Історія політичних і правових вчень
§ 1. Особливості розвитку політико-правової думки Стародавнього Риму
У вченнях про державу і право Риму більшою мірою, ніж у відповідних вченнях Стародавньої Греції відображено непримиренність класових протиріч. Виникла гостра потреба тримати в покорі велику кількість рабів, придушувати дедалі зростаюче невдоволення розорених селян і ремісників, забезпечити покірність народів, завойованих країн. Ця обставина зумовила детальне розроблення питання про правове становище рабів, різних груп вільного населення, питання управління державою, військової справи та ін.
Слід вказати й на інші характерні особливості римських вчень про державу і право, а саме: значно більшого розвитку в римському правознавстві набули загальна теорія права, державне право і найбільше - цивільне право. У галузі державного права набагато інтенсивніше, ніж у Греції, досліджувались аспекти влади, службових осіб, їхніх повноважень, громадянства. У галузі цивільного права було детально розроблено аспекти правоздатності, власності й зобов´язань.
Ці відмінні риси в науці про державу і право Стародавнього Риму визначаються особливостями розвитку римського рабовласницького суспільства і держави. Римське рабовласницьке суспільство, як уже відзначалося, являло собою вищий ступінь розвитку рабовласницької суспільно-економічної формації, в якій властиві їй суперечності проявилися з найбільшою гостротою та стали причиною розкладу й загибелі цього суспільства.
Боротьба класів, соціальних груп розгорнулася в Римській державі також і в ідеології, вченнях про державу і право та політичний устрій суспільства. А тому у вивченні політико-правової думки Стародавнього Риму необхідно звернути увагу і на три основні її напрямки: політичні ідеї повсталих рабів; політичні ідеї рабовласницької демократії, політичні ідеї рабовласницької аристократії. Розгляньмо кожний напрямок зокрема.