Інтелектуальна власність і компютерне авторське право
8.1. Загальні положення
Сучасні наука і техніка накопичили величезний масив інформаційного матеріалу, що викликало гостру потребу в прискореному обігу знань. Невпинне зростання обсягів інформації в усьому світі призводить до різкого зниження ефективності використання накопичених знань у багатьох сферах людської діяльності: науці, техніці, економіці, політиці, праві, тому що традиційні «ручні» засоби й методи оброки даних не в змозі впоратись з таким потоком інформації, не здатні представити повну і точну картину стану питання, яке викликає інтерес.
Тому в умовах невпинного якісного оновлення суспільства, становлення ринкової економіки, поступу науково-технічного прогресу розвиваються різного роду інформаційні системи, які перебрали на себе функції оперативного поширення наукових знань. їхня діяльність базується на традиційних і новітніх інформаційних технологіях. Вочевидь, що роль електронно-обчислювальної техніки визначається не лише обчислювальною функцією: все більш важливе значення набувають переробка, зберігання, пошук і трансформація різних видів інформації.
Найбільш істотні соціальні зміни останніми десятиліттями відбуваються у галузі нових суспільних відносин — інформаційних. Суть переходу від індустріального суспільства до суспільства інформаційного полягає саме в реалізації сукупності процесів, пов’язаних з автоматичною обробкою, пошуком, зберіганням і передаванням, перетворенням і практичним використанням безперервно зростаючого потоку інформації в усіх сферах суспільного життя.
Основні показники відсоткового співвідношення виробництва у різних галузях господарства за останні десятиріччя змінилися на користь інформаційних ресурсів. Це загострило проблему правового регулювання у сфері інформаційних відносин для прискорення процесів інформатизації українського суспільства і подолання відставання від інших країн щодо рівня розв’язання цієї задачі.
Давно розпочався процес злиття комп’ютерної техніки із засобами зв’язку. У СІЛА з’єднали слова «комп’ютер» і «комунікації» та створили нове поняття «комп’юнікейшенз». Пізніше французи запропонували більш елегантний термін «телематика». Комп’ютери і комунікації між ними та їхніми частинами саме і складають телекомунікаційні комп’ютерні мережі, або просто — інформаційні мережі.
Internet є найбільшою комп’ютерною мережею. Нині — це величезний накопичувач різноманітної інформації. Саме ця мережа мереж вимагатиме в майбутньому досконалого правового регулювання її функціонування в усіх сферах суспільного життя.
Розвиток законодавства в сфері сучасних інформаційних технологій поступово набирає обертів в усіх провідних країнах світу. Уряди різних країн мають усвідомити правову модель майбутнього та забезпечити її підтримку, а громадяни, користуючись Internet, повинні нести таку ж відповідальність, яку вони несуть в інших сферах свого життя.
Усе наведене ускладнює розв’язання питання правового регулювання у сфері інформаційних відносин. Становлення України як правової держави, її вихід на світові ринки, у тому числі й інформаційних ресурсів, потребує формування низки взаємопов’язаних нормативно-правових актів, законів і структур для розв’язання значного комплексу питань. Відповідно виникає нова юридична спеціалізація — Інтернет-право.
Ні в Україні, ні в Росії не існує системних розробок, присвячених даній темі, публікуються лише окремі статті юристів, ще зайнялися розробкою юридичного аспекту використання Інтернет. Одним з перших юристів, які почали працювати в цьому напрямку в Росії, був Віктор Наумов, що створив сервер «Право й Інтернет» (www. russianlaw.net) і проводить регулярно інтернет- конференції з проблем Інтернет-права.
Також познайомитися з цими питаннями можна на Веб-сайті автора за адресою: www.vant.unicyb.kiev.ua — у розділі «Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право».
Вочевидь, за такої значущості Інтернету неминучою стає необхідність правового врегулювання відносин, що виникають при використанні глобальної мережі. На цьому етапі і буде зароджуватися та формуватися Інтернет-право як правова форма регулювання суспільних відносин, що виникають при використанні мережі Інтернет, зокрема обмін інформацією.