1. Захист об’єктів інтелектуальної власності, створених при розробці сайта

Створення будь-якого сайта пов’язане з розробкою нового інтелектуального продукту. І його творці звичайно хочуть захистити свої права на цей продукт. На жаль не завжди вони знають, що можна і потрібно захищати у своїх сайтах. Поняття «сайт» не вичерпує всіх інтернет-продуктів і тут використано більше для простоти і наочності.

Кілька слів про те, для чого починаються заходи для захисту своїх сайтів. Це не так однозначно як здається і має кілька причин.

Перша причина — одержання конкурентних переваг у порівняй ні з іншими розроблювачами за рахунок одержання можливості забороняти їм використовувати ваші ідеї, рішення у своїх сайтах. Одержання авторських і патентних прав — це, напевно, єдина монополія, що відкрито і в усьому світі заохочується державою.

Друга причина — можливість одержання додаткових доходів за рахунок продажу (поступки, надання) своїх прав третім особам.

Третя причина — це можливість задоволення своїх особистих авторських інтересів та амбіцій, тобто те, що пов’язано, у першу чергу, з особистими немайновими правами автора.

Четверта причина — це можливість захистити себе від несумлінної конкуренції чи просто випадкового використання у своїй діяльності третьою особою якихось елементів, що асоціюються з вашою компанією. Сюди ж варто віднести і випадки, коли необхідно захистити себе від спроб відвертого шантажу, коли хто-небудь намагається продати вам ваш же товарний знак чи інший об’єкт, який він зареєстрував після того, як довідався про вашу компанію чи проект. Слід зазначити, що останній випадок є найбільш складним з погляду доказу своїх прав.

Крім того, існують інші причини, пов’язані більше із зовнішнім проявом, ніж із самим об’єктом охорони. Так, наприклад, наявність патентів чи інших документів, що підтверджують ваші виключні права на об’єкти інтелектуальної власності, як правило, призводить до збільшення ціни вашого продукту в 1,5-2 рази у порівнянні з- «безпатентним». У ряді випадків охоронний документ є корисним з погляду використання податкових пільг чи побудови ефективних фінансових схем у цілому.

У представленій нижче таблиці в стислому виді проведено аналіз можливих форм правової охорони об’єктів, що складають сайт.

Об´єкт

Можливі форми правової охорони

Необхідність захисту

Необхідні дії по захисту

Доменне

ім´я

Товарний знак

Вкрай необхідно в будь-якому випадку

Охорона виникає в результаті реєстрації

Дизайн

сайта

Промисловий

зразок

Доцільно у випадку оригінальності сайта і необхідності збереження його унікальності

Охорона виникає в результаті реєстрації

Нормами

авторського права

Охорона виникає автоматично

Доцільно спеціально підготувати документи, що підтверджують ваші права і пріоритет

Дизайн окремих елементів

Товарний знак чи промисловий зразок

Доцільно. Форма вибирається в залежності від виду елемента і його використання

Охорона виникає в результаті реєстрації

Шрифт

Промисловий

зразок

Необхідно у випадку його оригінальності

Охорона виникає в результаті реєстрації

Системні і програмні рішення по взаємодії окремих елементів

Винахід чи корисна модель

Доцільно у випадку оригінальності технічних ідей, реалізованих у програмному забезпеченні

Охорона виникає в результаті реєстрації

Нормами авторського права

Охорона виникає автоматично, але тільки у відношенні форми представлення. Ідея не охороняється

Необхідно мати або спеціально підготувати документи. що підтер- джують ваші права і пріоритет

Окремі блоки програми, що можуть виступати як окремі елементи

Як ноу-хау

Доцільно у випадку зацікавленості конкурентів у їхньому використанні

Встановлення режиму обмеженого доступу

Нормами авторського права

Охорона виникає автоматично

Необхідно мати або спеціально підготувати документи, що підтверджують ваші права і пріоритет

Бази даних

Винахід чи корисна модель

Доцільно у випадку оригінальності

Охорона виникає в результаті

технічних ідей, реалізованих у програмному забезпеченні

реєстрації

Як ноу-хау

Необхідна в разі можливої зацікавленості конкурентів у використанні бази

Встановлення режиму обмеженого доступу

Нормами авторського права

Охорона виникає автоматично

Необхідно мати або спеціально підготувати документи, що підтверджують ваші права і пріоритет

Музичний супровід

Товарний знак

Доцільно у випадку оригінальності і передбачуваного тривалого використання

Охорона виникає в результаті реєстрації

Нормами

авторського права

Охорона виникає автоматично

Необхідно мати або спеціально підготувати документи, що підтверджують ваші права і пріоритет.

