими рамками; по-третє, найбільш поширені адреси складені з букв латинського алфавіту. І нарешті, основна особливість — реєстрація будь-якої адреси носить факультативний характер і дає власнику адреси виключне право на користування і розпорядження нею, тобто ніхто не зможе створити і привселюдно експлуатувати в Мережі адресу, ідентичну вже зареєстрованій. Причиною тому — унікальна для нашого нестабільного світу система ієрархії доменних імен, що є наддержавним утворенням і одним з наріжних стрижнів Вавілонської вежі на ім’я «Інтернет».

Існуюча система реєстрації доменів дозволяє власнику доменного імені бути впевненим, що всі перераховані вище особливості будуть незмінними, і його інформаційний ресурс завжди буде пов’язаний з мережним коштом індивідуалізації — доменним ім’ям.

При створенні системи доменних імен не була врахована одна важлива обставина: у світі, у різних країнах і в різних правових системах уже давно існують кошти індивідуалізації, що знайшли своє юридичне закріплення в численних міжнародних угодах і національних законах. Насамперед, це товарні знаки й фірмові найменування, за якими «стоять» усталені звичаї ділового обороту і величезні кошти. Саме тому правовласників товарних знаків, власників компаній з визначеними фірмовими найменуваннями, муніципалітети міст і навіть окремих осіб — відомих персон нашої планети, абсолютно не влаштовує існування в Мережі найменувань, що збігаються з їх іменами, але не приналежних їм самим.

За діючим законодавством про кошти індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої ними продукції (послугах, що робляться,) у переважній більшості країн світу (Україна не виключення) використання третіми особами зазначених коштів індивідуалізації (об’єктів інтелектуальної власності) для здійснення комерційної діяльності можливо тільки з дозволу правовласників. Реєстрація ж товарного знаку відбувається по визначених класах МКТУ (Міжнародного класифікатора товарів і послуг, усього таких класів 42).

Повертаючись до проблематики Інтернету потрібно відзначити, що використання в адресі інформаційного ресурсу чужого фірмового найменування, зареєстрованого товарного знаку чи словесного позначення подібного їм, може обернутися для власника інформаційного ресурсу кримінальною відповідальністю.

Ключовими в проблемі порушення в Інтернеті прав правовласників фірмових назв, а також інших словесних позначень, що слугують засобами індивідуалізації при включенні даних у мережеві адреси, є питання правового регулювання Інтернету — юрисдикції мережного простору і забезпечення доказів.

Проблема забезпечення доказів потрібна, хоча її дозвіл не можна назвати тривіальним: при суперечці необхідно зажадати, зокрема, відомості від реєстратора доменних імен. А чи прийме, наприклад, вітчизняний суд дану інформацію як доказ у справі, сказати зараз складно.

Питання ж юрисдикції Мережі пов’язане зі сферою міжнародного приватного права: закон якої країни застосовувати при розв’язанні інтернаціональних суперечок?

Крім судових органів відповідної юрисдикції, суперечки відносно доменних імен першого рівня (top level domain) розглядаються провайдерами, визнаними ICANN, — Інститутом розв’язання суперечок (СРР Institute for Dispute Resolution), «Електронними резолюціями» (е Re solution), Національним Арбітражним форумом (the National Arbitration Forum) і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization) у відповідності з Уніфікованим полісом для розв’язання суперечок по доменним іменам, адаптованими Інтернет-корпорацією заданих імен і номерів 24 жовтня 1999р., прийнятими регістраторами доменних імен першого рівня. Розгляд суперечок проходить у відповідності з Правилами застосування Уніфікованого полісу для розв’язання спорів по доменним іменам від 26 серпня 1999р., імплементованими з 24 жовтня 1999р., які також являються документами ICANN.

