Історія вчень про державу і право - одна з найважливіших складових частин духовної культури людства. У ній зосереджено великий політико-правовий досвід минулих поколінь, відображено основні напрямки, підсумки попередніх досліджень проблем свободи, права, законодавства, політики, держави. У своїх спробах зрозуміти сучасне і знайти шляхи до кращого майбутнього люди завжди зверталися і звертатимуться до минулого, до історично випробуваних положень, принципів, цінностей.
Сьогодні, коли зросла увага до проблем соціального і політичного передбачення, стало очевидним, що без історії не є можливим наукове прогнозування в галузі юридичних, політичних та інших наук. Представники різних теоретичних та ідейно-політичних напрямків визбирують із політичних і правових вчень минулого судження й аргументи для обґрунтування позицій, що їх відстоюють, критики своїх противників і т. д.
Виражаючи та обстоюючи різні позиції, інтереси й погляди у специфічній формі теоретичного знання, політичні та правові концепції (минулого й сучасності) володіють великим легітимаційним потенціалом і відіграють суттєву роль у справі не тільки наукового, а й загальносвітоглядного, духовного, ідеологічного обґрунтування і виправдання тих чи інших політичних відносин, державно-правових порядків, інститутів і поглядів.
Звернення сьогодні до відомих, маловідомих або зовсім невідомих політичних і правових ідей і теорій минулого, відповідна їх інтерпретація тощо значною мірою диктується й потребами своєрідного самовизначення, з´ясування «хто є хто» в духовному просторі історії, виявлення місця, характеру і профілю тієї чи іншої юридичної або політичної концепції, яка історично склалась і отримала загальне наукове визнання в системі вчень про політику, державу і право.
Великий вплив на характер і напрямок відповідних апеляцій до історії політичних і правових ідей чинить актуальна соціально-політична практика. Нерідко подібні трактування минулого мають відверто фальсифікаційний характер. Політична історія XX ст. в цьому плані багата виразними прикладами викривлення, використання історії ідей з метою виправдання тоталітарних режимів, агресивних зовнішньополітичних акцій, дискредитацій ідейних і політичних противників і под.
Вивчення реальної історії політичних і правових вчень, відкидаючи подібні фальсифікації, сприяє кращому розумінню як минулих і сучасних ідей, теорій, так і справжнього змісту і сенсу сучасних політичних і правових процесів, закономірностей і тенденцій їх розвитку. Все це свідчить про те, що історія вчень про державу і право сьогодні актуальна як ніколи раніше.
Студентам-юристам, які мають справу з державним будівництвом і забезпеченням законності, з впровадженням у життя політики нашого уряду, необхідно постійно пам´ятати, що політика є наука і мистецтво, яка з неба не падає, даром не дається, і якщо ми справді хочемо чогось досягти, побудувати свою власну державу, то повинні підготувати своїх політиків, таких, щоб вони були не гірше політиків Заходу.
Отже, завдання, які стоять перед нашою молодою країною, у площині реалізації реформ уряду, вимагають поглибленого вивчення історії політичних вчень, яка вчить нас стратегії й тактики державного будівництва. Теоретичне усвідомлення політико-правових ідей, теорій, поглядів минулого дозволить бачити й передбачати перебіг суспільних процесів, виробити правильний політичний курс, уникнути помилок і суб´єктивних рішень.
Глибоке вивчення історії політичних вчень дозволить розгорнути наступальну боротьбу проти всіляких фальсифікацій і перекручень нашої історії, розкрити правду для народу. Мета будь-якої науки полягає в тому, щоб дати правдиву картину світу. Стосовно до історії політичних і правових вчень це означає, що вона повинна історично об´єктивно, науково визначити місце політичних і правових ідей, теорій, поглядів, їхню роль у розвитку суспільства і держави.
Першочерговим завданням цього навчального посібника є озброєння студентів знаннями фактичного матеріалу, розумінням закономірностей еволюції політичної думки, її впливу на суспільну свідомість і політичне життя кожного народу.
У запропонованому навчальному посібнику розглядається світова політична думка, крім української. Це тому, що остання проходить як самостійний нормативний курс, читаний у багатьох вищих навчальних закладах України. Щодо неї є вже достатньо наукових досліджень і розробок, доступних кожному студентові. І щоб не збіднювати їх, свідомо вирішили не вводити матеріалу з політичної думки України до навчального посібника.