Статті, огляди, реферати і т.ін. (контент)

Нормами авторського права

Охорона виникає автоматично

У зв’язку з постійним відновленням необхідний механізм (система) фіксації ваших прав і пріоритету (депонування і т.ін.)

Відеоряд, мультиплікація

Товарний знак

Необхідно у відношенні персонажів, якщо вони спеціально розроблялися в оригінальні

Охорона виникає в результаті реєстрації

Нормами авторського права

Охорона виникає автоматично

Необхідно мати або спеціально підготувати документи, що права і пріоритет, особливо якщо другі форми охорони не використовуються підтверджують ваші

Досвід показує, що при виборі форм охорони варто виходити з доцільності використання їх у комплексі. Це пов’язано з особливостями, якими відрізняються патентні форми від охорони по нормах авторського права. Так традиційно вважається, що патентування (реєстрація винаходів, корисних моделей, промислових зразків, товарних знаків) є найбільш надійною формою охорони, але пов’язана з відносно тривалою процедурою реєстрації, додатковими матеріальними витратами і має обмежений термін. Відповідно, ця форма повинна використовуватися в першу чергу у відношенні об’єктів, що представляють основну цінність і втрата прав на які може реально відбитися на діяльності компанії. Такими об’єктами є доменні імена, логотипи, що реєструються як товарні знаки, а також реалізовані в програмному забезпеченні основні ідеї з організації сайта, його наповненню, керуванню, що ми намагаємося реєструвати як винахід, а у випадку неможливості — як корисні моделі.

Передача авторських прав

Розглянемо також випадок коли авторські права на розробку Веб-сторінки не одразу належать компанії, а повинні бути отримані за рахунок інших осіб.

Широкі можливості з оформлення гіпертекстової інформації для розміщення її в Інтернет, багатий вибір засобів виразності, прояву фірмового чи особистого стилю обумовлюють труднощі різноманітного вибору, творчий характер діяльності по створенню гіпертекстових сторінок. Одночасно, крім зазначених труднощів, необхідно враховувати, що конкуренція серед рекламних матеріалів в Інтернет не обмежена по регіональних ознаках, а носить міжнародний характер.

Усе це диктує досить високі вимоги до змісту й оформлення гіпертекстових документів, що не можуть бути дотримані без залучення до розробки таких документів фахівців з дизайну.

Актуальність залучення фахівців для розробки гіпертекстових документів породжує актуальність вивчення питання юридичного оформлення такого роду відносин.

Якщо фахівець є працівником організації і в його трудові обов’язки входить складання комп’ютерних програм або розробка дизайну документації, то додаткове укладення договору не обов’язкове. Права на розробки переходять до організації, якщо е трудовому договорі з фахівцем не зазначене інше, без виплати додаткової винагороди (не вважаючи можливих преміальних і інших виплат, встановлених в організації). У будь-якому іншому випадку необхідне укладення договору на розробку гіпертекстових документів. Переважна більшість організацій не мають у своєму штаті програмістів, що володіють, крім всього іншого, дизайнерськими знаннями, навичками, а також художнім мисленням. Тому, як правило, виникає необхідність у залученні сторонніх фахівців чи організацій для розробки гіпертекстових документів, і, відповідно, укладання договорів, що визначають взаємини замовників і розроблювачів згаданих документів.

Основна специфіка таких договорів полягає в тому, що в них повинні бути відбиті права на гіпертекстовий документ не тільки як на комп’ютерну програму, але і як на сукупність дизайнерських рішень. Сучасна технологія створення гіпертекстових документів дозволяє обходитися без знання мови програмування, просто вписуючи в потрібні ділянки екрана текст, вставляючи зображення і т.ін. Отже, у розглянутому договорі, головним чином, мова йде про створення в електронній формі сукупності інформаційної структури (одиниці інформації: текст, таблиці, графіки і т.ін., їхній взаємозв’язок) і її дизайнерського оформлення. Причому, як правило, елементи інформаційної структури (наприклад, рекламні тексти) надаються замовником.

Розглянемо зміст договору на створення гіпертекстових документів. По своїй юридичній природі даний договір є авторським договором замовлення (Закон України «Про авторське право і суміжні права»). За таким договором автор зобов’язується створити продукт відповідно до умов договору і передати його замовнику. Замовник зобов’язаний у рахунок винагороди виплатити автору аванс, розмір і порядок сплати якого встановлюються договором.

Предмет договору можна сформулювати в такий спосіб: «Замовник зобов’язується надати вихідні матеріали для інформаційного наповнення, прийняти й оплатити створені гіпертекстові документи для розміщення у всесвітній інформаційній мережі Інтернет, а Виконавець бере на себе зобов’язання особисто розробити гіпертекстові документи і передати усі виключні права на них Замовнику.»

Відповідно до положень закону «Про авторське право і суміжні права» і «Про правову охорону програм для ЕОМ і баз даних» необхідно окремо вказувати кожне з переданих виключних прав і суму гонорару за його передачу. Сума гонорару, як і в будь-якому іншому авторському договорі, може бути визначена у твердій сумі, у виді щомісячних, щоквартальних або щорічних відрахувань, у формі відрахувань з кожної виготовленої копії гіпертекстових документів (якщо, наприклад, їхнє поширення здійснюється шляхом копіювання дискети і наступної реалізації).

Певну складність представляє питання про формулювання технічних вимог до розроблювального на замовлення гіпертекстового документу. Справа в тім, що поки не встановлено державних чи інших єдиних стандартів до характеристик таких документів, на які можна було б посилатися в договорі. Виходячи з цього, у договорі варто закріплювати загальне формулювання, а при необхідності викладати докладні технічні вимоги в додатку до договору. Зазначений пункт у договорі може звучати так: «Технічні вимоги до гіпертекстового документа обумовлюються його нормальним функціонуванням у всесвітній інформаційній мережі Інтернет, що забезпечує реалізацію вимог Замовника. Ці вимоги є сформульованими Замовником показниками, що відображають інформаційне наповнення, структуру, сумісність з визначеним програмним забезпеченням, способи взаємодії елементів, дизайн гіпертекстового документа. Дані показники викладаються у вигляді додатка до даного договору, що є його невід’ємною частиною».

У договорі повинен бути також передбачений порядок здавання-прийняття робіт (по акту здавання-прийняття), порядок оплати робіт, відповідальність сторін. Оскільки діяльність з підготовки гіпертекстових документів носить багато в чому творчий характер, необхідно у відповідальності сторін передбачити ситуацію неможливості виконання замовлення з причин, що не залежать від виконавця (технічні збої мережі, неможливість дотримання технічних вимог замовника з причин низької якості каналів передачі даних і т.ін.), а також порядок розв’язання проблемної ситуації.

Вочевидь, окремо слід домовитися про обов’язок замовника надати вичерпну інформацію про спосіб передачі йому гіпертекстових документів (на практиці ці документи відразу розміщаються на відповідному вузлі Інтернет, для чого потрібно знання пароля для запису даних на вузол). Одночасно з наданням вищевказаних даних потрібно закріпити обов’язок сторін, не використовувати і не поширювати інформацію, отриману від іншої сторони за договором, якщо до такої інформації закритий доступ для сторонніх осіб.

Завершуючи опис специфіки договору на створення гіпертекстових документів помітимо, що лавиноподібний розвиток всесвітньої інформаційної мережі Інтернет призводить до виникнення нових видів послуг, що вимагають свого правового регулювання. Найчастіше, до них можна застосувати уже випробувані правила, що діють у відношенні традиційних послуг. Однак окремі види послуг, зокрема з виготовлення інтернет-сторінок, вимагають вивчення юридичної специфіки їхнього договірного оформлення.

Розв’язання проблем авторського права

Десятки тисяч тих, хто зареєстрував доменне ім’я в Інтернет і вносить абонентську плату за його підтримку, сподіваються виправдати ці витрати.

Для цього вкладаються додаткові кошти в дизайн та інформаційне наповнення сайта, а інвестиції завжди мають потребу в правовій охороні.

Однак, як показує поки що невелика судова практика, звичайно, використовувані підходи до охорони прав на сайти малоефективні.

У юридичній літературі розглядалися різні варіанти рішення цієї проблеми. Так, у випадку виникнення суперечок з приводу приналежності інформації пропонувалося проводити експертизу комп’ютера (сервера), на якому зберігається сайт. Слід зазначити, що ця експертиза дозволить установити зміст сайта тільки на сьогоднішній момент і не покаже, що та сама інформація була тут і раніше, у момент передбачуваного порушення прав автора.

Дуже обмежені можливості надають і так називані log-файли сервера, де відзначаються операції читання і запису даних. Справа в тім, що вони фіксують тільки ім’я файлу, наприклад, розміщеного на сайті і не фіксують його змісту. Відповідно, відповідач може заявити, що раніш під цим ім’ям був файл з одним змістом, а тепер зовсім іншим. Крім того, особистість автора також не можна установити, виходячи з записів у log-файлах сервера.

У літературі пропонувалося також використовувати для фіксації інформації, розташованої на сайті, Web-депозитарії, тобто незалежне сховище інформації із сайтів. При цьому в ролі зберігачів відповідної інформації передбачалося використовувати недержавні організації, що уклали договір із власником сайта.

Однак даний метод викликає сумніви, оскільки освідчення фактів здійснює особа, неуповноважена на такі дії і, крім того, за таке свідчення вона отримує плату за договором з власником сайта, тобто має матеріальну зацікавленість.

Усе це дозволяє говорити про необхідність пошуку інших методів забезпечення охорони прав і законних інтересів власника сайта.

Найбільш розповсюдженим стандартом на документи, якими відбувається обмін в Інтернет є стандарт гіпертексту. Сайт, як правило, складається з таких документів або має програмні засоби для перетворення документів у цей стандарт для передачі їх користувачу.

Гіпертекстовий документ — це текстовий документ в електронній формі, що містить посилання на інші документи у вигляді вказівки на адресу їхнього розташування в інформаційній мережі. На відміну від звичайного текстового документа, що має посилання, наприклад на використовувану літературу, дані, зазначені в гіпертекстовому документі дозволяють автоматично знайти і завантажити по запиту користувача документ, на який поставлене посилання в гіпертексті. Сайт є сукупністю гіпертекстових документів, об’єднаних на основі визначеної теми, приналежності визначеній особі чи виданню по інших ознаках, ще дозволяє говорити про його подібність зі збірником.

Сукупність документів (статей, ілюстрацій), розміщених на сайті і систематизована певним чином, цілком відповідає поняттю бази даних, закріпленому в Законі України «Про правову охорону програм для ЕОМ і баз даних». Це означає, що для охорони і попередження порушення прав на інформаційний мережний ресурс можуть використовуватися механізми, передбачені для правової охорони баз даних, зокрема їхня реєстрація.

У якості депонованих матеріалів для інформаційного мережного ресурсу можна представити схему, що показує розділи мережного ресурсу і взаємозв’язку між ними, вихідний код і роздрукування візуальних відображень, що виникають на екрані користувача при роботі з інформаційним мережним ресурсом.

Ці матеріали дозволять підтвердити права на структуру інформаційного мережного ресурсу (схема), програмні рішення, закладені в інформаційну систему (вихідний код) і зовнішній вигляд мережного інформаційного ресурсу (роздрукування візуальних відображень).

Звичайно, зазначений спосіб забезпечення доказів для захисту прав автора сайта не знімає правових проблем, пов’язаних з використанням трансграничних інформаційних мереж.

Однак реєстрація матеріалів сайтів дозволяє захищати права вже сьогодні, не чекаючи нових законодавчих рішень і, показуючи порушникам прав, що «Кіберпростір не земля поза законом».