Розглядаються такі суперечки в адміністративному виробництві, в якому сторона, що подала скаргу, не може вимагати нічого іншого, крім припинення реєстрації доменного імені або передачі його на свою користь. Всі матеріальні вимоги повинні вирішуватися у відповідності з юрисдикцією, до якої відносяться сторони. Розглядається суперечка на мові, яка використовується при укладанні угоди між реєстратором і власником доменного імені, якою, як правило, є англійська.

Правом звернення зі скаргою наділена будь-яка фізична або юридична особа. Звернення можливе до будь-якого з провайдерів, визнаних ICANN.

Скарга повинна бути достатньо обґрунтованою. Щоб скаргу прийняли до розгляду, необхідно довести, що відповідач зареєстрував доменне ім’я, ідентичне або дуже схоже з торговою маркою, що належить позивачу, що відповідач не має права і законних інтересів у відношенні доменного імені, доменне ім’я було зареєстроване виключно у непорядних цілях. На непорядність може вказувати будь-яка з наступних обставин:

  • доменне ім’я було зареєстроване або придбане з метою продажу, здачі в оренду або іншої передачі позивачу — власнику торгової марки, знаку для товарів і послуг, з метою отримання прибутку;
  • доменне ім’я було зареєстроване з метою недопущення його реєстрації власником торгової марки;
  • доменне ім’я було зареєстроване, щоб зашкодити розвитку бізнесу конкурента;
  • метою використання доменного імені було залучення з комерційною ціллю користувачів Інтернета за допомогою введення їх в оману відносно торгової марки, що належить позивачу, в тому числі створення ілюзії ресурсної участі, спонсорства, аффіліації.

Відповідач, захищаючись від поданої на нього скарги, повинен спростувати данні, що в ній містяться. А тому йому потрібно продемонструвати, що:

  • до моменту виникнення суперечки відповідач використовував доменне ім’я в цілях добросовісної пропозиції і послуг;
  • як фізична особа або організація-відповідач була широко відома через це доменне ім’я, навіть якщо вона при цьому не придбала прав на торгову марку;
  • відповідач здійснює некомерційне і добропорядне використання доменного імені без намірів отримання комерційного ефекту.

Нарешті в Україні можна реєструвати country code Top Level Domain — .ua. Гарним є не тільки те, що тепер адреси будуть суворими, без зайвих приписів, а й те, що одразу ж врегульований процес отримання домену другого рівня .иа згідно з торговою маркою. Делегування приватних доменів другого рівня обмежене колом власників торгових марок, зареєстрованих в Україні і захищених законами країни. Таке рішення прийняте з ціллю попередження безконтрольного захоплення доменних імен. Свідоцтво про реєстрацію ТМ — це той документ, який необхідний для делегування приватного домену другого рівня. Тільки його наявність дозволить компанії вже зараз зайняти своє місце в домені .иа. Першопрохідцями в цьому процесі були компанії, які вже в листопаді доступні в домені .иа.

У цьому розділі зроблена спроба систематизувати і сформулювати уявлення про шляхи еволюційного розвитку права, стосовно до інформаційно-комунікаційних питань.

За рамками розгляду залишаються такі, безумовно, важливі питання права майбутнього, як, наприклад питання космічного права, генетичного права, права цифрової біометричної ідентифікації чи, наприклад, питання права домашніх, побутових та ігрових роботів.

В галузі цифрового права можна умовно виділити наступні розділи:

  • Авторське право на цифрові сутності
  • Право цифрових грошей
  • Право цифрових операцій
  • Право цифрових суперечок
  • Право цифрового державного керування
  • Право доступу до даних і захисту при доступі

Даний поділ умовний, однак він відображає об’єктивно існуючі в даний час напрямки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.

Розглянемо дані розділи більш докладно.

Авторське право на цифрові сутності

Питання розглянуті даним розділом права стосуються усіх без винятку учасників інформаційно-комунікаційної взаємодії (або як власників прав на цифрові сутності, або як користувачів даних сутностей). Крім того, питання даної галузі здобувають свою АКТУАЛЬНІСТЬ вже зараз, з однієї сторони в зв’язку з перетворенням Інтернету з всесвітньої розважальної мережі у всесвітню ділову мережу, а з іншої сторони в зв’язку зі швидким прогресом засобів запису і збереження даних.

