Оцінювання майна
8.3. Аналіз структури майна підприємства
Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є [11]:
o грошові та матеріальні внески засновників;
o доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;
o доходи від цінних паперів;
o кредити банків та інших кредиторів;
o капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
o майно, придбане в інших суб´єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;
o інші джерела, не заборонені законодавством України.
Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об´єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього [7, 73]. Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому законодавчими актами України.
Володіння і користування природними ресурсами підприємство здійснює в установленому законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом - на пільгових умовах.
Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади у розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах законодавчих актів (або) - встановлених законами актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління [6].
Державне комерційне підприємство є суб´єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно із законами України.
Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов´язаннями, крім випадків, передбачених законами України.
Державне комерційне підприємство [6] зобов´язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.
Аналіз проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (валюти балансу) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності.
При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.
Аналізу підлягають I, II, III розділи активу балансу [41, с. 145].
Активи підприємства та їхня структура вивчаються як з точки зору їхньої участі у виробництві, так і з точки зору оцінки їхньої ліквідності. Безпосередньо з´ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних активів, запасів і затрат, коштів. При цьому уточнюються найбільш ліквідні активи підприємства: кошти на рахунках, а також короткострокові цінні папери, та найменш ліквідні активи - основні фонди, що знаходяться на балансі підприємства та інші позаоборотні активи.
Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на [78]:
o формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства;
o відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;
o згортання виробничої бази;
o викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їхнього бухгалтерського обліку та інше.
Для того щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної пропорції в структурі активів, проводиться детальний аналіз розділів і окремих статей активу балансу.
Враховуючи, що питома вага основних засобів та необоротних активів може змінюватись внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок їхнього обліку, при якому коригування вартості основних фондів в умовах інфляції здійснюється із запізненням, в той час як ціни на сировину, матеріали, готову продукцію можуть збільшуватися досить високими темпами), необхідно звернути особливу увагу на зміну абсолютних показників форми № 1 за звітний період, яка відтворює рух основних засобів (зміну норм амортизації та груп розподілу основних фондів, вибуття та введення в експлуатацію нових).
Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за попередній та поточний роки (форма 11-ОФ (річна), дані аналітичного бухгалтерського обліку за звітний період) [116, с. 46]. Звертається увага на основні фонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду протягом поточного року.
Оборотні засоби підприємства складаються із запасів і затрат та коштів, розрахунків та інших активів.
Швидкість обороту оборотних коштів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство.
Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних коштів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їхнього обороту, що викликає збільшення їхньої маси.
Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:
o зростання виробничого потенціалу підприємства;
o прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;
o нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.
При значному збільшенні запасів і затрат необхідно проаналізувати, чи не відбувається це збільшення за рахунок необґрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості і погіршення фінансового стану підприємства.
При аналізі розділу "Грошові кошти, розрахунки та інші активи" активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованості, в тому числі безнадійної [80]. Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємством товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В той же час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.
Для аналізу майна підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти [94]:
- коефіцієнт зносу основних засобів;
- коефіцієнт відновлення основних засобів;
- коефіцієнт вибуття основних засобів;
- активна частина основних засобів.
Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти. Отже, менеджер матиме змогу вирішити, наскільки надійними є джерела засобів і що треба зробити в майбутньому для забезпечення грошових надходжень. Цей аналіз уможливлює також визначення відповідності стратегії підприємства (фірми) напрямкам використання коштів з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації.