Оцінювання майна
1.3. Нормативні підходи до оціночної діяльності в Україні
Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї зі сторін угоди та за згодою сторін.
Проведення оцінки майна є обов´язковим у випадках [1]:
створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;
реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);
виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);
визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;
приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;
переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;
оподаткування майна згідно із законом;
визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;
в інших випадках за рішенням суду або у зв´язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.
Проведення незалежної оцінки майна є обов´язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
Не допускається проведення оцінки майна суб´єктами оціночної діяльності - суб´єктами господарювання у таких випадках [7]:
проведення суб´єктом оціночної діяльності - суб´єктом господарювання оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його складі, на праві власності або на яке зазначені особи мають майнові права;
проведення оцінки майна фізичної особи-замовника або керівників юридичної особи, яка є замовником оцінки, оцінювачем, який має родинні зв´язки із зазначеними особами, або суб´єктом оціночної діяльності - суб´єктом господарювання, керівництво якого має зазначені зв´язки;
проведення оцінки майна своїх засновників (учасників).
Під час оцінки майна, що здійснюється органами державної влади, у тому числі Фондом державного майна України, та органами місцевого самоврядування, встановлюються такі обмеження [83]:
не може передбачатися виключне право її проведення органами державної влади та органами місцевого самоврядування або оцінювачами, які працюють в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених законом;
не можуть передбачатися будь-які форми виключного права на проведення оцінки майна суб´єктами оціночної діяльності, які створені зазначеними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Результати оцінки майна, проведеної з порушеннями зазначених обмежень, визнаються недійсними та підлягають обов´язковому скасуванню.
Оцінка майна у випадках її обов´язкового проведення, зазначених у Законі [1], виконана суб´єктами, які не є суб´єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.
Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах [1, 11, 80, 81], які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Розроблення нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародних стандартів оцінки. До їх розроблення Фонд державного майна України залучає інші органи державної влади, саморегулівні організації оцінювачів, найбільш авторитетних оцінювачів, наукові та інші установи.
Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним стандартам) оцінки майна [12].
Положення (національні стандарти) [89, 90] оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.
Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна [89, 90]. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов´язковими до виконання суб´єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
У разі провадження спільної господарської діяльності оцінка частки майна, яке вноситься іноземним суб´єктом господарювання, проводиться відповідно до нормативно-правових актів з оцінки майна, визначених цим Законом [11].
Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб´єктом оціночної діяльності - суб´єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб´єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов´язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів із суб´єктами оціночної діяльності - суб´єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.
Під час укладання органами державної влади та органами місцевого самоврядування договорів на проведення оцінки майна застосовуються обмеження, зазначені в нормативних документах [89, 90]. Не допускається встановлення інших обмежень щодо участі суб´єктів оціночної діяльності в проведенні оцінки майна, крім тих, що визначені умовами конкурсного відбору відповідно до законодавства.
Договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб´єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в нормативних документах.
Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб´єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб´єкта оціночної діяльності -суб´єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених нормативними документами.
Законодавством [1, 11, 12] або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови.
Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб´єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах - за результатами конкурсу. Не допускається встановлення у договорі розміру оплати робіт як частки вартості майна, що підлягає оцінці. Права, обов´язки та відповідальність оцінювача (суб´єкта оціночної діяльності), який проводить експертизу на підставі ухвали (постанови) суду про її призначення, визначаються законодавством України про судову експертизу та цим Законом.
Звіт про оцінку майна є документом [92], що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб´єктом оціночної діяльності - суб´єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб´єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Акт оцінки майна є документом [17], що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб´єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб´єктом оціночної діяльності - суб´єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб´єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами -членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у нормативних документах.
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов´язковим.
Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) оцінювачем, який працює в органі державної влади, на запити органів державної влади або у зв´язку з виконанням своїх посадових обов´язків здійснюється в межах повноважень, визначених посадовими інструкціями. Якщо запитом органу державної влади передбачено надання висновку про вартість майна і підготовка зазначеного висновку вимагає проведення незалежної оцінки, органи державної влади забезпечують її проведення у порядку, встановленому законодавством.
В інших випадках рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на платній основі.
Державне регулювання оціночної діяльності полягає [46, с. 326] в забезпеченні формування та розвитку інфраструктури оцінки майна в Україні, об´єктивності та законності її проведення, у тому числі відповідності оцінки майна нормативно-правовим актам з оцінки майна, впровадження в практику оціночної діяльності міжнародних норм та правил оцінки майна, забезпеченні суспільних інтересів у питаннях оцінки майна, створення конкурентного середовища серед суб´єктів оціночної діяльності - суб´єктів господарювання та навчальних закладів, що здійснюють професійну підготовку оцінювачів, проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.
Основними напрямами державного регулювання оціночної діяльності є [94, с. 142]:
контроль за дотриманням єдності нормативно-правового та організаційного забезпечення оцінки майна;
забезпечення норм і рівня професійної підготовки оцінювачів та контроль за їх додержанням;
контроль за виконанням оцінювачами та суб´єктами оціночної діяльності умов здійснення оціночної діяльності;
організаційне забезпечення роботи Наглядової ради та Екзаменаційної комісії;
видача кваліфікаційних свідоцтв та сертифікатів;
визнання статусу саморегулівних організацій оцінювачів та контроль за додержанням ними правил громадського регулювання оцінки майна, визначених Законом, забезпечення їх широкого залучення до регулювання оціночної діяльності;
контроль за додержанням законодавства суб´єктами оціночної діяльності та іншими суб´єктами під час проведення оцінки майна;
сприяння встановленню єдиних норм та правил оцінки майна в Україні, що базуються на міжнародних нормах і правилах;
ведення Державного реєстру оцінювачів та Державного реєстру суб´єктів оціночної діяльності;
інші напрями діяльності для реалізації функцій державного регулювання оціночної діяльності.
Органом державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності в Україні, є Фонд державного майна України. Кабінет Міністрів України в питаннях оціночної діяльності здійснює повноваження, визначені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами [83]. Інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження в питаннях оцінки майна відповідно до законодавства. Фонд державного майна України забезпечує широке інформування суспільства з питань оціночної діяльності, стану та особливостей ціноутворення на майно та майнові права в Україні.
Органи місцевого самоврядування зобов´язані дотримуватися вимог цього Закону [92] щодо майна, майнових прав, що є у комунальній власності, в тому числі забезпечити єдність нормативно-правових вимог проведення оцінки зазначеного майна, передбачених Законом, сприяти створенню конкурентного середовища серед суб´єктів оціночної діяльності - суб´єктів господарювання.
Посадові особи, громадяни, юридичні особи, оцінювачі та суб´єкти оціночної діяльності, винні в порушенні законодавства про оціночну діяльність, несуть відповідальність згідно з цим та іншими законами.
Саморегулівними організаціями оцінювачів є всеукраїнські громадські організації, що об´єднують фізичних осіб, які визнані оцінювачами в порядку, встановленому цим Законом, отримали свій статус відповідно до вимог цього Закону та здійснюють повноваження з громадського регулювання оціночної діяльності. Утворення та порядок діяльності саморегулівних організацій оцінювачів регулюються законодавством про об´єднання громадян з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Саморегулівні організації оцінювачів [11] є юридичними особами, які діють на засадах самоврядування і діяльність яких не має на меті отримання прибутку.
Всеукраїнські громадські організації фізичних осіб, які визнані оцінювачами відповідно до цього Закону, що претендують на визнання їх статусу саморегулівної організації оцінювачів, повинні відповідати таким критеріям [89]:
кількісний склад повинен налічувати не менше 250 оцінювачів;
90 відсотків членів її загального кількісного складу повинні здійснювати оціночну діяльність у будь-якій формі, визначеній законодавством, у складі суб´єктів оціночної діяльності;
наявність встановленої процедури внутрішньої сертифікації своїх членів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться ними.
Порядок визнання статусу саморегулівної організації оцінювачів Фондом державного майна України встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саморегулівні організації оцінювачів здійснюють такі повноваження з громадського регулювання оціночної діяльності, як контроль за виконанням положень (національних стандартів) [80] оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, забезпеченням належної якості оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - її членами; рецензування звіту про оцінку майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації оцінювачів, на вимогу інших організацій, громадян, юридичних осіб відповідно до вимог положень (національних стандартів) оцінки майна та у порядку, встановленому саморегулівною організацією оцінювачів; участь у розробленні нормативно-правових актів з оцінки майна; участь у професійній підготовці оцінювачів; участь у складі Екзаменаційної комісії та Наглядової ради; захист своїх членів у питаннях судового та досудового вирішення спорів, пов´язаних з оцінкою майна, відповідно до законодавства; сприяння розвитку конкуренції серед оцінювачів; підвищення професійного рівня членів саморегулівної організації шляхом внутрішньої сертифікації за процедурою, встановленою саморегулівною організацією; сприяння розвитку інформаційних технологій в оцінці майна, широкому інформуванню суспільства про особливості ціноутворення на майно та майнові права; встановлення інших вимог щодо сумлінного виконання своїми членами оцінки майна, забезпечення виконання ними вимог цього Закону, нормативно-правових актів з оцінки майна.
Саморегулівні організації оцінювачів беруть участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Оцінювачі мають право [60]:
доступу до майна, яке оцінюється, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки;
отримувати роз´яснення та додаткові відомості, необхідні для проведення оцінки майна та складання звіту про оцінку майна, від замовника оцінки та інших осіб щодо інформації, яка містить державну або комерційну таємницю, за наявності у оцінювача відповідного дозволу або угоди про конфіденційність інформації;
відмовитися від проведення оцінки майна у разі виникнення обставин, які перешкоджають проведенню об´єктивної оцінки, у тому числі будь-яких форм примусу;
страхувати свою цивільну відповідальність, пов´язану з професійною оціночною діяльністю;
бути безпосередньо присутніми на засіданні Екзаменаційної комісії під час розгляду питання щодо позбавлення оцінювача кваліфікаційного свідоцтва;
оскаржувати дії посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, рішення Екзаменаційної комісії, Наглядової ради в судовому порядку.
залучати додатково у разі необхідності до участі у проведенні оцінки майна інших оцінювачів або інших фахівців, а також суб´єктів підприємницької діяльності;
забезпечувати присутність своїх представників на засіданні Наглядової ради під час розгляду питання про анулювання сертифіката суб´єкта оціночної діяльності;
оскаржувати дії посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, рішення Наглядової ради, Екзаменаційної комісії в судовому порядку.
Оцінювачі та суб´єкти оціночної діяльності зобов´язані [12]:
дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна;
забезпечувати об´єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об´єктивної оцінки у зв´язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають;
забезпечувати збереження документів, які отримані під час проведення оцінки від замовника та інших осіб;
забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої під час виконання оцінки майна, відповідно до закону;
виконувати інші обов´язки, передбачені законодавством.
Оцінювачі та суб´єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог законодавства в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб´єкти оціночної діяльності - суб´єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ´єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування і оцінювачі, які працюють у їх складі, несуть відповідальність відповідно до законів у межах положень та посадових інструкцій, що регламентують їх діяльність [80]. Спори, пов´язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.