Розділ розглядає питання: реєстраційного захисту прав на цифрові об’єкти (текст, графіку, музику, відео, програми і т.ін.), ліцензування використання захищених об’єктів, питань контролю використання цифрових об’єктів і спеціального захисту об’єктів від неналежного використання, а так само питань припинення неправильного використання цифрових об’єктів.

Поточний стан галузі: У даний час йде (поки тільки в самій мережі) досить жвава дискусія з питань даного розділу права. Справа ускладнюється повною відсутністю не тільки загальноприйнятих механізмів, чи хоча б принципів рішення даних питань, але й повною відсутністю в даний момент у світі загальноприйнятих поглядів на дані питання.

Так у відношенні патентування цифрових технічних рішень підхід СІЛА (де патентування допускається і навіть заохочується) цілком суперечить підходу Європейських країн (де вони не тільки не патентуються, але й не захищаються як промислові об’єкти).

Цілком відсутнє не тільки правове регулювання розташовуваного в мережі контента (від підходу СІЛА, де провайдер розміщення не тільки не несе за контент ніякої відповідальності, до підходу України (поки не в нормативній формі), при якому сайти пропонується прирівнювати до засобів масової інформації), але і навіть правове регулювання свята святих самого Інтернету — доменних імен, що дотепер узагалі не мають якого-небудь правового статусу!

У міжнародній практиці мається деяка кількість взаємовиключних судових прецедентів за даними питанням (справа MP3, справа DVD, справа GNUTELLA і ін.), однак вони цілком суперечать один одному. Здається, що найближчим часом подібних справ буде усе більше і більше, однак повна протилежність прийнятих рішень не дає основ говорити про право.

Вочевидь, у мережі в принципі неможливе застосування існуючих правових механізмів захисту. Якщо буде заборонено розміщення на сайті деякого контента, його можна розмістити на іншому сайті, залишивши на первісному сайті посилання. У принципі, з огляду на специфіку роботи пошукових і індексних роботів (а так само анонімні сайти) узагалі можливе легке розміщення індексованого та ідентифікованого контента в мережі, без явного задания посилань на нього.

Саме останнім часом, рядом корпорацій починаються зусилля по технічному рішенню питання (наприклад введення консорціумом DVD регіонального кодування дисків, проект ContentGuard фірм Xerox і Microsoft та інші роботи) однак, як показує практика, спроби чисто технічного рішення суто правових питань цілком нейтралізуються знову ж саме технічними засобами, без будь-яких наслідків.

Право цифрових грошей

Абсолютно непомітно для всіх законодавців з’явилися і придбали цілком конкретну форму нематеріальні, уніфіковані сутності, що з успіхом взяли на себе функції традиційних грошей.

Розділ розглядає питання: визначення правового статусу цифрових, платіжно-обмінних ресурсів і відповідних систем, питання цифрового банкінга (фінансових послуг).

Поточний стан галузі: Коли цифрові гроші знаходилися в межах використання мережі для традиційних банківських операцій, проблем майже не виникало, однак зараз велика частина платежів (чи неплатежів) здійснюється не банками і відповідно не підпадає під чинне законодавство. У Росії, на відміну від усього іншого світу, досить розвинута практика використання подібного роду «грошових сурогатів» (як їх називає офіційна пропаганда), однак зараз даний процес захоплює увесь інший світ, і що з цим робити ніхто не знає.

Право цифрових операцій

Даний розділ розглядає не стільки правове регулювання сутностей, що знову з’явилися, скільки новий підхід до рішення старих проблем.

Розділ розглядає питання: уніфікації цифрових комерційних операцій, уніфікації ресурсів цифрових операцій, цифрових операційних систем і середовищ, документування операцій.

Поточний стан галузі: У міжнародній практиці правове регулювання цифрових операцій відсутнє на рівні міжнародних чи національних правопороджуючих нормативів і є присутнім на рівні корпоративних і галузевих стандартів (досить добре пророблені фінансові й страхові операції та операції з цінними паперами). Існує набір факультативних рекомендаційних стандартів цілого ряду міжнародних організацій.

Право цифрових суперечок

У традиційному світі будь-які суперечки по усіх більш-менш значних операціях можуть стати предметом розгляду в суді.

На жаль, традиційний суд в принципі не пристосований для розв’язання цифрових суперечок, що виникають при цифрових операціях.

Для розв’язання даного класу суперечок необхідне створення особливого цифрового суду, що не має з традиційним судом нічого спільного (крім хіба що обов’язкового виконання рішення).

Розділ розглядає питання: визначення цифрового (дистанційного) нанесення збитку, принципи і механізми цифрового розв’язання комерційних суперечок, питання виконання цифрових рішень.

Поточний стан галузі: Перші ж спроби визначити принципи і пріоритети цифрового розв’язання цифрових суперечок наштовхнулися на відсутність принципової відповіді на головне питання — хто буде займатися подібним судовим розглядом. Якщо цим будуть займатися спеціально виділені люди, то розв’язання практично всіх суперечок по мікроопераціях і відповідно по мікроплатежах буде економічно недоцільно через зовсім неприйнятну собівартість. Якщо ж цим будуть займатися спеціально створені програмні системи, то виникають ще більш складні питання технічного порядку. Останнім часом у дискусіях по даному питанню все частіше зустрічається думка про залучення для розв’язання суперечок незалежного, добровільного журі з Інтернет-громадськості, з ухваленням рішення методом голосування, однак і цей підхід має свої складності.

У порівнянні з цим питанням всі інші проблеми цифрового розв’язання суперечок здаються другорядними.

Право цифрового державного керування

Під цифровим державним керуванням розуміється використання цифрових мереж передачі даних як канал передачі даних при традиційному державному керуванні.

Розділ розглядає питання: цифрового державного керування.

Поточний стан галузі: Технічна основа гарантованої доставки розпорядницьких документів вже існує, справа тільки за нормативною легалізацією.

Необхідне пояснення: Проблеми в даній області можуть виникати при взаємодії з громадянами через те, що у відношенні їх, на відміну від організацій, складно буде створити систему гарантованого одержання керуючої цифрової кореспонденції. А відповідно без цієї гарантованості важко буде застосовувати санкції за невиконання розпоряджень.

Право доступу до даних і захисту при доступі

Всесвітня декларація прав людини розроблялася досить давне і на сьогоднішній день не містить одного з основних прав — права на адекватний доступ до інформації. Під адекватністю розуміються з однієї сторони прийнятність умов одержання інформації, а з іншої — захист інтересів користувачів при подібному одержанні.

Розділ розглядає питання: адекватності умов доступу до інформації і захисту прав при доступі.

Поточний стан галузі: При всій прозорості питання, його практичне рішення ускладнюється необхідністю повного перегляду більшості наявних на даний момент правових конструкцій, пов’язаних з поширенням інформації. Проблема в тім, що спроби захисту прав користувачів інформації (і третіх осіб) приводять до симетричного порушення прав постачальників інформації, а іноді навіть до порушення прав розповсюджувачів інформації (приклад — справа Франція—Yahoo!, ще не припиняються скандали з приводу СОРМа і т.ін.). Мається деяка кількість судових справ (справа Southwestern Bell + SBCcommunication іпс і інші), однак відсутня не тільки практика, але й принципи рішення подібного роду суперечок. Захист прав при доступі більш простий, і в даний момент зводиться до питання небажаності широкого поширення особистих даних користувачів (справи ToySmart MarketLogistic і інші).